Постанова Львівський апеляційний суд № 466/8676/21

Справа № 466/8676/21 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/189/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,, розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в: В вересні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис №1641. В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що у шлюбі у них народилися: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з позивачкою. Сімейне життя з відповідачем з об`єктивних причин, зумовлених різними характерами та поглядами на життя, безпричинними сварками не склалося та постійно погіршувалося і в результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин, сім`я розпалася, а шлюб існує лише формально. Спільне господарство не ведеться. Просила розірвати шлюб. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис №1641. Залишено позивачу прізвище - ОСОБА_2 . Вказане рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи полягають у тому, що суд провів судовий розгляд цієї справи без участі відповідача ОСОБА_1 , в супереч того, що його представник заявляв клопотання про обов`язкову участь відповідача та відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що відповідач перебуває на лікарняному. Зазначає, що мав переконання у необхідності особисто висловити пропозиції щодо примирення сторін та надання необхідного для того строку із зазначенням аргументів надання строку для примирення. Одним із аргументів для надання строку для примирення є неповнолітня донька, яка категорично не хоче сприймати розлучення батьків. Вважає, що суд не вжив заходів для примирення подружжя. Просить рішення суду скасувати та надати сторонам по справі час на примирення. 08 квітня 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що подаючи позовну заяву чітко вказала, що не бажає примирюватися із відповідачем. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Справа, відповідно до вимог ст. ст. 274, 368, 369 ЦПК України розглядається без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, відповідача, їх дітям, що мають істотне значення, тому шлюб між ними слід розірвати на підставі частини 2 статті 112 СК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, який зареєстрований 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис №1641. У шлюбі у народилися: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження, копії яких містяться в матеріалах справи /арк.спр.8-10/. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Твердження апелянта про те, що місцевий суд не вжив заходів щодо примирення сторін, є необгрунтованими, з огляду на таке. Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві а також і в відзиві на апеляційну скаргу стверджувала, що не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки з ОСОБА_1 , подальше перебування у шлюбі є недоцільним, а на примирення та збереження шлюбу вона не згідна. Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України). Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не обґрунтовувалась необхідність надання строку на примирення подружжя, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 не бажає зберігати подружні відносини із ОСОБА_1 , доводи відповідача про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.