Постанова 4803 № 200/6188/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2962/22 Справа № 200/6188/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2019 року року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 01.09.2018 року о 08:50 год. на проспекті Богдана Хмельницького відбулася ДТП за участі транспортного засобу «MAN TGA», номерний знак НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Merсedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є ОСОБА_4 . На моменти скоєння ДТП ОСОБА_2 працював водієм у ТОВ «Уманьпиво». Постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2018 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Уманьпиво» щодо володіння транспортного засобу «MAN TGA» застрахована у ПрАТ СК «Провідна». Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Merсedes-Benz Sprinter» становить 35 064,27 грн, вартість відновлювального ремонту - 81 918,25 грн, фактичні витрати на ремонт транспортного засобу становили 73 726,42 грн. Свої права щодо відшкодування шкоди ОСОБА_4 відступив ОСОБА_1 ПрАТ СК «Провідна» виплатила страхове відшкодування в сумі 34 564,27 грн. У зв`язку з чим просив суд стягнути на його користь із ТОВ «Уманьпиво» матеріальну шкоду в сумі 39 162,15 грн, франшизу в сумі 500 грн, витрати на оплату послуг експерта в сумі 1 700 грн, а всього 41 362,15 грн (т. 1 а.с. 1-17). Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Стягнуто із ТОВ «Уманьпиво» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у рахунок відшкодування шкоди у розмірі 41 362,15 грн та сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн (т. 1 а.с. 246-250). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Уманьпиво» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (т. 2 а.с. 1-7). Позивач по справі скористався своїм правом та подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Уманьпиво», в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2018 року у справі №200/14792/18 встановлено, що 01.09.2018 року, близько 08:50 години в м. Дніпро, на пр. Богдана Хмельницького, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом МAN TGА 18.400, державний номер НОМЕР_1 , в складських приміщеннях, біля будівлі N151A, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Merсedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 , який припаркований. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (т. 1 а.с. 10-11). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДТП мала місце за адресою: в м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 151А (т. 1 а.с. 12). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу фургон малотонажний Merсedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 13). За договором відступлення права вимоги від 03.09.2018 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 , а останній прийняв та набув прав вимоги до осіб, відповідальних за спричинення ОСОБА_4 матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, що мала місце 01.09.2018 в м. Дніпро на пр. Богдана Хмельницького, 151-А за участі автомобіля Merсedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля МAN TGА, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 43). Вказаним договором передбачено також видача довіреності ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , копія такої довіреності долучена до позову (т. 1 а.с. 44). Згідно полісу № АМ/0987728 цивільно-правова відповідальність ТОВ «Уманьпиво», як власника автомобіля МAN TGА, державний номер НОМЕР_1 застраховано у ПрАТ СК «Провідна», строк дії договору від 11.10.2017 року до 10.10.2019 року, ліміт відповідальності за шкоду завдану пошкодженням майна - 100 000,00 грн, франшиза - 500 грн (т. 1 а.с. 47). Згідно висновку експертного дослідження № 2809/18/18 від 19.09.2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Merсedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 становить 81 918,25 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу замінних частин - 35 064,27 грн (т. 1 а.с. 16-42). Згідно квитанції від 19.09.2018 року вартість послуг експерта становить 1 700 грн (т. 1 а.с. 42). Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 73 від 21.12.2018 року, замовник ОСОБА_1 , виконавець ФОП ОСОБА_5 , автомобіль МERCEDES BENZ SPRINTER № НОМЕР_2 загальна вартість ремонтних робіт із врахуванням запасних частин становить 73 726,42 грн (т. 1 а.с. 45). Банківською квитанцією від 16.04.2019 року підтверджується факт сплати ОСОБА_1 в користь ФОП ОСОБА_5 згідно акту № 73 від 21.12.2018 року, грошових кошті в сумі 39 162,15 грн (т. 1 а.с. 46). Заявою від 04.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Провідна» із вимогою про виплату страхового відшкодування в користь ФОП ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 15). Платіжним дорученням № 051834 від 23.11.2018 року підтверджується сплата ПрАТ СК «Провідна» на користь ФОП ОСОБА_5 для ОСОБА_1 , транспортний засіб НОМЕР_2 - 34 564,27 грн (т. 1 а.с. 48). 01 березня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив ТОВ «Уманьпиво» досудову вимогу (т. 1 а.с. 49-51). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що при встановлених обставинах страховик зобов`язаний сплатити страхове відшкодуванням у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, а із роботодавця (володільця) підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позову. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. За договором відступлення права вимоги від 03.09.2018 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 , а останній прийняв та набув прав вимоги до осіб, відповідальних за спричинення ОСОБА_4 матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, що мала місце 01.09.2018 в м. Дніпро на пр. Богдана Хмельницького, 151-А за участі автомобіля Merсedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля МAN TGА, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач діяв як правонаступник власника майна, самостійно та від свого імені, оскільки власником автомобіля Merсedes-Benz Sprinter є ОСОБА_4 , який відступив свої права вимоги щодо відшкодування шкоди позивачу. Таке відступлення не заборонено ст. 515 ЦК України. Крім того вартість ремонту оплачена позивачем. Видача довіреності на позивача від власника, який втратив право вимагати відшкодування шкоди, вказаного факту не змінює та правового значення не має. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що у страховика не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги про те, що вказані витрати повинні бути відшкодовані саме страховиком в межах страхового ліміту, а не за рахунок апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 вказано, що «суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)». У постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) зроблено висновок, що «відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) зазначено, що «якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу». Враховиючи норми матеріального права, правові висновки Верховного суду, колегія суддів приходить до висновку, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком - франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Тому саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Тому суд першої інстанції установивши, що розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, зробив правильний висновок, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Страховиком виконано свої зобов`язання та сплачено страхове відшкодування в сумі 34 564,27 грн, що відповідає сумі відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей за мінусом франшизи - 500 грн. Суд першої інстанції встановивши обставини справи зробив вірні висновки про те, що із відповідача підлягає стягненню 39 162,15 грн понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, а також вартість визначення розміру завданої шкоди - 1 700 грн. Згідно полісу № АМ/0987728 страхова сума за завдану шкоду майну становить 100 000,00 грн., а франшиза - 500,00 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про покладення на відповідача обов`язку зі сплати франшизи в розмірі 500,00 грн відповідно до умов полісу. Доводи скарги стосовно неналежності висновку експертного дослідження № 2809/18/18 від 19.09.2018 року, як доказу, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказані доводи зводяться до оцінки вказаного висновку, однак, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи чинним законодавством не передбачена. Під час судового розгляду вказаний висновок не був спростований відповідачем, також не було судом встановлено, що вказаний доказ є неналежним, а відтак суд не мав правових підстав для його неприйняття до уваги. Крім того, колегія суддів хоче зауважити, що у разі незгоди із сумою матеріальних збитків відповідач мав право звернутися до суду із клопотанням про проведення автотоварознавчої експертизи, однак, як видно з матеріалів справи, апелянт не скористався вказаним правом. Доводи скарги про те, що позивачем не було запрошено представника відповідача на проведення експертизи транспортного засобу з метою бути присутнім при огляді та пересвідчитись відповідності пошкоджень наявних на час проведення експертизи до пошкоджень утворених внаслідок ДТП колегією суддів не беруться до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено такого обов`язку, а відсутність винної особи при огляді транспортного засобу не є підставою для визнання висновку експерта неналежним доказом. Крім того, як вже зазначалось вище, відповідач не був позбавлений можливості заявити відповідні експертизи та поставити на вирішення експерта питання з метою спростування висновків викладених в письмовому доказі наданого позивачем до позову у вигляді експертного висновку. Доводи скарги про те, між спричиненими пошкодженнями внаслідок ДТП та пошкодженнями виявленими оглядом транспортного засобу є тривалим, оскільки експертизу проведено більше ніж через два тижні, а тому пошкодження могли утворитись з вини позивача при використанні транспортного засобу в цей період є безпідставними та є припущеннями апелянта, а тому не заслуговують на увагу, оскільки транспортний засіб був оглянутий експертом через шість днів після ДТП, що підтверджується матеріалами справи, а сам висновок складався вже пізніше в тому числі на підставі протоколу огляду складеного раніше. Також не підтверджується доказами факт експлуатації позивачем та/або будь-якою іншою особою транспортного засобу у період між пригодою та його оглядом, та завдання транспортному засобу у цей період пошкоджень тощо. Доводи щодо недоведеності причинного зв`язку між виявленими пошкодженнями та дорожньо-транспортною пригодою ґрунтуються на припущеннях, що не мають підтвердження доказами. Доводи скарги стосовно того, що за даних обставин покладення на винуватця ДТП суми франшизи фактично збільшує розмір матеріального збитку є безпідставними, оскільки страховиком було здійснено страхову виплату за мінусом франшизи, тому висновки суду про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи є обґрунтованими та законними та не суперечать вимогам чинного законодавства. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова