Постанова Хмельницький апеляційний суд № 671/1413/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 671/1413/21 Провадження № 33/4820/354/22 Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фіщука Василя Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 травня 2022 року, в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , приватного підприємця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. За постановою суду, 09 липня 2021 року о 06 годині 55 хвилини в м. Волочиськ по вул. Музейній ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд Куга», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанову вважає незаконною та необґрунтованою. На думку апелянта, проведена процедура документування відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відбулась з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 28/32999 від 11.01.2019 року. Суд не врахував, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а лише відмовився їхати на автомобілі поліцейських. Наявний у матеріалах справи відеозапис є неповним. Стверджує, що на ньому відсутній фрагмент, де він пропонував їхати на огляд до медичного закладу на його автомобілі, а також момент, коли він змінив свою думку та погодився їхати на будь-якому транспорному засобі. Поза увагою суду залишилось те, що одразу після складання протоколу, він звернувся до Волочиської ЦРЛ, де пройшов огляд на стан спяніння за результатами якого було видано довідку про те, що він тверезий. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фіщука В.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 488139 від 09 липня 2021 року, згідно яких 09 липня 2021 року о 06 годині 55 хвилини в м. Волочиськ по вул. Музейній ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд Куга», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 статті 130 КУпАП. Під час вказаної події велась відеофіксація (а.с. 1); - даними відеозапису означеної події, що зафіксована на нагрудну бодікамеру працівників поліції (а.с. 5). Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Доводи про те, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на такому зафіксовані лише окремі фрагменти обставин події, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне. У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б передбачала правове визначення понять належності та допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення. Тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві. Так, відповідно до приписів ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. В матеріалах справи наявні оптичні диски із відеозаписом означеної події. Із даних дисків вбачається, що саме ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Відсутність безперервного запису означеної події ніяким чином не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджених сукупністю інших вищевказаних належних та допустимих доказів. Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 . Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі. Посилання апелянта на довідку, видану Волочиською ЦРЛ, відповідно до якої він був тверезий суд до уваги не бере, виходячи з наступного. Відповідоно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, не лише за керування у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Враховуючи, що у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), останні правомірно запропонували пройти огляд. Водій, в силу вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, повинен був пройти такий огляд, однак відмовився. Поліцейські склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у такому стані. А тому, проходження ОСОБА_1 незадовго після події самостійного огляду в лікарні на стан сп`яніння, за результатами якого встановлено, що він був тверезий, не спростовує факту його відмови від проходження такого на вимогу працівників поліції. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, даними відеозапису (файл VID-20210710-WA0001) зафіксовано пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» або ж проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився. Далі, відповідно до вимог Закону, поліцейським йому було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, зокрема те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, водію було роз`яснено його права та оголошено зміст протоколу (файл VID-20210710-WA0000). Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були підставами для зміни або скасування судового рішення. Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.