Постанова 4854 № 400/4339/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4339/21 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року (суддя Брагар А.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 13.09.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: 11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просила: - визнати протиправними дії Департаменту щодо зупинення розгляду заяви від 18.02.2021 року про державну реєстрацію права на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , та щодо відмови у здійсненні державної реєстрації вищевказаної квартири. - зобов`язати Департамент здійснити належний розгляд заяви від 18.02.2021 року та провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно відповідно до заяви №44112148 від 18.02.2021 року. - стягнути моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради №567752475 від 24.02.2021 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та рішення №57505480 від 07.04.2021 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов`язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44112148 від 18.02.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування поданої скарги апелянт наполягає на законності рішення держреєстратора від 24.02.2021 року про зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56775247, оскільки заявником подано документи для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Після завершення строку позивачем не усунуто обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим державним реєстратором Риженком О.С. у відповідності до пункту 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV прийнято правомірне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57505480 від 07.04.2021. Також апелянт зауважив, що відповідно до статті 38 Закону №1952-IV відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть державні реєстратори, а не суб`єкти, з якими такі реєстратори перебувають у трудових відносинах. Крім того, законодавець у ст. 6 Закону №1952-IV закріпив положення, що державні реєстратори та виконавчі органи місцевого самоврядування є окремими самостійними суб`єктами державної реєстрації. Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 8 квітня 1999 року ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_3 (Продавець) уклали договір №871/1 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір був посвідчений Миколаївською філією Українська біржа нерухомості в Журналі реєстрації біржових угод за №871/1, та 13 квітня 1999 року зареєстрований в МКП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації за №10676. 15 грудня 2020 року набрало законної сили рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2020 року по справі №488/2781/20 за позовом ОСОБА_1 , яким зазначений договір купівлі-продажу №871/1 визнано дійсним (а.с. 8-9). 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на квартиру (реєст.номер 44112148). Рішенням від 24.02.2021 року №56775247 державного реєстратора прав на нерухоме майно Іноземцевої Ю.А. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, а саме згідно статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться зокрема на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, або судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно (а.с. 10). У прийнятому рішенні зазначено, що для належного проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно необхідно надати укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат, або судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно. 7 квітня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Риженком О.С. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №57505480 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 11). Рішення мотивовано тим, що після завершення строку не усунуто обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. Не погоджуюсь із діями держреєстраторів Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради по зупиненню розгляду заяви та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав доведеним факт протиправності дій відповідача в частині зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та враховуючи надані позивачем докази, дійшов висновку, що позивачу було зупинено розгляд заяви та як наслідок відмовлено у задоволенні заяви про державну реєстрацію з підстав, не передбачених законодавством. Враховуючи, що відповідачем прийнято рішення №567752475 від 24.02.2021 року та №57505480 від 07.04.2021 року, якими встановлено відсутність документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно позивачки та з метою належного захисту її прав, на підставі частини другої статті 9 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що належним захистом прав позивачки є визнання протиправними та скасування рішень №567752475 від 24.02.2021 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та №57505480 від 07.04.2021 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Проте колегія суддів вважає такій висновок передчасним з наступних обставин. Так, частиною другою статті 19 Конституцією України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно до пункту 7 першою статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Аналіз викладених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси. Звернувшись до суду з даним адміністративним позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради позивачка стверджує, що Департамент протиправно зупинив розгляд її заяви від 18.02.2021 року про державну реєстрацію права на нерухоме майно. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям оспорюваного рішення саме державним реєстратором прав на нерухоме майно Іноземцевої Ю.А. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав, врегульовані Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV). Згідно із положеннями статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягає право власності (пункт 1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV). Статтею 6 Закону №1952-IV визначено систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; - акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Приписами частини третьої статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; - здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Частиною першою статті 11 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до цього Закону державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127). Згідно із пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Згідно з пунктом 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування (пункт 23 Порядку №1127). Підстави для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав визначені статтями 23-25, 27 Закону №1952-IV. У силу приписів статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Статтею 38 Закону №1952-IV встановлена відповідальність державних реєстраторів у сфері державної реєстрації прав. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що належним відповідачем у справі про оскарження дій, пов`язаних з прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права на нерухоме майно, та стягнення з цього приводу заподіяної моральної шкоди, є державний реєстратор, якій прийняв відповідне рішення (вчинив дії), які обумовили виникнення спірних правовідносин. При цьому колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом Департамент надання адміністративних послуг є виконавчим органом відповідної міської ради, який утворений з метою забезпечення надання адміністративних послуг. Основні завдання Департаменту є організація надання адміністративних послуг. Між тим даний адміністративний позов ОСОБА_1 не пов`язаний з неналежною організацією адміністративних послуг у Миколаївській міській раді. Водночас і відповідний державний реєстратор Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не був залучений в якості відповідача до участі в розгляді даної справи. Відповідно до статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. З аналізу наведеної статті КАС України вбачається, що як заміна первинного відповідача належним, так і залучення співвідповідача у справі належить до повноважень суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень залучити співвідповідача до участі у справі, встановивши наявність на це підстав. Так само, в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд у разі виявлення поршень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дав належної правової оцінки викладеним вище обставинам справи, чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості. Зазначене є належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Департаменту підлягає задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради - задовольнити повністю. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов