Постанова 4809 № 388/1584/20

ПОСТАНОВА Іменем України 02 червня 2022 року м. Кропивницький справа № 388/1584/20 провадження № 22-ц/4809/470/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. учасники справи: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника, адвоката Ямкового Владислава Івановича на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2021, суддя Степанов С.В., по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2021 позов задоволено. В апеляційній скарзі особи, які не брали участі у справі, ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що на момент відкриття провадження у справі 22.02.2021 (а.с. 48), відповідач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, однак судом першої інстанції не були здійснені процесуальні дії у зв`язку з смертю відповідача. Судом першої інстанції не надано правової оцінки наявним доказам у справі. Зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом . Просили суд застосувати позовну давність, допустити поворот виконання рішення суду першої інстанції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.02.2022 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.03.2022 справу призначено до розгляду. 01.06.2022 від адвоката Чуприни С.П. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначається, що 18.05.2022 між ним та ОСОБА_5 укладено договір про правничу допомогу. 24.05.2022 ознайомився з матеріалами справи. Зазначив, що суд першої інстанції після ухвалення судового рішення незаконно постановив ухвалу про заміну відповідача по справі, яку він має наміри оскаржити. Крім того, має можливість реалізувати своє право на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Згідно ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Суд апеляційної інстанції перевірив доводи викладені в клопотанні і дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Чуприною С.П. 15.03.2022 отримано копію апеляційної скарги та копію ухвали Кропивницького апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження (а.с. 159). 07.04.2022 розгляд справи відкладено у зв`язку з неналежним повідомленням позивача по справі. 24.05.2022 адвокат Чуприна С.П. ознайомився з матеріалами справи (а.с. 206). Враховуючи те, що адвокатом Чуприною С.П. ще 15.03.2022 отримано копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а також з 18.05.2022 (дата укладення договору про правничу допомогу) адвокат мав достатньо часу для надання відзиву на апеляційну скаргу. Повторне відкладення розгляду справи у зв`язку із клопотанням представника позивача призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи частково спростовують висновки суду першої інстанції. Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що з огляду на підтвердження передачі вже зайнятої земельної ділянки відповідачу, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 144). Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2021 відкрито провадження у справі. Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду. Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 37 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася. Тобто, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 37 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, а не зміни відповідача, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. З наданих матеріалів вбачається, що відповідач ще до відкриття провадження у справі судом першої інстанції, вже помер. Суд зважає, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Так, норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. Нормами ч. 6 ст. 13 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. У своїй постанові Велика Палата Верховного суду в Постанові від 07.04.2020 у справі № 473/1433/18 (14-35цс20) п. 35-37, зазначила, Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному право відношенні. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка до відкриття провадження у справі, померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника адвоката Ямкового Владислава Івановича, задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2021 скасувати. Провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку закрити. Повний текст постанови складено 07.06.2022. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: