Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8322/17

Дата документу 01.06.2022 Справа № 335/8322/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/8322/17 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В. Провадження № 22-ц/807/365/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С Подліянової Г.С. за участі секретаря: Остащенко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року ТОВ «ІТ-Сервіс» звернулось до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 13 березня 2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було задоволено позов ТОВ «ІТ-Сервіс» до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості: стягнуто з ПАТ «ЗАлК» заборгованість в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; проценти в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; судові витрати з оплати державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів. Рішення Арбітражного суду Красноярського краю в апеляційному порядку не оскаржувалось та набуло законної сили 14.04.2017р., про що свідчить відмітка на копії рішення. 17 квітня 2017 року Арбітражним судом Красноярського краю Російської Федерації було видано виконавчий лист серії ФС № 013496321. Станом на дату подання клопотання рішення Арбітражного суду Красноярського краю боржником добровільно не виконано. У зв`язку з цим є необхідність у отриманні дозволу на примусове виконання рішення на території України. Враховуючи вищенаведене, заявник просив суд надати дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017р. у справі № А33-21240/2016 за позовом ТОВ «ІТ-Сервіс» до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення з ПАТ «ЗАлК» заборгованості в рублях, еквівалентної 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; процентів в рублях, еквівалентних 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості та судових витрат з державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів з визначенням в ухвалі суми стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали; видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017р. у справі № А33-21240/2016, який надіслати в порядку, встановленому законодавством, для виконання за місцем знаходження боржника - до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалу суду, ТОВ «ІТ-Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким клопотання задовольнити. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ІТ-Сервіс» задоволено: ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у цій справі скасовано, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом ТОВ «ІТ-Сервіс» до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення з ПАТ «ЗАлК» заборгованості в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; процентів в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості та судових витрат з державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів, що за курсом Національного Банку України становить 719 069,06 гривень. Зобов`язано видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом ТОВ «ІТ-Сервіс» до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення з ПАТ «ЗАлК» заборгованості в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; процентів в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості та судових витрат з державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів, що за курсом Національного Банку України становить 719 069,06 гривень. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касацій- ного цивільного суду від 20 січня 2021 року постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ІТ-Сервіс» залишено без задоволення, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у цій справі залишено без змін . Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справу прийнято до провадження ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2022р. у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ Маловічко С.В., Гончар М.С., Подліянової Г.С. В судовому засіданні 26 січня 2022р. було заслухано представника апелянта - адвоката Єну СО.., який підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Також пояснення були надані представником боржника - ОСОБА_1 , яка виклала свої заперечення проти скарги, погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням. У розгляді справи було оголошено перерву для надання АТ «ЗАЛК» балансів за 2016-2021рр. до 02.03.2022р. Розгляд справи 02.03.2022р. не відбувся у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та неприбуттям учасників в судове засідання. Наступне судове засідання призначено на 01.06.2022р. В судовому засіданні 01.06.2022р. приймав участь представник ТОВ «ІТ-Сервіс» Єна С.О. в режимі відеоконференції, який підтримав надані ним пояснення у судовому засіданні 26.01.2022р., та додаткового виклав аналіз чинного законодавства, яким обґрунтовано вимоги заявника. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені, до судового засідання 01.06.2022р. не з`явились, відкласти розгляд справи не просили. Боржником будь-які документи, зокрема, баланси підприємства за 2016-2021рр. надані не були. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката Єна С.О., врахувавши надані представником АТ «ЗАлК» Перекупою Т.М. в минулому засіданні пояснення, додаткові письмові пояснення апелянта, письмові пояснення Фонду державного майна України, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, рекомендацій Верховного Суду у постанові від 20.10.2021р. щодо усунення неповноти у встановленні обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В ході розгляду справи судом встановлено, що 13.03.2017р. Арбітражним судом Красноярського краю було прийнято рішення у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості. Вказаним рішенням позов ТОВ «ІТ-Сервіс» було задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з ПАТ «ЗАлК»: заборгованість в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості;. проценти в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; судові витрати з оплати державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів. Рішення Арбітражного суду Красноярського краю в апеляційному порядку не оскар- Жувалось, набуло законної сили 14.04.2017р., про що свідчить відмітка на копії рішення. Ухвалою Господарського сул Запорізької області від 03 листопада 2016р. в справі № 908/2580/16 було підтверджено факт належного повідомлення ПАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» про розгляд справи АЗЗ-21240/2016 шляхом вручення ухвали Арбітражного суду Красноярського краю від 20 вересня 2016р., а тому цей відповідач був повідомлений належним чином про розгляд. Добровільно вказане рішення арбітражного суду боржником в особі ПАТ «ЗАлК» виконано не було. 17 квітня 2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було видано виконавчий лист серії ФС № 013496321. Звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання вказаного рішення арбітражного суду, заявник, як на підставу для його задоволення посилається на те, що, не зважаючи на набрання вказаним рішенням законної сили, боржник в добровільному порядку його не виконує, а свої вимоги обґрунтовував приписами Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (Київська угода), та відповідними нормами ЦПК України. Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що 28 грудня 2016р. Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення про приватизацію належного державі пакету акцій ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та затверджено план розміщення акцій товариства. Законом України «Про приватизацію державного майна» визначено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності забороняється здійснення операцій з боровими вимогами і зобов`язаннями, якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума зобов`язань перевищує 5 % підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більше як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року. Оскільки ТОВ «Іт-Сервіс» просить надати дозвіл на виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю про стягнення грошових коштів в сумі, що перевищує 5 % підсумку балансу товариства за 2016 рік, задоволення цього клопотання призведе до порушення статті 12 ЗУ «Про приватизацію державного майна». Як другу підставу для відмови в задоволенні клопотання суд зазначив те, що виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю РФ від 13 березня 2017р. може загрожувати інтересам держави, оскільки стягнення відбудеться на користь товариства, що перебуває на території країни, яку визнано державою-агресором щодо України, а кінцевим отримувачем коштів є компанії, які підпадають під санкцій у сфері економічних та фінансових зносин. Така легалізація рішення арбітражного суду РФ на території України порушить публічний порядок. Апеляційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у наданні дозволу на виконання рішення іноземного суду, суд першої інстанції порушив положення Київської угоди, стаття 9 якої містить вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такого клопотання. Але жодна з підстав для відмови в задоволенні клопотання, передбачена вказаною нормою, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи. Тому суд зобов`язаний був задовольнити клопотання. Вказував, що вимоги статті 12 ЗУ «Про приватизацію державного майна» не можуть бути застосовані при розгляді питання, унормованого лише Київською угодою та нормами ЦПК України. Також судом безпідставно було застосовано ч. 2 статті 468 ЦПК України, яку суд також застосував необґрунтовано, не вмотивувавши належним чином «загрози інтересам України» у разі задоволення клопотання. Перевіривши вказані доводи апелянта, колегія дійшла наступних висновків. Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємств оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Згідно із ч.1 ст. 82 вищевказаного Закону, визнання та виконання рішень, визначених у ст.81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. За змістом ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Згідно з частиною 6 статті 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України, згідно з якою клопотання не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, згідно з п. 7 ч. 2 статті 468 ЦПК України у разі, якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України, та згідно з п. 9 ч. 2 цієї норми також у інших випадках, встановлених законами України. Ключовим для застосування вказаних приписів чітко визначається відсутність певних випадків для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на виконання на території України рішення іноземного суду у міжнародних договорах. Судом першої інстанції встановлено, що в правовідносинах, які склались між стягувачем та боржником, таким міжнародним договором є Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року. Та суд правильно виходив із того, що перешкод у наданні дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю РФ від 13.03.2017р. згідно з положеннями Київської угоди не мається. На ці обставини посилався й апелянт у скарзі, що у суду в тако- му разі не малось підстав для відхилення клопотання. Між тим, суд відмовив у задоволенні клопотання з посиланням саме на наявність підстав для відмови, передбачених пп. 7, 9 ч. 2 статті 468 ЦПК України, оскільки вказаною Київською угодою не передбачалось інших випадків для відмови в задоволенні клопотання, крім визначених в статті 9 цієї угоди таких: якщо сторона (боржник за рішенням іноземного суду) надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що: а) судом держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної чинності у справі між тими самими Сторонами, про той самий предмет і на тій самій підставі; б) є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасниці Співдружно- сті Незалежних Держав або держави, що не є членом Співдружності, по спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і на тій же підставі; в) спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом; г) інша Сторона не була повідомлена про процес; д) закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо примусового виконання. Тому суд правомірно вважав, що слід ретельно перевірити й інші заперечення АТ «ЗАлК» проти клопотання, перевіркою яких встановив, що вони є обґрунтованими, а випадки, які не передбачені Київською угодою, є суттєвими для того, щоб клопотання залишити без задоволення. Колегія визнає неспроможними доводи апелянта про те, що суд безпідставно застосував приписи ч. 2 статті 468 ЦПК України, оскільки розгляд відповідного клопотання передбачений главою 1 розділу Х ЦПК України, до якої віднесено статті 462-470, а не тільки приписи ч. 1 статті 468 ЦПК України. Тому суд в цій частині мав перевіряти обгрунтованість та можливість виконання клопотання не лише за приписами Київської угоди, а й з урахуванням інших обставин, на які посилався боржник. Так, в силу вказаних норм процесуального права, тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви (клопотання) стягувача, Судова колегія погоджується з висновками суду в тій частині, що специфіка здійснення операцій з борговими вимогами і зобов`язаннями щодо об`єктів державної власності, які підлягають приватизації, зумовлює врахування цих особливостей, в тому числі, і при вирішенні питання про допуск до виконання судових рішень інших держав. Як правильно зазначив суд першої інстанції, Законом України «Про приватизацію державного майна» встановлені обмеження щодо об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Встановлено, що частка держави у статному капіталі ПАТ «ЗАлК» становить 68,0095 %. Так, частиною четвертою статті 12 зазначеного Закону визначено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності забороняється здійснення операцій з борговими вимогами і зобов`язаннями, якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума зобов`язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1057 «Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань приватизації», зокрема, прийнято рішення про приватизацію належного державі пакета акцій ПАТ «ЗАлК» та затверджено план розміщення: акцій товариства, з передбаченням, відповідно до вимог статті 18-4 Закону, продажу зазначеного пакета акцій за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. У свою чергу, ТОВ «IT-Сервіс» просить надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № В33-21240/2016 про стягнення з ПАТ «ЗАлК» на користь заявника 25 597,98 доларів США зі сплати винагороди та 465,57 доларів США, що в свою чергу перевищує 5 % підсумку балансу товариства за 2016 рік. Про ці обставини, зокрема, зазначив Фонд державного майна України, надавши у справу відповідний пакет документів. Суд першої інстанції, з огляду на зазначене, правильно констатував, що задоволення вказаного клопотання ТОВ «ІТ-Сервіс» призведе до порушення законодавства України, зокрема, статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», що відноситься пунктом 9 ч. 2 статті 468 ЦПК України до випадків, коли клопотання не може бути задоволено. З цього приводу, колегія відхиляє доводи скарги про те, що підстави для відмови в задоволенні клопотання можуть бути визначені лише міжнародними договорами. Другою підставою для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду РФ на території України було порушення публічного порядку у разі задоволенням такої вимоги, оскільки по відношенню до України Російська Федерація з 2014р. є країною-агресором, а стягувач є юридичною особою, що перебуває на її території. Також суд послався на те, що кінцевими отримувачами коштів є компанії, які підпадають під дії санкцій у сфері здійснення економічних та фінансових зносин, чого власне вимагає примусове виконання рішення, що суперечить санкційній політиці України та встановленим обмеженням - запобіганню виведенню капіталів за межі України, як то передбачено п. 4 ст. 4 Закону України «Про санкції». У постанові від 04 березня 2021 року Запорізький апеляційний суд при другому розгляді справи погодився з цими висновками суду. Скасовуючи вказану постанову та спрямовуючи справу на новий апеляційній розгляд втретє, Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року зазначив, що саме обставини щодо порушення статті 4 ЗУ «Про санкції» судами не перевірені. У цій постанові, зокрема, вказано, що суди не перевірили належним чином, чи стягувач (його засновник) включений до списку юридичних осіб, щодо яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції), передбачені Законом України «Про санкції» та відповідними рішеннями РНБО. А також не було перевірено, чи стосуються накладені урядом США санкції ТОВ «ІТ-Сервіс» та його єдиного засновника компанії «Юнайтед компані РУСАЛ алюмінієм лімітед». Також ВС вказував, що судами не вмотивовано, як виконання рішення іноземного суду може загрожувати інтересам України та протирічити санкційній політиці України. Перевіряючи вказані обставини, колегія суддів дійшла наступного. 10 квітня 2014 року у резолюції 1990 Парламентська асамблея Ради Європи засудила без застереження порушення територіальної цілісності та суверенітету України збройними силами Російської Федерації на початку березня 2014року, використання збройних сил на території України було дозволено Радою Федерації Росії 1 березня 2014року. 12 жовтня 2016 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла дві резолюції по Україні, в яких підтвердила свою позицію щодо того, що анексія Автономної Республіки Крим Російською Федерацією і військове втручання російських військ на сході України порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи. Відповідно до преамбули Закону України «Про санкції», метою його ухвалення, серед іншого, є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України та потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам України. Підставами для застосування санкцій, серед іншого, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про санкції», є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Види санкцій визначені статтею 4 цього Закону, серед яких: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-УІІ Російську Федерацію, з урахуванням дій, які вона вчиняє, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак на території України, визнано державою-агресором і рішеннями РНБО було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво та воєнне співробітництво в воєнній сфері та сфері безпеки з Російською Федерацією, а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 року № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості. 21 березня 2018 Уряд України підтримав пропозицію Мінекономрозвитку про припинення дії Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 2011-2020 роки. 6 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла закон «Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією»[21]. Законом України «Про санкції» передбачено можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів по відношенню до іноземної держави та іноземної юридичної особи, дії яких створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності. Суд першої інстанції виходив також з того, що в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про санкції» фінансування вищенаведених компаній шляхом примусового виконання рішення МКАС про звернення коштів, буде протирічити санкційній політиці України щодо запобігання виведенню капіталів за межі України, та порушуватиме інтереси суспільства та держави. Відтак, суд першої інстанції фактично виходив з того, що виконання рішення іноземного суду буде суперечити публічному порядку України та загрожуватиме її інтересам. Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні при- нципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо. Термін "публічний порядок" необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок. Такі принципи та засади стосуються, насамперед, національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 вказаного Закону). Публічний порядок як перешкода для виконання рішення іноземного суду пов`язується з визначенням міжнародного публічного порядку, який слід розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок). Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилось із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії щодо України. Заперечуючи проти клопотання ТОВ «ІТ-Сервіс» боржник вказував, що це товариство є підконтрольним підприємством РусАл, засновником якого є відповідна кіпрська офшорна компанія РусАлу, а до складу засновників ТОВ «ІТ-Сервіс» входить компанія «Юнайтед компані РУСАЛ алюмінієм лімітед», яка є, в свою чергу, засновником ТОВ «РУСАЛ Автоматизація», кінцевим бенефіціарієм якої є ОСОБА_2 , щодо якого також застосовано економічні санкції. Самі ці обставини рекомендовано перевірити касаційним судом при новому апеляційному розгляді. Перевіркою вказаних заперечень АТ «ЗАлК» встановлено наступне. Афілійовані особи - це такі особи, які мають здатність впливати на процес прийняття рішень і діяльність інших осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. Афілійовані особи можуть бути як у приватних підприємців, так і у компаній. Самі афілійовані особи також можуть бути як юридичними, так і фізичними особами. Афілійованими особами по відношенню до юридичної особи вважаються: члени колегіального виконавчого або керуючого органу такої юрособи або люди, що володіють такими повноваженнями одноосібно; особи, юридичні та фізичні, що володіють більш ніж 10% голосів або обсягу статутного капіталу; особи, які належать тій же самій групі осіб, що і вказана юрособа; члени колегіального виконавчого або керуючого органу групи компаній, до якої входить така юрособа, або люди, що володіє такими повноваженнями одноосібно; юридичні особи, які перебувають разом із зазначеною компанією під контролем третіх осіб; особи, які діють за дорученням від компанії. Також до афілійованих осіб відносяться не тільки посадові особи підприємства, але і їхні родичі. Афілійованими особами по відношенню до фізичної особи вважаються: особи, які відповідають тій же самій групі осіб, що і зазначена фізособа; компанії, в яких фізособа має в своєму розпорядженні 10% і більше від загального числа голосів або статутного капіталу; родичі такої фізособи, що займається підприємництвом. Встановлено, що стягнення рішенням Арбітражного суду Красноярську краю від 13.03.2017р. грошових коштів з ПАТ «ЗАлК» на користь ТОВ «Іт-Сервіс» відбулось на підставі субліцензійного договору. Вказаний субліцензійний договір № ИТ-SW-028/14К/ЗАлК-Д-2014-216 від 01.10.2014р. укладено між ТОВ «ІТ-Сервіс» (м. Красноярськ РФ) як ліцензіатом та ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, Україна ) як субліцензіатом, який від імені ПАТ «ЗАлК» був підписаний генеральним директором ТОВ «РУСАЛ Автоматизація» ( т. 1 а.с. 28-33). Засновником ТОВ «ІТ-Сервіс» є юридична особа - компанія «Юнайтед Компани РУСАЛ алюмінієм лімітед», яка, в свою чергу, є засновником одночасно ТОВ «РУСАЛ Автоматизація», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є ОСОБА_2 . Вказане підтверджує доводи АТ «ЗАлК» про те, що на час вирішення клопотання судом фактично ТОВ «ІТ-Сервіс» було підконтрольним РусАлу, засновником якого на той час із контрольним пакетом акцій був ОСОБА_2 06 квітня 2018р. у складі всіх активів ОСОБА_2 РУСАЛ було включено у списки осіб та організацій, які знаходяться під санкціями США. Ці санкції було накладено у зв`язку з подіями у Криму та конфліктом на сході України, у зв`язку з розпочатими РФ незаконними діями в 2014р. щодо територіальної цілісності України. Ці санкції носять обмежувальні політичні та економічні заходи у зв`язку з причетністю фізичних та юридичних осіб до дестабілізації ситуації в Україні. У травні 2018р. до українського санкціонного списку Рада національної безпеки і оборони за поданням Служби безпеки України внесла самого олігарха ОСОБА_2 і три пов`язані з ним компанії. Зазначається, що до списку увійшли підприємства, які «протидіють Україні, забезпечують військову складову постановок у Збройні сили РФ», зокрема, ОК «Російський алюміній» («РусАл). Введення персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичних та фізичних осіб було пов`язано з російською агресією проти України, а також відносно яких були застосовані відповідні рішення урядами США і країн ЄС. На теперішній час санкції відносно ОСОБА_2 , які накладено США у 2018р., не зняті, оскільки Апеляційний суд Вашингтону відхилив апеляцію російського олігарха ОСОБА_2 на рішення федерального судді в червні 2021 року про залишення без задоволення позову ОСОБА_2 щодо незаконності запровадження проти нього санкцій США у 2018 році. Таким чином, суд першої інстанції, хоча і не дослідив ретельно вказаних обставин, але дійшов правильного і логічного висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «ІТ- Сервіс». Колегія погоджується з цими висновками суду, оскільки через агресію РФ відносно України у 2014р., яка триває на час подання клопотання та його вирішення судами різних інстанції, було накладено відповідні економічні та політичні санкції на активи ОСОБА_2 , який був на той час контрольним бенефіціарним власником ТОВ «РУСАЛ Автоматизація», яке підписало від імені ЗАлКу ліцензійний договір, на підстав якого відбувалось стягнення грошових коштів рішенням Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017р. Що вказує на контроль й за відносинами між сторонами ліцензійного договору з боку ОСОБА_2 та вказаних юридичних осіб. Те, що в подальшому санкції США з РусАлу були зняті у 2019р. у зв`язку із зменшення кількісного проценту акцій ОСОБА_2 у ньому, що призвело до втрати ним контрольного пакету акцій у цьому підприємстві, а також те, що ОСОБА_2 перестав бути кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «РУСАЛ Автоматизація», на що вказує апелянт, не створює підстав вважати, що ним було втрачено контроль над відносинами цих підприємств з іншими, належними до цієї групи, зокрема, над ТОВ «ІТ-Сервіс». Крім того, на теперішній час, в ході третього перегляду справи апеляційним судом 24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією. Також на ОСОБА_2 накладено санкції Великою Британією через причетність до агресії в Україні. Отже, колегія зазначає, що суд правильно виходив із того, що задоволення клопотання щодо легалізацію рішення для його виконання на Україні загрожує інтересам України, як на час розгляду клопотання та постановлення судом оскаржуваної ухвали, так і на теперішній час (третього апеляційного перегляду справи), тому вважає, що суд законно і обгрунтовано відмовив в його задоволенні, посилаюсь на приписи п.п. 7, 9 ч. 2 статті 468 ЦПК України. Беручи до уваги все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу ТОВ «ІТ-Сервіс» необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст.. 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржувану хвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Сервіс» залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 06 червня 2022 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова