LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд180/2523/21

від 24.05.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3792/22 Справа № 180/2523/21 Головуючий у першій інстанції: Нанічкіна Н. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Паромовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що вона працювала на підприємстві відповідача 26 років: в період з 28.11.1986 року по 28.08.1987 року на посаді машиніста конвеєра (Грушівська збагачувальна фабрика), з 28.08.1987 року по 01.10.1988 року розчинником реагентів (Грушівська збагачувальна фабрика), з 01.10.1988 року по 21.06.1993 року концентраторник (Грушівська збагачувальна фабрика), з 21.06.1993 року по 05.12.2012 року сепараторник (Грушівська збагачувальна фабрика). Внаслідок неналежних умов праці отримала професійні захворювання з діагнозом: вібраційна хвороба другого ступеня: синдром вираженої церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дискорегуляторною енцефалопатією з вестибулопатією та астено-іпохондрічними розладами; синдромом полірадікулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійкий больовий компонент, в сполученні з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ступеня), деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи); нейросенсорна приглухуватість справа 3 ст. (зі значним зниженням слуху), зліва 1 ст. (з легким зниженням слуху). 27.11.2013 року було складено Акт форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання, причинами виникнення яких є шкідливі умови праці: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Первинним оглядом МСЕК 13.01.2014 року позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності безстроково. Вважає, що у зв`язку з хронічними професійними захворюваннями порушено звичний спосіб її життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, вона постійно відчуває фізичний біль, обмеженість у можливості продовжувати активний спосіб життя. Хронічне професійне захворювання є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача. Тому, позивач просила стягнути з відповідача 216000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків - задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., з утриманням податків та інших обов`язкових платежів; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 1000,00 грн. В апеляційній скарзі АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом зменшення зі 100000,00 до 60000,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Місце проживання позивача та місце знаходження відповідача - у Дніпропетровській області. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною. Також колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач та позивач не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України. У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з 28.11.1986 року по 28.08.1987 року на посаді машиніста конвеєра (Грушівська збагачувальна фабрика), з 28.08.1987 року по 01.10.1988 року розчинником реагентів (Грушівська збагачувальна фабрика), з 01.10.1988 року по 21.06.1993 року концентраторник (Грушівська збагачувальна фабрика), з 21.06.1993 року по 05.12.2012 року сепараторник (Грушівська збагачувальна фабрика), що підтверджується копією трудової книжки заведеної на імя ОСОБА_1 (а.с. 24-28). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.11.2013 року, ОСОБА_1 працювала в умовах впливу шкідливих факторів 26 років 2 місяці 18 днів. Професійні захворювання виникли за обставин: в наслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого у ПАТ «МГЗК», недосконалість технології (а.с. 20). Згідно медичного висновку від 19.11.2021 №2048 ОСОБА_1 має такий діагноз: вібраційна хвороба другого ступеня: синдром вираженої церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дискорегуляторною енцефалопатією з вестибулопатією та астено-іпохондрічними розладами; синдромом полірадікулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійкий больвий компонент, в сполученні з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ступеня), деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи); нейросенсорна приглухуватість справа 3 ст. (зі значним зниженням слуху), зліва 1 ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 14-15). Відповідно до висновку МСЕК серії АБ №0007689 від 13.01.2014 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями та третю групу інвалідності, з 08 січня 2014 року безстроково (а.с. 21). Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач зазнав ушкоджень здоров`я, пов`язаних з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, стаж становить 26 років 2 місяці 18 днів, у зв`язку з чим отримала 60% втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності; враховуючи роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем, у розмірі 100000,00 грн., оскільки визначений з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності. Доводи апеляційної скарги відповідача про значно завищений розмір стягнутої судом першої інстанції суми моральної шкоди є безпідставними з огляду на те, що судом в повній мірі врахував зміни життєвих зв`язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої та позбавлення її можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи апелянта, що позивачем не доведено факт моральної шкоди, є необґрунтованим, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Посилання апелянта, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність вини в діях відповідача, як обов`язкової умови для відшкодування шкоди, є необґрунтованим, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи. Крім того, відповідно до абз.3 п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 на який посилається відповідач, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Проте, жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»