Постанова 4855 № 580/2808/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2808/21 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Санаторій «Мошногір`я» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування в частині припису щодо усунення порушень, визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 5 припису щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування від 18.11.2020 № 1189-14/06; - визнати протиправним та скасувати наказ №134 від 28.01.2021 «Про поновлення дії, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів», в частині зупинення з 01.04.2021 дії спеціального дозволу на користування надрами № 4048, виданого позивачу 18.10.2006, з метою видобування мінеральних підземних вод для використання в лікувальних цілях Мошногірського родовища Черкаського району Черкаської області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна служба геології та надр України звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» здійснює користування надрами, мінеральними підземними водами, на підставі спеціального дозволу на користування надрами, виданого 18.10.2006 № 4084, строк дії якого встановлено до 18.10.2026 включно. Наказом Державної служби геології та надр України від 09.09.2020 № 394 зобов`язано Департамент державного геологічного контролю провести позапланові перевірки діяльності суб`єктів господарювання, яким надані спеціальні дозволи на користування надрами, у зв`язку з неподанням суб`єктами господарювання документів обов`язкової звітності, передбачених наказом Державної служби геології та надр України від 22.08.2013 № 433 за два звітні періоди без поважних причин. На підставі зазначеного наказу проведено перевірку ПАТ «Санаторій «Мошногір`я». За результатами перевірки складено акт №06-02/27/2020-50/у(146) від 18.11.2020, яким встановлено наступні порушення вимог законодавства у сфері надрокористування: - не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля (відсутня державна екологічна еспертиза) діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод (свердловина № 2); - гідрогеологічне обслуговування за видобуванням підземних мінеральних вод з Мошногірського родовища не проводиться; - не представлена гідрогеологічна документація за попередні роки щодо обліку видобутку підземних мінеральних вод та проведення режимних досліджень (спостережень) по свердловині № 2 на Мошногірському родовищі; - надрокористувач не подає до Держгеонадр інформацію за 2019 рік щодо стану виконання Програми робіт з видобування підземних мінеральних вод з Мошногірського родовища за формою згідно з законодавством; - межі зон санітарної охорони не погоджені з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. На підставі даного акту винесено припис № 1189-14/06 від 18.11.2020, яким ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» надано строк на усунення порушень законодавства в сфері надрокористування до 22.12.2020. Листом № 2560/014 від 16.12.2020 ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» повідомило про усунення порушень, які виявлені в акті перевірки № 06-02/27/2020-50/у(146) від 18.11.2020. До вказаного листа позивачем надано копію експертного висновку №2140/1-л від 05.08.2008, копію наказу про створену гідрогеологічну службу, копію журналу обліку видобування мінеральної води за 2017-2019 роки, звіт про виконання Програми робіт з видобування мінеральної води за 2019 рік та звернення до Держгеонадр України №14565/02/07/20 про погодження межі зон санітарної охорони по свердловині №

2. Листом Державна служба геології та надр України №45-14/06 від 21.01.2021 повідомила ПАТ «Санаторій Мошногір`я», що станом на 21.01.2021 неусунутими залишаються наступні порушення: - п. 1 припису - не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля (відсутня державна екологічна експертиза) діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод (свердловина № 2); - п. 5 припису - межі зон санітарної охорони не погоджені з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Наказом Державної служби геології та надр України № 134 від 28.01.2021 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 4084 від 18.10.2006, наданого ПРАТ «Санаторій Мошногір`я» 01.04.2021. Вважаючи пункти 1 та 5 винесеного припису та наказ в частині зупинення дії спеціального дозволу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем не порушено вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» в частині щодо відсутності у нього висновку з оцінки впливу на довкілля та в частині непогодження ним меж зон санітарної охорони. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема апелянт зазначає, що оскільки позивач не усунув у встановлений строк порушення, які зазначені у пунктах 1 та 5 оскаржуваного припису, то зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами є законним. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до частини 2 статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України. Згідно з положеннями частини 1 статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 передбачено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Згідно пункту 21 вказаного Порядку передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі: 3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; 6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин. Як вже було зазначено вище та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт №06-02/27/2020-50/у(146) від 18.11.2020, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні), а саме: - п. 1 припису - не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля (відсутня державна екологічна експертиза) діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод (свердловина № 2); - п. 5 припису - межі зон санітарної охорони не погоджені з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Щодо виконання вимог пункту 1 припису від 18.11.2020, а саме не отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (відсутня державна екологічна експертиза) діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод (свердловини № 2), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 151 Кодексу України про надра якщо користування надрами пов`язане з провадженням діяльності, визначеної Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", надання їх у користування здійснюється з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля. З 18.06.2017 набув чинності Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 №2059-V111 (далі - Закон №2059-V111), пункт 5 частини другої статті 3 якого передбачає: 1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів; 2) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2059-V111 оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Згідно частини 1 статті 3 Закону №2059-V111 здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Частинами 2 та 3 статті 3 №2059-V111 визначені перша та друга категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, Частина 4 статті 3 Закону №2059-V111 передбачає заборону розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Пунктом 6 частини 1 статті 15 Закону №2059-V111 передбачено, що правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, за змістом вказаних норм починаючи з 18.06.2017 перед початком планової діяльності відповідно до виду, передбаченого частинами другою та третьою статті 3 Закону № 2059-V111, суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати висновок про оцінку впливу на довкілля та отримати рішення про провадження планової діяльності. ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» не заперечувало, що діяльність видобування мінеральних вод підлягає оцінці впливу на довкілля, однак позивач зауважував, що така оцінка не здійснюється щодо тих видів планової діяльності, на провадження яких отримані спеціальні дозволи, передбачені законодавством, яке діяло до введення в дію Закону № 2059-V111. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №2059-V111 дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім таких випадків: - розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (пункт 22 частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"); - розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (пункт 14 частини третьої статті З Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»). Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює видобування мінеральних вод відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 №4084, виданого Черкаському обласному міжгосподарському санаторію «Мошногір`я», код ЄДРПОУ 02782314. У зв`язку із внесенням змін до установчих документів діяльність Черкаського обласного міжгосподарського санаторію «Мошногір`я» припинено шляхом реорганізації та змінено форму правління на закрите акціонерне товариство, і 31.01.2006 здійснено реєстрацію закритого акціонерного товариства «Санаторій Мошногір`я». В подальшому також проводилось реформування даного організації і як наслідок утворено ПрАТ «Санаторій Мошногір`я». В процесі реформування новостворена організація залишалась правонаступником попередньої, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого слідує, що в графі «відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами державних органів міститься інформація про взяття на облік позивача в органах державної статистики в 1989 році та в 1991 році в органах ДПС. У подальшому, до вказаного дозволу були внесені зміни щодо власника дозволу та зазначено, що власником дозволу є приватне акціонерне товариство «Санаторій «Мошногір`я», код ЄДРПОУ 02782314, тобто правонаступник Черкаського обласного міжгосподарського санаторію «Мошногір`я», код ЄДРПОУ 02782314. На підтвердження вказаних змін позивачу були видані спеціальний дозвіл на користування надрами (підстава видачі - наказ Державної служби геології та надр України від 31.07.2012 №363) та спеціальний дозвіл на користування надрами (підстава видачі - наказ Державної служби геології та надр України від 16.03.2018 №92) Зі змісту вказаних дозволів вбачається, що вимога отримання позивачем висновку оцінки впливу на довкілля діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод - відсутня. При цьому, належних та допустимих доказів того, що позивач проводив розширення, зміну, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, здійснював реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, відповідач не надав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дія Закону № 2059-V111 в частині отримання висновку оцінки впливу на довкілля діяльності з видобування корисних копалин Мошногірського родовища мінеральних підземних вод не поширюється на позивача, оскільки він отримав рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом. Щодо отримання висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин ПрАТ «Санаторій «Мошногір`я» колегія суддів зазначає наступне. Листом Державної служби геології та надр України від 31.03.2021 № 4951/01/07-21 позивача повідомлено, що «ПрАТ «Санаторій Мошногір`я» здійснює видобування корисних копалин на підставі Технологічної схеми розробки Мошногірського родовища мінеральної води в Черкаському районі Черкаської області, яка розроблена в 2011 році. Відповідно до приписів Водного кодексу України, Закону України «Про екологічну експертизу», постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», яке діяло у 2011 році, вказана технологічна схема підлягала проведенню державної екологічної експертизи. У зв`язку з тим, що виготовлення технологічної розробки здійснено позивачем у 2011 році, питання проведення державної екологічної експертизи вказаної технологічної схеми регулювала постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» на яку посилається відповідач. При цьому, станом на дату розробки позивачем проекту «Технологічна схема розробки Мошногірського родовища мінеральної води в Черкаському районі Черкаської області» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554 діяльність по видобутку мінеральних вод не підпадала під перелік об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а отже не підлягала обов`язковій державній екологічній експертизі. Відповідно до статті 51 Кодексу України про надра правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра. Необхідність отримання висновку екологічної експертизи/оцінки впливу на довкілля дана норма не передбачає. Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин проект «Технологічна схема розробки Мошногірського родовища мінеральної води в Черкаському районі Черкаської області» не підлягав обов`язковій державній екологічній експертизі. Щодо виконання позивачем пункту 5 припису від 18.11.2020 про непогодження меж санітарної охорони по свердловині №2 на Мошногірському родовищі з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Згідно абзаців першого та другого пункту 3 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 №2024 межі ЗСО водних об`єктів визначаються проектом землеустрою. Межі ЗСО водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем розроблено матеріали «Організація і розрахунки зон санітарної охорони підземних вод» 2-го та 3-го поясів для свердловин мінеральної води ЗАТ «Санаторій Мошногір`я» в с. Будище Черкаського району Черкаської області» та направлено до Державної служби геології та надр України на погодження. Листом від 20.03.2019 № 5310/03/10-19 Державна служба геології та надр України повідомила, що матеріали «Організація і розрахунки зон санітарної охорони підземних вод 2-го і 3-го поясів для свердловин мінеральної води ЗАТ «Санаторій Мошногір`я» повертаються заявнику, так як їх погодження не визначено чинними нормативно-правовими актами в межах компетенції Державної служби геології та надр України, що діє на підставі Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою КМ України віл 30.12.2015 № 1174. При цьому, з листа ПАТ "Санаторій "Мошногір`я" від 09.02.2021 №27/01-4 вбачається, що зони санітарної охорони розроблені ДП "Центрукргеологія" та погоджені з Будищанською сільською радою, Черкаською районною Санітарно-епідеміологічною станцією. Отже, позивачем вчинені всі дії, спрямовані на погодження з Державною службою геології та надр України зон санітарної охорони підземних вод. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 5 припису щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування від 18.11.2020 №1189-14/06. При цьому, оскільки наказ №134 від 28.01.2021 винесено з підстави невиконання позивачем пунктів 1 та 5 припису від 18.11.2020, які є протиправними та підлягають скасуванню, то наявні правові підстави для скасування даного наказу. Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Доводи апелянта про те, що зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами є законним, так як позивач не усунув у встановлений строк порушення, які зазначені у пунктах 1 та 5 оскаржуваного припису, колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги, оскільки такі вимоги припису є протиправними та не відповідають законодавству, які регулюють користування надрами. При цьому, інші доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 06.06.2022.