Постанова 4855 № 620/2084/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2084/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собків Я.М., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 155-ос від 27.06.2019 р. в частині виключення його зі списків особового складу; - визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо ненадання ОСОБА_1 з 13.05.2019 р. відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 27.06.2019 р.; - зобов`язати відповідача видати наказ та надати йому відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, позов ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Чернігівській області задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 27.06.2019 № 155-ос в частині виключення зі списків особового складу старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області підполковника ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо ненадання з 13.05.2019 ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019; зобов`язано Управління Служби безпеки України в Чернігівській області надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно його рапорту від 13.05.2019; стягнуто з Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2019 по 14.08.2020 в розмірі 242 500,50 грн. В решті позивних вимог відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019 та в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми за один місяць, в розмірі 17 572,50 грн. На виконання вказаного судового рішення, Чернігівським окружним адміністративним судом 11.01.2021 позивачу було видано виконавчі листи щодо зобов`язання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно його рапорту від 13.05.2019 та стягнення з Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2019 по 14.08.2020 в розмірі 224 928,00 грн. (а.с. 190, 193). В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить: - визнати протиправними дії відповідача по визначенню на виконання рішення суду у справі № 620/2084/19 дати надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у минулому періоді; - зобов`язати відповідача внести до наказу № 90-ос/дск від 18.05.2021 про поновлення позивача на займаній посаді та змінити дату надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначивши дату надання відпустки з « 18.05.2021» замість « 13.05.2019». Свою заяву позивач мотивує тим, що соціальна відпустка у період відсутності трудових відносин - вимушеного прогулу з 28.06.2019 до 17.05.2021, а тим більше у період перебування позивача на роботі та виконання службових повноважень, з 13.05.2019 до 27.06.2019, не може бути надана працівнику у минулому періоді згідно чинного законодавства України. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року заяву позивача про визнання протиправними дій Управління служби безпеки України в Чернігівській області вчинених на виконання рішення суду - залишено без задоволення. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а заяву про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається та покладається на державну виконавчу службу у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до положень частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи містять постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Є.В. від 25.06.2021 про закінчення виконавчого провадження: 1) ВП № 64589166 щодо зобов`язання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно його рапорту від 13.05.2019 та 2) ВП № 64588855 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Крім того, як вбачається з виконавчих листів, позивачу здійснено безспірне списання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2019 по 14.08.2020. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на 26.06.2021 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 620/2084/19 виконано відповідачем у повному обсязі. За наведеного, відсутні підстави для визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 620/2084/19. Щодо вимоги в частині зобов`язання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області внести до наказу № 90-ос/дск від 18.05.2021 про поновлення позивача на займаній посаді та змінити дату надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначивши дату надання відпустки з « 18.05.2021» замість « 13.05.2019», суд зазначає, що вказана вимога не відповідає приписам частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що заява може містити лише вимогу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів звертає увагу, що механізм, визначений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не згоден зі змістом судового рішення чи її резолютивної частини. У разі незгоди з судовим рішенням особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити таке судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язати вчинити дії. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Я.М.Собків суддя В.В.Файдюк