Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1891/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2733/22 Справа № 180/1891/21 Головуючий у першій інстанції: Хомченко С. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Паромовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, позивачу спричинено ушкодження здоров`я у вигляді: перелом обох кісток лівої гомілки, про що було складено Акт №49/20 Н-1 про нещасний випадок від 17.12.2012 року, пов`язаний з виробництвом. Первинним оглядом МСЕК від 13.01.2014 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності. 15.01.2020 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК йому встановлено 15% втрати професійної працездатності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений постійно проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Тому, позивач просив стягнути з відповідача 150000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року позов частково задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України; стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом збільшення до 150000,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Місце проживання позивача та місце знаходження відповідача - у Дніпропетровській області. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною. Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач та позивач не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України. У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 , працював в АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної 01.03.1994 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 27-36). При виконанні трудових обов`язків 17 грудня 2012 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого позивачу спричинено ушкодження здоров`я у вигляді перелому обох кісток лівої гомілки. За даним випадком складено акт про нещасний випадок, пов`язаний на виробництві №49/20 Н-1 за формою Н-1 від 21.12.2012 року та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 21.12.2012 року, згідно яких нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 визнано таким, що стався на виробництві (а.с. 16-20). Відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0003221 від 13.01.2014 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 25% втрати професійної працездатності без визначення групи інвалідності (а.с. 13). Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №077055 від 15.01.2020 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 15% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, з датою переогляду 01.11.2021 року (а.с. 14-15). Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6801, внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 отримав закритий оскольчастий перелом с/3 кісток лівої гомілки (а.с. 26). Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0003221 від 13.01.2014 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 25% втрати професійної працездатності без визначення групи інвалідності; відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №077055 від 15.01.2020 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 15% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, з датою переогляду 01.11.2021 року; враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яка спричинена ушкодженням здоров`я, у розмірі 25000,00 грн., оскільки саме такий розмір визначений з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності. Доводи апеляційної скарги про занижений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті нещасного випадку, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова