Постанова Кропивницький апеляційний суд № 389/829/20

ПОСТАНОВА Іменем України 24 травня 2022 року м. Кропивницький справа № 389/829/20 провадження № 22-ц/4809/152/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді (суддя-доповідач) Дуковського О.Л. суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря Демешко Л.В. Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іващенко Ігор Юрійович; відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Знам`янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради; треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іващенко Ігор Юрійович на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2021 року, у складі головуючого судді Савельєвої О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Знам`янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості, - в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Знам`янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості. В обгрунтвання позовних вимог зазначала, що 28.02.2018 вона отримала травму ноги та швидкою допомогою була доставлена до медичного закладу (Комунального некомерційного підприємства «Знам`янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка»), де її оглянув лікар - ОСОБА_2 . Вказувала, що їй було поставлено діагноз «розрив зв`язок лівого колінного суглобу» із негайним оперативним втручанням. Зазначала, що від оперативного втручання вона відмовилася з підстав негативного ставлення до професійних якостей лікаря ОСОБА_2 , про що написала письмову відмову, з проханням накласти їй гіпс. В подальшому на лівому стегні позивача виникла велика гематома і вона 05.03.2018 знову звернулась до лікарні. Вважала, що ускладнення виникли від хронічних хвороб і н пов`язані із травмою. Лікуючим лікарем позивачки було призначено - ОСОБА_3 , який поставив їй діагноз «перелом наколінника лівої ноги», а також вказав на необхідність оперативного втручання, на що позивач погодилась. Операцію та лікування проводив лікар - ОСОБА_2 , який на прийомі 30.04.2018 відмовив їй у знятті гіпсу. Через відмову лікаря, вона вимушена була звернутись до іншого лікаря. Крім того, на її вимогу лікарем ОСОБА_2 не були надані її рентгенівські знімки, які зроблені 28.02.2018 та 14.03.2018, для подальшого лікування. Звернувшись до медичного закладу позивачу повідомлено, що знімки відсутні. Вказувала, що після неналежного лікування (лікарем ОСОБА_2 ), її стан погіршувався, а тому вона змушена була звернутися до іншого медичного закладу за медичною допомогою. Зазначала, що в період з 07.10.2019 по 01.11.2019 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради». Вважає, що їй завдано відповідачем моральної шкоди, оскільки надано неналежну медичну допомогу, що призвело до того, що вона фактично стала інвалідом, внаслідок чого зазнала як фізичних так і моральних страждань. Просила стягнути на її користь 200 000,00 грн. та завдану матеріальну шкоду, а саме витрати на лікування в сумі 8898,62 грн. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що наявні всі підстави для задоволення позову, оскільки їй було надано медичну допомогу із суттєвими недоліками. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на недоведеність позовних вимог. Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем медичні документи не можуть об`єктивно свідчити про наявність неправомірних дій медичних працівників лікувального закладу щодо неправильності встановлення діагнозу, надання медичної допомоги, проведення лікування та наявності причинного зв`язку між неправомірними діями медичних працівників та виниклими негативними наслідками для здоров`я ОСОБА_1 . Для встановлення та з`ясування обставин, що мають значення для даної справи судом призначалася судово - медична експертиза, за клопотанням позивачки (том 1 а.ч.139). На вирішення експертизи були поставлені питання, а саме: чи в повному обсязі було проведено обстеження ОСОБА_1 ; чи правильно та своєчасно встановлено діагноз ОСОБА_1 ; чи відповідає призначене лікування встановленому діагнозу і тяжкості перебігу хвороби; чим обумовлений тяжкий перебіг та несприятливий кінець захворювання; чи є прямий причинний зв`язок між діями медичних працівників з настанням несприятливого результату захворювання; чи була реальна можливість запобігти несприятливому результату; чи мало місце порушення галузевих стандартів, нормативних документів під час лікування і на якому етапі це позначилося на перебігу хвороби. Проте, вказана експертиза не була проведена, оскільки позивачка не оплатила вартість проведення експертизи. Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою неправомірності дій медичних працівників по відношенню до неї, відсутність встановленого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача (лікаря) та шкодою завданої її здоров`ю. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача. Під час апеляційного розгляду даної справи, позивачкою не було подано клопотання про призначення у даній справі експертизи у строки визначенні чинним процесуальним законодавством, а суди не мають достатнього рівня компетенції у медичній галузі. Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно із ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. При ушкодженні здоров`я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода, порядок відшкодування якої дещо відрізняється від порядку відшкодування матеріальної (ст. 1168 ЦК України). Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до ч. 1 ст.1168 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іващенко Ігор Юрійович - залишити без задоволення. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кірвооградської області від 15 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 03.06.2022 - складено постанову. Головуючий О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний