Постанова 4820 № 686/28445/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/28445/21 Провадження № 22-ц/4820/914/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/28445/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року у складі судді Салоїд Н.М. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В листопаді 2021 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором зі страхуванням життя позичальника в сумі 64 247 грн 62 коп. При цьому, АТ «Кредобанк» зазначило, що 25 лютого 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу № 3114/5272BCLKB36K2, відповідно до умов якого було надано кредит в розмірі 42 432,00 грн. Відповідно до п.п. 1.2, 2.3, 2.8 договору, за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за процентною ставкою 12 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються банком з дати надання кредиту щомісячно на дату сплати поточної заборгованості, виходячи із залишку непростроченої заборгованості згідно Додатку № 1 до договору. при цьому за період з дати надання кредиту по першу дату сплати заборгованості позичальник сплачує проценти за фактичну кількість днів користування кредитом. Погашення позичальником заборгованості за наданим кредитом здійснюється щомісячними рівними платежами в сумі 2 513 грн, починаючи з першої дати сплати заборгованості. Відповідно до протоколу електронних торгів ПАТ «Кредобанк» став переможцем електронних торгів щодо активів (майна) ПАТ «Платинум Банк». 04 серпня 2017 року між ПАТ «Платинум Банк» та ПАТ «Кредобанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до Позичальників. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, що призвело до порушення прав позивача, тому 20 вересня 2021 року на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, проте відповідно до відомостей з Укрпошти, станом на 12 жовтня 2021 року поштове повідомлення не вручено адресату, в зв`язку з чим повернуто до банку. Таким чином, розмір заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 28 вересня 2021 року становить 64 247 грн 62 коп, з яких: 28 182 грн 19 коп сума заборгованості за кредитом; 12 847,43 грн. сума заборгованості за відсотками, 23 218 грн сума комісії за адміністрування кредиту, вказаний розмір заборгованості банк просив стягнути на свою користь Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 3114/5272BCLKB36K2 від 25 лютого 2016 року в розмірі 6001 грн 37 коп, з яких: 1964 грн 24 коп - сума заборгованості за кредитом; 4 037 грн 13 коп сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати в розмірі 212 грн 04 коп, в задоволенні решти вимог відмовлено. АТ «Кредобанк» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаються на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 42 432 грн та зобов`язалася перед банком щомісячно здійснювати погашення кредиту у розмірі 2 513 грн, що включає в себе сплату погашення тіла кредиту і погашення відсотків і комісії за адміністрування кредиту. Станом на 28 вересня 2021 року сума до оплати згідно графіку - 42 432, з яких сума погашеної заборгованості - 14 249 грн 81 коп, прострочена заборгованості - 28 182 грн 19 коп, сума нарахованих відсотків - 17 356 грн 64 коп, з них сплачених відсотків - 3 937 грн 19 коп, прострочена заборгованості по відсотках - 12 847 грн 43 коп, а також 23 218 грн - сума комісії за адміністрування кредиту, наведені обставини повністю підтверджуються наданим банком розрахунком, проте суд не дослідив надані банком докази, зокрема розрахунок заборгованості та Додаток № 1 графіку платежів до нього. Крім того, посилається апелянт, що представник банку не отримував примірник заяви відповідача про застосування строків позовної давності, відтак не знав про її існування, тому був позбавлений можливості висловлення свох пояснень стосовно позиції відповідача. Так, останній платіж щодо сплати коштів ОСОБА_1 здійснений 19 квітня 2018 року у розмірі 1 000 грн, всі погашення заборгованості, які надходили від ОСОБА_1 до нового кредитора - АТ «Кредобанк» зафіксовані у виписці по руху коштів за період з 07 серпня 2017 року по 28 вересня 2021 року, при цьому термін дії договору до 05 вересня 2019 року включно, тому строк загальної позовної давності сплаває - 05 вересня 2022 року, таким чином і дострокова вимога про повернення кредиту і позовна заява про стягнення коштів подані в межах строку позовної давності. Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі АТ «Кредобанк» просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Так судом встановлено, що 25 лютого 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3114/5272BCLKB36K2 зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 42 432,00 грн, строк кредитування - 42 платіжні періоди; фіксована процентна ставка - 12% річних; комісія за обслуговування кредиту - 1103 грн, строк повернення кредиту - 05 вересня 2019 року. За умовами договору банк формує Графік платежів із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплатою процентів, комісії за обслуговування кредиту, вартості всіх супутніх послуг та інші платежі. Відповідно до Додатку № 1 «Графік погашення платежів» до кредитного договору погашення кредиту здійснюється щомісячними ануїтентними платежами в загальній сумі 2513 грн. які складаються окремо в кожному місяці в різних розмірах з платежу за тілом кредиту, по відсотках за користування кредитом, комісії. Укладений договір є змішаним договором, який містить елементи різних договорів: Кредитного та страхування. Відповідно до п. 2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком з дати надання кредиту щомісячно на дату сплати поточної заборгованості за кредитом, виходячи з залишку непростроченої заборгованості за кредитом згідно з Додаткам №

1. Згідно п.2.4 комісія за обслуговування кредиту нараховується та сплачується щомісячно починаючи з першої дати сплати заборгованості разом зі сплатою процентів та заборгованості за кредитом. Відповідно до протоколу електронних торгів ПАТ «Кредобанк» став переможцем електронних торгів щодо активів (майна) ПАТ «Платинум Банк». 04 серпня 2017 року між ПАТ «Платинум Банк» та ПАТ «Кредобанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до Позичальників. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором здійснював неналежним чином, останній платіж відповідачем по погашенню кредиту був сплачений в липні 2017 року, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед банком за кредитним договором. 17 вересня 2021 року АТ «Кредобанк» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, розмір якої станом на 09 вересня 2021 року складає 64 247 грн 62 коп., яке за даними Укрпошти повернулося без вручення адресату, із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Кредобанк» посилалося, що станом на 28 вересня 2021 року заборгованість за договором у ОСОБА_1 становить суму у розмірі 64 247 грн 62 коп, з яких: 28 182 грн 19 коп сума заборгованості за кредитом; 12 847 грн 43 коп сума заборгованості за відсотками, 23 218 грн. сума комісії за адміністрування кредиту. Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. При укладенні будь-якого договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, кредитор вправі вимагати дострокового повернення кредиту з підстав, передбачених у договорі, зокрема внаслідок прострочення боржником періодичних платежів. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Виконання зобов`язання може бути забезпечено неустойкою (пенею). Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Таким чином як правильно встановлено судом позичальник неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, а тому має заборгованість за цим договором. Як вбачається з матеріалів справи первинний кредитор ПАТ «Платинум Банк» 04 серпня 2017 року відступив права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 3114/5272BCLKB36K2 від 25 лютого 2016 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . Розмір заборгованості позичальника станом на час укладання договору купівлі-продажу за основним зобов`язанням становила 28 182 грн 19 коп, сума заборгованості за нарахованими відсотками, комісіями складала 5 699 грн 30 коп, а всього 33 881 грн 49 коп. У справі, що переглядається, відповідачка подала заяву про застосування строків позовної давності. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки даний кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/ 9519/12. Як вбачається з матеріалів справи, позичальник припинила виконання зобов`язань за кредитним договором з липня 2017 року. Відповідно до умов укладеного договору позичальник мала сплачувати кредит частинами згідно графіку платежів (додаток №1), котрий містив суми погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування ним, комісії з обслуговування кредиту, вартості супутніх послуг. Згідно положень пункту 2.5 кредитного договору перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником в період з 28 числа по 2 число кожного місяця включно. Пунктом 2.8 вказаного кредитного договору погашення позичальником заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно рівними платежами в сумі 2 513 грн (пункт 1.2 кредитного договору строк кредитування 42 платіжних періодів). За розрахунком АТ «Кредобанк», як нового кредитора, незмінним залишився розмір заборгованості за основним боргом в розмірі 28 182,19 грн., на вказаний розмір основного боргу нараховані відсотки до жовтня 2021 року, в той же час строк кредитування закінчився 05 вересня 2019 року. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це правильно встановив суд першої інстанції. В даному випадку, позовна давність у три роки встановлюється окремо до кожного невиконання щомісячного платежу згідно умов укладеного сторонами договору. Згідно наявного в матеріалах справи графіку платежів, останній платіж мав бути внесений 05 березня 2019 року, а строк дії договору до 05 вересня 2019 року. Банк з позовом про стягнення кредитних коштів звернувся 29 листопада 2021 року. Тому кредитна заборгованість має бути стягнута за період з 29 листопада 2018 року по 05 вересня 2019 року, з огляду на кінцевий строк дії договору та враховуючи строк позовної давності. Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору, проте помилково вказав, що вимоги стосовно стягнення заборгованості за цим кредитним договором можуть бути задоволені лише за період з 29 листопада 2021 року по 05 вересня 2021 року, враховуючи закінчення строку договору. Як вбачається з Графіку платежів розміри чергового платежу з погашення тіла кредиту становлять: грудень 2018 року - 1355 грн 25 коп, січень 2019 року - 1368 грн 80 коп, лютий 2019 року 1382 грн 49 коп, березень 2019 року - 1368 грн 31 коп, а всього 5474 грн 85 коп. Оскільки ОСОБА_1 з липня 2017 року належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується наданим банком розрахунком, тому колегія суддів приймає до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, саме в частині стягнення простроченої заборгованості по відсоткам, нарахованим на суму боргу, яка виникла, і які підлягають стягненню з грудня 2018 року, з огляду на строк позовної давності і до закінчення строку дії договору - вересень 2019 року. Згідно розрахунку, розмір прострочених відсотки за період з грудня 2018 року по вересень 2019 року становить: грудень 2018 року - 235 грн 56 коп, січень 2019 року - 235 грн 55 коп, лютий 2019 року - 234 грн 16 коп, березень 2019 року - 235 грн 82 коп, з квітня по вересень 2019 року по 236 грн 01 коп щомісячно, а всього - 2357 грн 15 коп. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 7832 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5474,85 грн. та за відсотками 2357,15 грн. Доводи апеляційної скарги, що термін дії договору до 05 вересня 2019 року включно, а тому строк загальної позовної давності сплаває - 05 вересня 2022 року, таким чином і дострокова вимога про повернення кредиту і позовна заява про стягнення коштів подані в межах строку позовної давності, а останній платіж ОСОБА_1 здійснила 19 квітня 2018 року, з мотивів викладених в мотивувальній частині постанови слід відхилити. Вказані доводи суперечать нормам матеріального права та правовій позиції Верховного Суду, а крім того як видно з розрахунку заборгованості останній платіж відповідач за кредитом здійснила в липні 2017 року, а не в квітні 2018 року як про це помилково вказано в апеляції. При цьому на думку суду з огляду на подання позову в листопаді 2021 року вказана обставина взагалі не має значення при вирішенні спору. Також суд відхиляє і твердження апелянта про необґрунтованість рішення в частині відмови в стягненні відсотків після закінчення строку дії договору та комісії. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). За положеннями абзаців 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чинної на час укладення кредитного договору, споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними, оскільки такий правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З цих підстав нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставним і вказані кошти не підлягають сплаті позивальником. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови стягнення з відповідача на користь банку 23 218 грн сума комісії за адміністрування кредиту, оскільки банк заявляючи таку вимогу не вказав, за які саме його дії встановлена така комісія та які послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Крім того за умовами кредитного договору визначено, що сплату за комісію за обслуговування кредиту визначено одноразовим платежем в сумі 1103,0 грн., і не передбачала щомісячного нарахування (пункт 1.2 «д» договору). Що стосується стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих після закінчення дії договору, то колегія суддів виходить з наступного. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 40 місяці - до 05 вересня 2019 року. Відтак, у межах строку кредитування до 05 вересня 2019 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 5 числа кожного місяця. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/ 9519/12. Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, що банк не отримував примірник заяви відповідача про застосування строків позовної давності, відтак не знав про її існування, тому був позбавлений можливості висловлення свої пояснень стосовно позиції відповідача, скільки, як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування строку позовної давності була подана 28 січня 2022 року через канцелярію суду, в той день в судове засідання сторони не з`явилися, тому розгляд справи не проводився в зв`язку з неявкою сторін по справі, які були належним чином повідомлені, проте подали заяви про слухання справи за їх відсутності. Оскільки з ОСОБА_1 , на користь АТ «Кредобанк», за період з 28 листопада 2018 року по 05 березня 2019 року підлягає стягненню 7832 грн, а не 6001 грн 37 коп як вказав суд, тому з врахуванням наведеного рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням задоволення позову частково, з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати, понесені в суді першої інстанції та апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 276,94 грн ( 64247,62х100:7832=12,2%х2270). Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість в розмірі 7832 (сім тисяч вісімсот тридцять дві ) грн. та судові витрати у розмірі 276 грн 94 коп по сплаті судового збору. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова