Постанова Хмельницький апеляційний суд № 670/435/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 670/435/20 Провадження № 22-ц/4820/899/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справКорніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №670/435/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2022 року (суддя Волкова О.М., повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та майнової шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та майнової шкоди у порядку цивільного судочинства. У поданому позові ОСОБА_2 зазначав, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240190000062 від 21.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Позивач вказував, що 19.04.2019 близько 10 год 30 хв біля приміщення господарського магазину по АДРЕСА_1 під час спільного словесного конфлікту ОСОБА_1 умисно наніс йому кілька ударів по голові та тулубу дерев`яним держаком до лопати, а також один удар в область тім`яної ділянки голови, від чого він втратив свідомість та був вимушений звертатися за медичною допомогою і лікуванням до Новоушицької ЦРЛ та до Хмельницької обласної лікарні. Позивач вказує, що внаслідок неправомірних злочинних дій відповідача, йому заподіяно матеріальну шкоду (витрати на лікування та пальне до ХОЛ) у сумі 7969,53 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн, що полягає у перенесені ним впродовж лікування фізичної болі, відчуття незручності та дискомфорту, змушені пристосовуватися до негативних умов існування: продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, запаморочення. Тому ОСОБА_2 просив суд стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн і матеріальну шкоду в сумі 7969,53 грн, завдану внаслідок злочинних дій відповідача. Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2021 року по справі призначено комісійну судово-медичну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено. Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 302 грн, 5000 грн на відшкодування моральної шкоди та 1969,02 грн витрат за проведення комісійної судово-медичної експертизи. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на не встановлення судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_2 , відповідач не нападав на позивача, а лише зупиняв його від неправомірних дій щодо себе та своєї дружини. Також, апелянт посилається на те, що у висновках судово-медичних експертиз №59 та №29, про які зазначено у вироку Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 та у рішенні Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2022 року є розбіжності щодо переліку виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 вважає, що розмір моральної шкоди, який стягнуто судом, є не доведеним та не обґрунтованим. Тому відповідач просить скасувати оскаржуване рішення. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі № 680/376/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 680 грн. Цим вироком встановлено, що 19.04.2019 року близько 10 год 20 хв ОСОБА_1 , діючи на ґрунті довготривалих неприязних відносин біля приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1 , умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, під час спільної сварки, з мотивів помсти за образу, нанесену його дружині, наніс ОСОБА_2 лопатою один удар в область голови і лівої руки та один удар в область лівої частини тулубу. Спричинив йому синець по зовнішній поверхні лівого плеча, синець в області лівого соска, синець по внутрішній поверхні правого плеча в середній третині, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження (а.с.3-6). Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 29 від 16.04.2022 ОСОБА_2 після заподіяння йому 19.04.2019 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, потребував місцевого лікування тілесного ушкодження, а саме забійної рани волосяної частини голови. І лікарями було правильно проведене місцеве і медикаментозне лікування забійної рани волосяної частини голови ОСОБА_2 : правильно проведено туалет рани, накладена асептична пов`язка, прикладався холод на голову, призначено медикаменти - діклак 3.0 №5в/м та кетанол крем, змащувати 2р\д. Призначене та проведене лікування ОСОБА_2 з приводу діагнозу «Струс головного мозку» було недоцільним та потреби в його призначені не вбачалося (а.с.127-131). Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 302 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення ОСОБА_1 такої шкоди позивачу, її розміру, наявності причинного зв`язку між шкодою та наслідками і доведеності вини відповідача в заподіянні зазначеної шкоди, характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру та засад розумності, виваженості і справедливості. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права. Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В силу положень частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. Також, за змістом частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття нею вчинених стосовно неї самої або членів її сім`ї чи близьких родичів протиправних дій (бездіяльності), що досягло певних психотравмуючих факторів: відчуття фізичного болю чи душевних страждань (відчуття хвилювання, занепокоєння, пригнічення, зміна життєвого укладу тощо). Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, адже судом не враховано, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_2 , а відповідач лише захищав себе та свою дружину, судова колегія вважає їх недоведеними, оскільки вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок. Голослівне посилання апелянта на наявність розбіжностей у висновках СМЕ №59 від 28.01.2020 та №29 від 17.02.2022 щодо переліку тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_2 на законність оскаржуваного рішення не впливає, адже районним судом в основу оскаржуваного рішення покладено саме висновок Хмельницького обласного БСМЕ №29 від 07.10.2021 комісійної судово - медичної експертизи за матеріалами цивільної справи №670/435/19 (а.с.127- 131) та з врахуванням його підсумків і наданих позивачем чеків від 19.04.2019 та від 21.05.2019 (а.с.32-33) суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 302 грн (придбання марлевої серветки вартістю 42 грн + Діклак гелю вартістю 260 грн). Аргументи апеляційної скарги про не доведеність позивачем розміру моральної шкоди колегія суддів вважає неспроможними, адже, оцінивши у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в результаті скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення відносно позивача, останньому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, перенесеному фізичному болі та зміною усталених норм життя. З урахуванням зазначених вище обставин, засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Усі наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника із висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 02 червня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай