Постанова 4854 № 540/7980/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/7980/21 Категорія: 10500000 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О. І. Місце ухвалення: м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А. І. - Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И Л А : Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 24.11.2021 р. у виконавчому провадженні № 66147899 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штраф застосовано за повторне невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду № 540/895/20. Вказує, що виплата пенсій здійснюється ГУ ПФУ в Херсонській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Управління не має. На переконання позивача, при частковому виконанні рішення по справі № 540/895/20 мали місце поважні причини, оскільки ГУ ПФУ в Херсонській області відповідно до законодавства є структурним підрозділом Пенсійного фонду України та є бюджетною установою, яка обмежена вимогами Бюджетного кодексу України під час здійснення всіх видів видатків в тому числі і нарахування та виплат за рішенням суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 рокувідмовлено в задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (73011, м. Херсон, вул. Комкова, буд.87, корп.2, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в які зазначає про порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що о рішення суду в частині перерахунку було виконане, а виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень. За доводами апелянта, фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень спрямовуються на безумовне виконання таких рішень в порядку черговості прийняття, при цьому невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. У зв`язку з постійним веденням бойових дій на території Херсонської області, відділення «Укрпошти» м. Херсон тимчасово не приймають кореспонденцію. А тому з метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, секретарем судового засідання, на електронні адреси сторін у справі направлено повідомлення про розгляд справи у порядку письмового провадження та створено оголошення на веб-сайті суду. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено відповідно до ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 р. у справі № 540/895/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області від 20.03.2020 р. за №33/03-17 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області з 13.12.2019 р. здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно достатті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VIIна підставі довідки прокуратури Херсонської області від 10.03.2020 р. № 18-110 вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення набрало законної сили 17.06.2021 р., у зв`язку з чим 22.06.2021 р. Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1618 2021р. зобов`язального характеру, а саме щодо: зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VIIна підставі довідки прокуратури Херсонської області від 10.03.2020 р. № 18-110 вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. За заявою ОСОБА_1 20.07.2021 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тетеруком В.В. відкрито виконавче провадження № 66147899 щодо примусового виконання виконавчого листа № 540/895/20 виданого 22.06.2021 р. Херсонським окружним адміністративним судом. Листом від 02.08.2021 р. № 2100-0802-5/36396 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило відповідача, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/895/20 від 17.05.2021 р ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" за період з 13.12.2019 р. по 31.09.2021 р. Загальний розмір боргу складає 85997,32 грн., який занесено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата боргу буде можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості по конкретним судовим рішенням (визначеним Пенсійним фондом України, з урахуванням черговості набрання чинності рішень суду по всій Україні). 07.09.2021 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тетеруком В.В. винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання без поважних причин рішення Херсонського окружного адміністративного суду № 540/895/20 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Не погодившись з вказаною постановою ГУ ПФУ в Херсонській області оскаржило її до Херсонського окружного адміністративного суду (справа № 540/5468/21). Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 р. у справі № 540/5468/21 набрало законної сили 17.12.2021 р. 24.11.2021 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тетеруком В.В. винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої за повторне невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду № 540/895/20 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн. Вказану постанову направлено на адресу ГУ ПФУ в Херсонській області 24.11.2021 р. та отримано позивачем 29.11.2021 р. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані до органу виконавчої служби, ані до суду позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про вжиття органом Пенсійного фонду будь-яких заходів, направлених на виконати рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/895/20 в частині виплати пенсії, а тому прийшов до висновку, що постанова від 24.11.2021 р. про накладення штрафу на за повторне невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66147899 є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як передбачено статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст.ст.14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон №1404-VIII), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частино 5 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону. Частиною 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до положень ч.1,2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно із ч.1 та 2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином накладення штрафу в подвійному розмірі є наслідком повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк. Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Слід зазначити, що належними діями управління ПФУ стало б виконання рішення суду по справі №540/895/20 в строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, після набрання рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року законної сили. Разом з тим, матеріали виконавчого провадження №66147899 свідчать, що після оскарження постанови про накладення штрафу від 07.09.2021 р., позивачем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення по справі №540/895/20. Апелянт наполягає, що такі обставини склалися не з його вини, а виключно внаслідок відсутності належного фінансування. Натомість позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду, чи роз`яснення процедури здійснення таких виплат враховуючи скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Згідно з ч.1ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, а відтак, посилання апелянта на відсутність коштів для проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними. При цьому, колегія суддів зазначає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року). Враховуючи та на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відсутність нормативно-правового регулювання не може бути причиною невиконання рішення державним органом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття виконавцем спірної постанови позивачем не було виконано рішення суду по справі №540/895/20 в повному обсязі, а посадова особа відповідача не допустила порушеньЗакону №1404, у зв`язку з чим підстави для скасування спірної постанови - відсутні. Колегія суддів вважає за можливе не врахувати правові висновки Верховного Суду, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки позивачем в рамках виконавчого провадження в надісланих відповідачу листах про наявність таких причин не зазначалося та відповідного документального підтвердження не надавалося, позивач лише посилався на норми Бюджетного Кодексу. Водночас, позивач зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів. Проте, таких доказів позивач державному виконавцю не надав. Повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 07 червня 2022року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова