Постанова 4852 № 280/3268/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3268/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2021 (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 №00007450701. В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Позивач зазначив про те, що доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів. Також звертає увагу на те, що використані податковим органом інформаційні бази даних не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому вони не можуть розглядатись, як належні докази, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарські взаємовідносини з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» з надання послуг, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Про вказані обставини свідчить зокрема те, що з аналізу даних ЄРПН, фінансово-господарської діяльності постачальників контролюючим органом встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Тобто, на думку контролюючого органу, позивачем не було реалізовано належним чином принципи належної обачливості при виборі контрагентів. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про те, що висновок про відсутність активів та неможливість здійснення господарської діяльності не можна зробити на підставі інформації з податкової справи та баз даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що чинним законодавством України надано суб`єктам господарювання право мати складські приміщення, транспорті засоби, устаткування тощо, у тому числі, на підставах відмінних від права власності, що не створює обов`язку для суб`єкта господарювання подавати таку інформацію до контролюючого органу інакше, як на його відповідний запит. Між тим, в акті перевірки не зазначено, що контролюючим органом направлялися на адресу підприємств-контрагентів запити про наявність у підприємств орендованих складських приміщень, транспортних засобів, устаткування тощо, на який би надійшла відповідь про їх відсутність, що свідчить про бездоказовість висновків контролюючого органу. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «МЗ «Квік» зареєстроване як юридична особа 12.08.2016, (код ЄДРПОУ 3828492), підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість. У період з 09.12.2020 по 15.12.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МЗ «Квік» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт №3905/08-01-07-01/38284929 від 22.12.2020. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЗ «Квік» вимог пп.14.1.36, пп.14.1.156, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року, (в т. ч. що зараховується до складу наступного звітного періоду), на суму 390 698 грн. Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» та надходження товару з джерела невідомого походження. Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «МЗ «Квік» надало свої заперечення (вих. № 008-01/2021 від 13.01.2021), на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 2167/6/08-01-07-01-10 від 21.01.2021), залишивши висновки акту перевірки без змін. 01.02.2021 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 26.01.2021 №00007450701, №00007470701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390698,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 3 400,00 грн. за недотримання реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 131 462,40 грн. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «МЗ «Квік» звернулося зі скаргою (вих. № 045-02/2021 від 10.02.2021) до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 12.04.2021 року № 8201/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «МЗ «КВІК» задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.01.20201 № 00007450701 та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.01.2021 № 00007470701. Правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.01.2021 №00007450701 є предметом судового розгляд у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України). Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З аналізу наведених норм випливає те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано). Подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі № 200/6721/20-а зазначив, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані наявна у контролюючого органу податкова інформація, ані відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність окремих документів щодо змісту певних операцій, як і недоліки у первинних документах можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 у справі № 804/15167/15, вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. З матеріалів справи встановлено, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс». Так, між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік» було укладено договір №250920-01 від 25.09.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Біта Мюзік» зобов`язується надати ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» послуги з технічного забезпечення сценічним, звуковим, світловим та відео обладнанням, а також технічний супровід, включаючи доставку, роботи з монтажу та демонтажу обладнання, яке функціонуватиме в рамках заходу «Бізнес форум «Стратегія розвитку 2021», який проводитиметься 26-27 вересня 2020 року. Проведення заходу відбувалось в приміщенні, яке знаходиться за адресою: вул. Новобудов, 5, м. Запоріжжя, та було передано позивачу у безоплатне користування на підставі договору позички №0401.2 від 01.04.2019. На підтвердження виконання умов договору №250920-01 від 25.09.2020 позивачем було надано: специфікацію 1 до договору, наказ від 21.09.2020 №0921.1, рахунок на оплату №26 від 25.09.2020, акт надання послуг від 27.09.2020 №8, податкову накладну №2 від 27.09.2020, платіжне доручення №9378 від 05.10.2020. Виписана ТОВ «Біта Мюзік» податкова накладна №2 від 27.09.2020 зареєстрована 16.10.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Фітч Фермс Пром» (Постачальник) було укладено договір поставки №0803.3 від 03.08.2020 року, за яким Постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця, надалі «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах EXW - Склад Постачальника: Донецька обл., 87512, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, буд.

9. Транспортування здійснювалось за рахунок позивача перевізником ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору про надання послуг вантажних перевезень від 16.06.2020. На підтвердження виконання умов Договору позивачем було надано: рахунки фактури №29 від 01.09.2020, №30 від 01.09.2020; видаткові накладні №29 від 01.09.2020, №30 від 01.09.2020; товаро-транспортну накладну №29 від 01.09.2020; платіжні доручення від 14.09.2020 №9250, від 15.09.2020 №9260, від 25.09.2020 №9314. Виписані ТОВ «Фітч Фермс Пром» податкові накладні №29 від 01.09.2020 та №30 від 01.09.2020 зареєстровані 23.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Рейд Про» (Постачальник) було укладено договір поставки №0916.1 від 16.09.2020, відповідно до якого ТОВ «Рейд Про» постачає позивачу товари, зазначені в рахунках-фактурах №307 від 16.09.2020, №308 від 16.09.2020, №309 від 16.09.2020. Транспортування здійснювалось за рахунок позивача перевізником ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору про надання послуг вантажних перевезень від 16.06.2020. На підтвердження виконання умов Договору позивачем було надано: видаткові накладні №307 від 16.09.2020, №308 від 16.09.2020, №309 від 16.09.2020, товарно-транспортну накладну №307 від 16.09.2020; платіжні доручення №9430 від 16.10.2020, №9591 від 12.11.2020. Виписані ТОВ «Рейд Про» податкові накладні №307 від 16.09.2020, №308 від 16.09.2020 та №309 від 16.09.2020 зареєстровані 12.10.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних. З наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Фітч Фермс Пром» та ТОВ «Рейд Про» первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару та наданих послуг, їх кількість та вартість, надано докази сплати коштів за них, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності. Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Більш того, надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися. Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність ТОВ «МЗ «Квік» є дефектними або містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз. Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними. Із зазначеного слідує те, що доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагентів позивача виконати заявлений обсяг робіт є твердженнями, які не обґрунтовуються відповідними доказами, зокрема актами перевірки або зустрічної звірки, які, як видно з акту перевірки від 22.12.2020, не проводились. Щодо посилань відповідача на лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області вих. № 2402/2/01 - 2020 від 20.10.2020, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність фіксації спеціальною системою «Гарпун» факту переміщення автомобілів, не вказує на допущення порушень при формуванні даних податкового обліку позивачем, з огляду на те, що аналітичні звіти про аналіз руху транспортних засобів не містять беззаперечно повної інформації щодо руху транспортних засобів, якими згідно з даними позивача здійснювалось транспортування товару на автодорогах України, між пунктами навантаження та розвантаження. Також, відсутні докази покриття спеціальною системою «Гарпун» усіх доріг України у 2020 році та її безперебійної роботи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаним листом достовірно не підтверджується відсутність факту транспортування товарів покупцю транспортними засобами, вказаними у товарно-транспортних накладних, тому суд не може прийняти вказаний доказ як достатній. Щодо взаємовідносини позивача з ТОВ «Тепловозремсервіс», суд апеляційної інстанції зазначає таке. За домовленістю між позивачем (Покупець) та ТОВ «Тепловозремсервіс» (Постачальник) на підставі рахунків-фактури №СФ-0000118 від 09.09.2020 та №СФ-0000120 від 10.09.2020 у вересні 2020 року відбулось відвантаження товару та його оплата. Разом з цим, в акті перевірки від 22.12.2020 зазначено, що контролюючим органом виявлено розбіжності між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн. Однак, з матеріалів справи встановлено, що 9792 грн. це авансовий платіж по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020, на який ТОВ «Тепловозремсервіс» було виписано податкову накладну №16 від 30.09.2020 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначений платіж підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2020 №9341. Вказана сума відображена позивачем на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами». При цьому, відвантаження товару фактично відбулось у жовтні 2020 року, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за жовтень 2020 року та видатковою накладною №РН-0000094 від 16.10.2020. Решта суми по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020 була сплачена позивачем 27.11.2020 платіжним дорученням №9693. Таким чином, доводи відповідача про наявність розбіжностей між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн. належними доказами не підтвердились. Стосовно доводів контролюючого органу про відсутність товаро-транспортних накладних на поставки товарів ТОВ «Тепловозремсервіс», окрім поставки 09.09.2020, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності товарно-транспортної накладної у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції. З матеріалів справи встановлено, що вантажовідправником, у даному випадку, є ТОВ «Тепловозремсервіс», яке на поставки товару 22.09.2020, 29.09.2020 та 16.10.2020 товарно-транспорті накладні не складало, з огляду на те, що постачало товар на адресу позивача власним транспортом. Вказані обставини свідчать про те, що, за умови наявності документів, які підтверджують спірні поставки (рахунки-фактури, видаткові накладні, сертифікат якості, платіжні доручення та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631), не складення ТОВ «Тепловозремсервіс» товарно-транспортних накладних не спростовує факту дійсності поставки товару від контрагента позивача. Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс», тому висновки акта перевірки про порушення вимог п.14.1.36, п.14.1.156, п.14.1.181, п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 п. 198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 390 698 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 № 00007450701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390 698 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров