Постанова 4807 № 317/1547/21

Дата документу 25.05.2022 Справа № 317/1547/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/1547/21 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В. Провадження № 22-ц/807/1039/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Кочеткової І.В. Подліянової Г.С. за участі секретаря: Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Усенка Антона Володимировича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В., Запорізька районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 . Будинок померла ОСОБА_2 за життя фактично прийняла у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , не оформивши право власності на нього. Крім того, після смерті матері позивача - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 (копія державного акту на земельну ділянку додається), яку спадкодавець також не оформила, прийнявши у спадщину після смерті ОСОБА_3 . Позивач вказує, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 як дочка померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ДИЗ НОМЕР_1 від 10.10.1988 р. На момент відкриття спадщини позивач не була зареєстрована за однією адресою з матір`ю, а саме, за адресою: АДРЕСА_2 , тобто у квартирі, яка належить позивачу на праві власності, але фактично проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 . У вказаній квартирі була зареєстрована померла ОСОБА_2 , яка мала поважний вік (1937 р.н.), внаслідок чого не могла доглядати за собою самостійно та вести господарство, тому позивач здійснювала догляд за матір`ю до її смерті. Факт проживання за адресою спадкодавця позивач підтверджувала, зокрема, тим, що протягом всього часу нею здійснюється оплата комунальних послуг, в тому числі, з моменту смерті матері та по сьогоднішній день, що підтверджується копіями відповідних квитанції. Окрім того, що позивач опікувалась матір`ю, вона також доглядала за спадковим майном, яке залишилося після її смерті: утримувала будинок АДРЕСА_1 , сплачувала комунальні послуги по вказаному будинку, що можна підтвердити відповіддю від установ, які надають комунальні послуги, з яких вбачається, що заборгованість по сплаті комунальних послуг за будинком АДРЕСА_1 - відсутня. Позивач провела всі необхідні дії, пов`язані із похованням матері, що підтверджується договором на виготовлення пам`ятнику № 86-п, квитанцією до прибуткового касового ордеру, специфікацією до договору та актом приймання-передачі виконаних робіт (копії додаються) Крім того, усіма документами на спадкове майно володіє саме вона. Зокрема, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач зайнялась технічною документацією на спадковий будинок АДРЕСА_1 , а саме, 01.04.2018 на її замовлення було оформлено технічний паспорт на будинок. Також 03.12.2020 вона змінила газовий лічильник, що підтверджується відповідним актом. Після смерті матері вона не подавала заяву про прийняття спадщини, так як вважала, що прийняла спадщину постійним проживанням з матір`ю на момент її смерті. Та у листопаді 2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової Олени Володимирівни із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину, яка відкрилась після померлої матері, з урахуванням того, що вона проживала за однією адресою із матір`ю та фактично вступила у володіння та управління спадковим майном. Проте, постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з тим, що строк для прийняття спадщини пропущений. Постанова нотаріуса мотивована тим, що за відомостями департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 30.11.2020р. за № 04-07/3/19635 ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_3 з 18.04.1986 року по 21.05.2018р., але разом з нею ОСОБА_1 не була зареєстрована, що вказує на те, на момент смерті спадкоємиця за однією адресою зі спадкодавцем не проживала, а також заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальний контори не подавала. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в проміжок часу з 01.01.2016р. по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,38 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі пред- ставника - адвоката Усенка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність позову, не приділивши належної уваги доказам, які містяться в матеріалах справи, тому неправильно встановив обставини, що мають значення для справи. Вважає, що надані нею докази повністю підтверджують її позовні вимоги. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України. Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 22.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25 травня 2022р. на 14.00 год. В судове засідання 25 травня 2022 учасник и справи не з`явились. Відповідач в особі Територіальної громади Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області судову повістку в це засідання отримав 11.03.2022р., але клопотань про відкладення розгляду справи ним апеляційному суду не направлено. Судові повістки, направлені третій особі - Запорізькій районній державній нотаріальній конторі та адвокату позивача - Усенко А.В. повернулась без вручення із зазначенням «адресат відсутній», а направлена позивачу ОСОБА_1 за вказаною нею в апеляційній скарзі адресою повістка повернулась із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Між тим, від адвоката Усенко А.В. 25.04.2022р. надійшла письмова заява, в якій міститься прохання розглядати справу в судовому засіданні 25.05.2022р. о 14.00 год. без участі сторони позивача. Також вказується, що на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, наполягають. Зважаючи на вказані обставини та за відсутності клопотань будь-кого з учасників справи про відкладення її розгляду, колегія відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд цієї справи у відсутності всіх учасників. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права. Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1270 СК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1272 СК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Третьою частиною ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У відповідності до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Згідно положень ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У даній справі позивачу слід було довести, що на час смерті її матері вона проживала разом зі спадкодавцем, і тому в такий спосіб прийняла спадщину. В ході розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 11). Відповідно до свідоцтва про народження серії ДИЗ НОМЕР_1 від 10.10.1988, позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 (а.с. 15), і тому відносить до спадкоємців першої черги за законом. Спадковим майном позивач визначила житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією адресою, вказуючи, що вони належали спадкодавцю ОСОБА_3 , будинок в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а земельна ділянка на підставі Державного акту про право на землю. Спадкове майно ОСОБА_2 прийняла, але спадщину належним чином документально не оформила. З цього приводу суд встановив такі обставини. Згідно із свідоцтвом про шлюб № 1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_5 , та остання набула прізвище ОСОБА_6 (а.с. 17). Відповідно до свідоцтва № 2 від 30.01.1991 про право особистої власності, житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення Запорізького виконавчого комітету народних депутатів від 13.12.1990 № 332/2 належить ОСОБА_4 (а.с. 18). Згідно з Державним актом серії ЗП 07-6347, земельна ділянка площею 0,38 га, за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 13). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 135- свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 01.06.1991р.). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 01.07.1999 року (а.с. 19) . За клопотанням представника позивача судом першої інстанції було витребувано спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , з якої встановлено, що після її смерті до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепокової О.В. із заявою про прийняття спадщини 04.11.2020 звернулась ОСОБА_1 . Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не звертались (а.с. 109-121). У матеріалах вказаної спадкової справи міститься посвідка про народження ОСОБА_7 , батьком якої записано ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 115- зворот). Крім того, судом першої інстанції також було витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до якої встановлено, що після її смерті до Запорізької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 . Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались (а.с.127-135). В матеріалах вказаної спадкової справи наявна копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 10.11.1962, згідно до якої уклали шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , та остання набула прізвище ОСОБА_9 (а.с. 131- зворот). Також в матеріалах вказаної спадкової справи мається копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 від 01.06.1990, згідно якого ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 135). Відповідно до інформації Запорізької районної державної нотаріальної контори, наданої на підставі Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 12.08.2021 № 65985793, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , не відкривалась (а.с. 149-150). Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. від 24.12.2020 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що нотаріусу не надано жодних документів на підтвердження факту спільного проживання (а.с.121). Судом в ході розгляду справи були також допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , поясненням яких суд дав належну оцінку, зазначивши про їх суперечливість між собою, а також з іншими зібраними доказами у справі. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази у їх сукупності не підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з її померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Колегія цілком погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам та вимогам норм матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції при вирішенні спору. Вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , так як він сплинув 17 вересня 2018 року, а до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася 04 листопада 2020 року, тобто через 2 роки. Але засвідченням факту прийняття спадщини є реєстрація спадкоємця разом із спадкодавцем у одному місці мешкання або встановлений достеменно факт проживання спадкоємця із спадкодавцем разом на час смерті останнього. Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса- ми України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Так, колегія вважає, що судом вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_4 , що вбачається із заяви позивача про прийняття спадщини, поданої до приватного нотаріуса Чепкової О.В. (а.с. 109), а також узгоджується з особливою відміткою у паспорті позивача - «постійне проживання ОСОБА_13 » ( а.с. 112). Отже, вказані обставини ніяким чином не підтверджують факту постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом з її померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на час смерті спадкодавця. Судова колегія вважає, що судом вірно не прийнято як доказ спільного постійного проживання спадкоємиці із спадкодавцем квитанції про сплату комунальних послуг за адресою місця проживання ОСОБА_2 . Так, оплату комунальних послуг позивач могла здійснювати як допомогу матері похилого віку. Та такі її дії відповідно до норм чинного законодавства не свідчать про фактичне сумісне та постійне проживання в Україні разом із матір`ю. Тим більше, що позивач, як нею зазначається, є власником цієї квартири, а отже утримувати свою квартиру, зокрема, нести всі витрати по ній, є обов`язком власника. Відтак, оглянуті в ході розгляду справи у апеляційному суді квитанції про сплату комунальних послуг не засвідчують факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 у періоді з 01.01.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . В скарзі позивач вказує, що допитані свідки підтвердили факт її проживання разом із матір`ю на день смерті останньої. Колегія, дослідивши вказані доводи, зазначає, що допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили у суді, що позивачка ОСОБА_1 після одруження виїхала до Казахстану, та до матері приїжджала, а не постійно мешкала з нею. В іншому, як зазначив суд першої інстанції, покази свідків не узгоджуються між собою, оскільки свідок ОСОБА_11 повідомляла, що позивач ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 , до смерті останньої, мешкали в с. Августинівка, а свідок ОСОБА_12 повідомила, що вони мешкали в квартирі в м. Запоріжжя, як зазначила й сама позивач у позовній заяві. При цьому, свідки не вказували період, у якому начебто позивач мешкала разом з матір`ю, не вказуючи, що таке проживання було триваючим та відбувалось саме на день смерті спадкодавця. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія погоджується з тим, що суд першої інстанції не ставить під сумнів доводи позивача, що нею було проведено поховання матері, виготовлено технічний паспорт на будинок, проводилася сплата комунальних платежів, так як позивачка періодично приїздила до України, однак всі вищевказані дії були вчинені вже після смерті ОСОБА_2 , тому вони жодним чином не підтверджують факт спільного постійного проживання позивачки з померлою на час смерті. Оскільки питання про визнання права власності на спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,38 га, за вказаною адресою є похідними від попередньої позовної вимоги, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення цієї вимоги у зв`язку з тим, що судом не встановлено факту постійного проживання позивача із спадкодавцем в проміжок часу з 01.01.2016р. по 19.03.2018р., а відтак й факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_2 . Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка жодним чином не підтвердила свої позовні вимоги. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення вказаного позову. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін відповідно до вимог статті 375 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Усенка Антона Володимировича залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 червня 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кочеткова І.В. Подліянова Г.С.