Постанова 4824 № 757/36049/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2678/2022 справа №757/36049/21-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Невідомої Т.О., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», від імені якого діє арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, - встановив: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати спільною сумісною власністю сторін: - автомобіль Volvo ХС90, НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль CadillacEscalade, НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - автомобіль Cadillac SRX НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; - квартиру чотирикімнатну, загальною площею 200,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - садовий будинок, загальною площею 338,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку з кадастровим номером :3221282801:02:015:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на: - автомобіль Volvo ХС90, НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль CadillacEscalade, НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Cadillac SRX НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на: - квартиру чотирикімнатну, загальною площею 200,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - садовий будинок, загальною площею 338,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку з кадастровим номером :3221282801:02:015:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 відносно: - квартири чотирикімнатної, загальною площею 200,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - садового будинку, загальною площею 338,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки з кадастровим номером :3221282801:02:015:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Разом із позовом ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку заборони відчуження майна, щодо якого розглядається судом спір, оскільки він виник із сімейних правовідносин, заборони іншим особам вчиняти дії щодо об`єктів спору або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, щодо наступного майна: - квартири чотирикімнатної, загальною площею 200,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - садового будинку, загальною площею 338,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки з кадастровим номером :3221282801:02:015:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони особам, уповноваженим на виконання реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952- IV від 01.07.2004 року (нотаріусам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам/прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно наступного майна: - квартири чотирикімнатної, загальною площею 200,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - садового будинку, загальною площею 338,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки з кадастровим номером :3221282801:02:015:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Не погодившись з цим судовим рішенням, ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», від імені якого діє арбітражний керуючий Данілов А.І., подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, порушення порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, порушує права та законні інтереси ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» на виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 746 144,99 грн., яке набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання. Зазначає, що постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1810/18 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А.І. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, стягнуто із ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 3 746 144,99 грн. у зв`язку із доведенням ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до банкрутства. На виконання Ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18 видано наказ від 01.06.2021 № 911/1810/18 (911/3398/20) про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 746 144,99 грн. Зазначає, що при постановлені судом першої інстанції оскаржуваної ухвали суду не було досліджено та не було надано правової оцінки таким обставинам. Постановою приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Жданович В.М. від 29.06.2021 ВП № 65758294 накладено арешт на належні ОСОБА_2 та визначені в оспорюваній ухвалі об`єкти нерухомості, що унеможливлює їх відчуження та/або обтяження відповідачем на користь третіх осіб, а відтак висновок суду першої інстанції про наявну імовірність (загрозу) відчуження об`єктів нерухомості відповідачем - ОСОБА_2 та, відповідно, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, є помилковим. Висновок суду першої інстанції про те, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не призводять до порушення прав третіх осіб є помилковими, оскільки вказані заходи забезпечення позову напряму порушують права та законні інтереси ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» на виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 746 144.99 грн, яке набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання. Об`єкти нерухомого майна, щодо яких оспорюваною ухвалою вжито заходів забезпечення позову, є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2 , оскільки зазначені об`єкти нерухомості було набуто на підставі договору дарування та в порядку спадкування, що відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України виключає можливість їх поділу в якості спільного майна подружжя; Звернення до Печерського районного суду міста Києва із позовом про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності використано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «на зло», тобто з метою уникнення сплати боргу відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/1810/18 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 746 144.99 грн у зв`язку із доведенням ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до банкрутства. Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. За даними довідок про причини повернення судових повісток, убачається , що позивач та відповідач за адресою, зазначеною в позовній заяві, відсутні. Представник скаржника арбітражний керуючий Данілов А.І. в судове засідання не з`явився, в час призначення судового засідання зв`язок із технічними засобами ОСОБА_4 був відсутній, що є перешкодою для проведення відеоконференції. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Відповідно до статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 вказала, що предметом позовної заяви є визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя. Зазначила, що ціна позову значна, відповідач вже робить спроби щодо відчуження майна, що є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, шляхом замовлення у суб`єктів оціночної діяльності звіту про вартість об`єктів спільної сумісної власності позивача та відповідача, а також підшукує потенційних покупців з метою відчуження майна. Вказала, що відповідач може здійснити відчуження об`єктів спільної сумісної власності без відому позивача, оскільки має відповідні доручення, оформлені у нотаріуса та міг на підставі наявного доручення вже здійснити передоручення третім особам. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( частини 1, 2 статті 149 ЦПК України). Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову у вказаний нею спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття забезпечення позову не призведе до обмеження прав відповідача та третіх осіб, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Аналіз статей 149,150 ЦПК України свідчить про те, що заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Установлено, сторони уклали шлюб 14 лютого 2006 року, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 (а.с.21). З даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9961709 від 06.10.2017 убачається, що квартира АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 08.12.2004 року на праві приватної власності (а.с.26). З даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №219030974 від 04.08.2020 убачається, що садовий будинок АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.29-30). Постановою Господарського суду Київської області від 27 липня 2020 року визнано ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на дванадцять місяців та призначено ліквідатором ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" арбітражного керуючого Данілова А.І. (а.с.69-76). Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 лютого 2021 року заяву ліквідатора ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" Данілова Артема Івановича про покладення субсидіарної відповідальності №02-01/911/1810/18-83 від 20.11.2020 задоволено. З ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 стягнуто солідарно на користь ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" 3 746 144,99 гривень (а.с.77-81). 01 червня 2021 року Господарським судом Київської області видано наказ №911/1810/18 (911/3398/20) про примусове виконання рішення. Із змісту убачається, що з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 солідарно стягнуто на користь ТОВ "Українська-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" 3 746 144,99 гривень (а.с.86). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.В. (ВП №65764695) відкрито виконавче провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ТОВ "Українська-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" 3 746 144,99 гривень (а.с.87-88) Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника ( ВП №65758294) від 29.06.2021 на садовий будинок АДРЕСА_5 , земельну ділянку, реєстраційний/кадастровий номер 3221282801:02:015:0073 за адресою АДРЕСА_2 та літню кухню за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт (а.с.89-91). З даних Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №233150093 від 18.11.2020 убачається, що садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 3221282801:02:015:0073 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Підстава - свідоцтво про право на спадщину за законом №2532 від 04.08.2020 року. Чотирикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири №3067 від 08.12.2004 року (а.с.101-108). Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, то не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що застосуванням заходів забезпечення позову можуть бути порушені інтереси інтереси ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер", оскільки набрало законної сили та перебуває на виконанні судове рішення - ухвала Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/1810/18 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3 746 144.99 грн. Окрім того, колегія вказує, що достатньо обгрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду ( реалізація майна чи підготовці дії до його реалізації, укладення договорів тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд першої інстанції не врахував, що посилаючись на певні обставини та дії відповідача ( замовлення у суб`єктів оціночної діяльності звіту про вартість об`єктів спільної сумісної власності позивача та відповідача, пошук потенційних покупців з метою відчуження майна, наявність нотаріально оформлених доручень тощо) , позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цих фактів. Таким чином, самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обгрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, а без перевірки можливого порушення прав третіх осіб, зокрема ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», вжиття таких заходів забезпечення позову є передчасним, відповідно ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», від імені якого діє арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович, задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року скасувати, на постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді Т.О. Невідома В.В. Соколова