Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/7713/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року справа №360/7713/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Христенко Марини Сергіївни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (повне судове рішення складено 10 січня 2022 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/7713/21 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У грудні 2021 року Христенко М.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Управління), в якому просила суд: - визнати протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України № від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII); - стягнути з Управління на користь позивача доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, а саме 7354 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Представник позивача зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція статті 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Відтак, з 27 лютого 2020 року відповідно до Закону № 3551-XII (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV) позивач набув право на соціальне забезпечення, а саме на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Управління нарахувати і виплатити позивачуі щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги. Також рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати правничої допомоги в сумі 500,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах, та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушенні норм процесуального права. Оспорюване рішення суду першої інстанції не містить інформації про те, щоб відповідачем заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Також, в оспорюваному рішенні відсутня будь-яка згадка про те, що відповідачем здійснено доведення неспівмірності витрат. Водночас, оцінюючи складність справи для цілей обрання форми адміністративного судочинства, суд об`єктивно не може виносити суджень щодо складності справи для сторони або щодо складності виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Вказані вище обставини, на думку представника позивача, свідчать, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, здійснено судом першої інстанції безпідставно, тобто самостійно та з власної ініціативи, чим неправильно застосовані норми права, зокрема, положення частин 4-7 статті 134 КАС України. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.12.2016 (а.с.3 зв.бік-4). На адвокатський запит представника позивача, відповідачем було надано відповідь від 09.11.2021 № 15663/02, в якій зазначено, що позивачу була нарахована грошова допомога в сумі 1491,00 грн. Також зазначено, що бюджетні призначення на виплату допомоги до 5 травня у 2021 році доведені управлінню в розмірі, що забезпечує її виплату у розмірах установлених Постановою КМУ від 08.04.2021 № 325 та паспортом бюджетної програми на 2021 рік (а.с.6-8). Згідно з довідкою № 3328 від 28.12.2021 позивачу виплачено допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 1491,00 грн (а.с.26). Не погодившись із правомірністю визначення відповідачем належного до виплати розміру разової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з позовом. Оскільки апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу представника позивача в межах його доводів, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій відмовлено у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з такого. Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України). Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Слід звернути увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Судами встановлено, що до позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової допомоги від 05.10.2021 № 10/21/05 (а.с.9). Розрахунком судових витрат від 08.10.2021 № 01 до Договору про надання правової допомоги з представництва інтересів в суді № 10/21/05 передбачено, що вартість послуг складає 1000 грн (а.с.10). Згідно з актом здавання-приймання наданих послуг за договором № 01 від 15.11.2021 адвокат передав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо надання правової допомоги загальною вартістю 1000,00 грн (а.с.10зв.бік). На підтвердження оплати послуг за договором у сумі 1000 грн надано дублікат квитанції від 02.11.2021 (а.с.11). Водночас, слід зазначити таке. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частина п`ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ця справа є справою незначної складності, типовою до зразкової справи № 440/2722/20, а отже, розмір суми витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю цією справи. Відтак, правильним є висновок місцевого суду, що до відшкодування слід присудити не 1000 грн, а 500 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не є підставою для задоволення апеляційної скарги з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 щодо того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, не є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі, заявленій позивачем. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат відповідає нормам процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Христенко Марини Сергіївни - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 360/7713/21 - залишити без змін. Повне судове рішення - 07 червня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук А. А. Блохін