Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/4588/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/4588/21 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 46 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І. з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу № 274/4588/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2022 року, ухваленого під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила стягнути з АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в якості відшкодування моральної шкоди заподіяною смертю 300 000 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 03.09.2018 на п`ятому пікеті 35-го кілометра перегону "Бердичів - Михайленки" в с.Скраглівка Бердичівського району, вантажний потяг № НОМЕР_1 скоїв наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., який внаслідок цього був смертельно травмований. 03.09.2018 за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018060050001009, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.276 КК України та в подальшому після смерті ОСОБА_2 04.09.2018 року кримінальне правопорушення перекваліфіковано на ч. 3ст.276 КК України. Постановою слідчого Журбея В.М Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області від 29.09.2018 кримінальне провадження внесене до ЄРДР під № 12018060050001009 закрито. Вказала, що факт наїзду на загиблого ОСОБА_2 було встановлено, отримані тілесні ушкодження останнього знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю, відтак, між наїздом на загиблого потяга № НОМЕР_1 , який перебуває у власності АТ «Українська залізниця», та смертю ОСОБА_2 наявний причинно-наслідковий зв`язок. Зазначила, що загиблий ОСОБА_2 був її сином. У зв`язку зі смертю сина, вона зазнала тяжких душевних, фізичних та психічних страждань, які продовжуються до теперішнього часу. Втрата сина непоправно змінила спосіб життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, в тому числі і в майбутньому. Крім того, враховуючи, що з віком в людини зменшується можливість самостійно забезпечувати своє існування їй доведеться з часом докладати все більше зусиль для організації свого життя. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Внаслідок смерті сина її переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості. Крім фактичних теплих відносин між нею та її загиблим сином, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата матір`ю дитини є найтяжчою втратою. Вказала, що на момент смерті синові було лише 24 роки і будь-яких передумов до його смерті не існувало. Враховуючи те, що вона позбавлена підтримки і допомоги, а також те, що смерть сина повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки. Розмір завданої їй моральної шкоди у оцінила у 300 000,00 грн. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі, АТ «Українська залізниця», просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_2 свідомо потрапив на залізничну колію , порушивши Правила безпеки громадян на залізничному транспорті та допускав настання шкідливого результату, але безпідставно розраховував, що він не настане. З цих підстав виключається випадкова можливість здійснення наїзду на потерпілого. Вказує, що в діях потерпілого вбачається непрямий умисел, що цілковито виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності з боку відповідача, так як до смерті ОСОБА_2 призвели дії самого потерпілого При цьому вказує, що позивачем не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку із неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, а також не доведено причинно-наслідковий зв`язок настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї і наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.14-15). Із акта службового розслідування аварії від 12.09.2018 вбачається, що в добу 03.09.2018 чергова ст.Бердичів повідомила в.о. чергового по переїзду 35км ОСОБА_3 про те, що машиніст поїзда №2831 ОСОБА_4 заявив о 1 год. 20 хв., що на 35 км пк 7 біля колії лежить людина. О 1 год. 46 хв по даному кілометру проходив непарний поїзд №1609, машиніст ОСОБА_5 , який повідомив чергову по ст. Бердичів, що на даному кілометрі в межах зору людини не бачив. О 2 год 42 хв. на залізничний переїзд 35 км пк 3 перегону Бердичів - Михайленки зі сторони непарної колії підійшов чоловік, який просив допомоги. У нього була відсутня права рука по лікоть, одяг та обличчя були в крові. В.о. чергового по переїзду 35км ОСОБА_6 негайно викликав швидку допомогу та працівників поліції, повідомив чергову станції Бердичів, чергову по дистанції колії, шляхового майстра ІШ-11. «Швидка допомога» приїхала о 3 год. 00 хв. На момент приїзду лікаря потерпілий ще знаходився в свідомості та відповідав на запитання самостійно. Надав інформацію, що він ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2., житель АДРЕСА_1. Швидкою допомогою потерпілого було доставлено в Бердичівську районну лікарню, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приходячи до свідомості. Прибувши на місце події, працівниками поліції на 35 км ПК 5 непарної колії перегону Бердичів - Михайленки було знайдено кисть руки потерпілого ОСОБА_2 . Потерпілий ОСОБА_2 ймовірно був травмований непарним поїздом № 2829 ВЛ -80-132, який прослідував 35 кв о 00-год 08 хв (машиніст ОСОБА_8 , ТЧ-3 Козятин) Обставини справи встановлює Бердичівський ВП (а.с. 63-66). Відповідно до акта № 7 службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України виробничий підрозділ Козятинська дистанція колії ПЗЗ від 12.09.2018, долученого до матеріалів кримінального провадження №12018060050001009 від 03.09.2018 - травмування громадянина ОСОБА_9 сталося внаслідок порушення ним пунктів 1.1., 1.2, 2.1, 2.2., 2.3, 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом МТУ від 19.02.1998 №

54. Згідно даних Акта №195 Судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_7 від 12.11.2018 смерть ОСОБА_2 настала від тупої травми грудної клітки, множинних переломів ребер в результаті розвитку комбінованого шоку. Тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, не виключно виступаючими частинами потяга із наступним падінням на дорожнє покриття. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що знаходяться у прямому причинному зв`язку із смертю. У крові ОСОБА_10 не виявлено метиловий, етиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти. Відповідно до постанови слідчого СВ Бердичівського ВП 29.09.2018 кримінальне провадження №12018060050001009, внесеного до ЄРДР 03.09.2018 за ч. 3 ст. 276 КК України закрито із тих підстав, що в діях машиніста потягу № НОМЕР_1 ОСОБА_8 відсутній склад злочину щодо смертельного травмування 03.09.2018 на п`ятому пікеті 35 кілометра перегону «Бердичів-Михайленки» в с. Скраглівка ОСОБА_2 (а.с. 6-7). Власником електровозу серії ВЛ80т №1324 є Акціонерне товариство "Українська Залізниця", а машиніст електровозу ОСОБА_8 працює у виробничому підрозділі "Локомотивного депо Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді машиніста електровоза з 11.07.2007 року по теперішній час, що підтверджується листом від АТ "Укрзалізниця" від 10.06.2021 року вих.№ЦЦТех-08/170 (а.с. 13). Із довідки заступника голови комісії із питань реорганізації Скраглівської сільської ради Мельник О. від 14.04.2021 вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 - мати та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - брат (а.с. 21). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачці завдано моральну шкоду, яка викликана її хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина. Смерть сина істотно змінила життя позивачки, тягне за собою зараз та потягне у подальшому з віком додаткові зусилля на організації свого життя та його матеріальне забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті сина, у житті позивачки неможливо. Приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, суд визначив розмір моральної шкоди - 100 000 гривень, який відповідає принципам розумності та справедливості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Системний аналіз й тлумачення зазначених норм права вказує, на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричинених потерпілій внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, незалежно від його вини. Судом встановлено, що у ході досудового розслідування було призначено та проведено судово-медичне дослідження трупа ОСОБА_2 . Згідно Акта №195 Судово-медичного дослідження трупа від 12.11.2018, встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від тупої травми грудної клітки, множинних переломів ребер в результаті розвитку комбінованого шоку. Тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, не виключно виступаючими частинами потяга із наступним падінням на дорожнє покриття. Встановлено, що тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що знаходяться у прямому причинному зв`язку із смертю. У крові ОСОБА_2 не виявлено будь-якого виду спиртовмістких речовин. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Також колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром заподіяної моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди судом правильно враховано характер та обсяг фізичних, душевних страждань, яких зазнала потерпіла мати загиблого - ОСОБА_1 , пов`язаними з її хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина. Смерть сина істотно змінила життя позивачки, тягне за собою зараз та потягне у подальшому з віком додаткові зусилля на організації свого життя та його матеріальне забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті сина, у житті позивачки неможливо. Крім того, суд при визначенні розміру зменшення відшкодування моральної шкоди врахував ступінь вини загиблого ОСОБА_2 , який припустилася грубої необережності внаслідок порушення ним пункту 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54. Таким чином, керуючись статтею 1193 ЦК України, судом розмір відшкодування було обгрунтовано визначено у розмірі 100 000 грн, урахувавши необережні дії загиблого ОСОБА_2 (Вказані висновки узгоджуються із роз`ясненнями, викладеними в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 по справі 166/1292/20-ц ). Суд першої інстанції достатньо мотивовано виходив з того, що позивач зазнала значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою сина. Водночас, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди взяв до уваги, що потерпілий під час дорожньо-транспортної пригоди порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, у той же час дії водія вантажного потягу відповідали вимогам цих Правил, отже, виходячи з принципу розумності і справедливості, цілком обґрунтовано зменшив розмір відшкодування до 100 000 грн. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 (провадження № 61-40790св18), від 27 січня 2021 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4431св20), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-6878св21), від 17 травня 2022 року по справі № 210/5475/20-ц. Посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах. Розмір моральної шкоди визначається судами з урахуванням встановлених у конкретній справі обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02.06.2022. Головуючий Судді