Постанова Волинський апеляційний суд № 161/10038/21

Справа № 161/10038/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/538/22 Категорія: 46 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2022 року, В С Т А Н О В И В: В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовомдо ПАТ Українська пожежно-страхова компанія, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої водій автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який є його сином та помер у відділенні реанімації ЦРЛ. Станом на 12.06.2018 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за полісом АМ2765955. 17.08.2018 року він звернувся до відповідача через представника ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди, витрат на лікування та поховання, 29.10.2019 року надіслано документи, що підтверджують понесені ним витрати на пам`ятник, 19.11.2018 року додатково надіслано медичну документацію. 12.12.2019 року на адресу ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» відповідач надіслав лист, яким повідомив, що для виплати необхідно надати акт виконаних робіт на виготовлення та встановлення пам`ятника, фото встановленого пам`ятника та рішення по кримінальній справі. Зазначає, що такий лист, слід вважати відмовою у виплаті страхового відшкодування, оскільки законом не передбачено обов`язку заявника надавати такі докази. З огляду на те, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, на підставі ст.1187 ЦК України він має право на відшкодування з боку відповідача страхового відшкодування, не зважаючи на наявність чи відсутність вини останнього. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц та ст. 1187 ЦК України та Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача в його користь 33507,00 грн моральної шкоди, 4405,25 грн на відшкодування витратна лікування та 44676,00грн витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в користь ОСОБА_1 4108 (чотири тисячі сто вісім) гривень 00 копійок витрат на поховання та спорудження нагробного пам`ятника, 4405 (чотири тисячі п`ять) гривень 25 копійок витрат на лікування та 33507 (тридцять три тисячі п`ятсот сім) гривень моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача адвокат Кульчицький О. С. подав апеляційну скаргу, в якій покликається на не повне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2018 року близько 23 год 40 хв по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, водій автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який здійснив перетин проїжджої частини, в наслідок чого велосипедист отримав тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у відділенні реанімації ЦРЛ, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.11). Даний факт зареєстровано в ЖЄО Луцького ВП ГУНП у Волинській області за № 20076 від 13.06.2018 року. Відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за № 12018030010002134. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018030010002134 від 13.06.2019 року продовжується, про підозру жодному з учасників події не повідомлено, обвинувальний акт до суду не направлявся. Тому при розгляді даної справи без відсутності розглянутого кримінального провадження стосовно ДТП, або справ про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року №328/2750/18, від 02 червня 2021 року №447/1403/19 вправі встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом № АМ 2765955 17.08.2018 року позивач, який є батьком ОСОБА_4 , звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 191314,25 грн. Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с.10). Мати ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 від своїх часток страхового відшкодування відмовилися на користь позивача (а.с.17, 22). Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена смертю особи в результаті дії транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України. Листом від 12.12.2019 року № 5204/18 на адресу ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування», яка діяла від імені ОСОБА_4 , відповідач надіслав лист, яким повідомив, що для виплати страхового відшкодування необхідно надати акт виконаних робіт на виготовлення та встановлення пам`ятника, фото встановленого пам`ятника та рішення по кримінальній справі (а.с. 37). Також судом встановлено, що заявляючи вимогу про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, позивачем надано договір про надання послуг від 24.10.2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та підприємцем ОСОБА_6 , предметом якого є виготовлення та встановлення пам`ятника, товарний чек № 0 від 24.10.2019 року, виданого підприємцем ОСОБА_6 на суму 47620,00 грн з яких 35620,00 грн - пам`ятник, 12000,00 грн встановлення пам`ятника, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_6 (а.с.64, 65, 66-68, 69). Крім цього надано товарний чек № 311 від 24.06.2018 року на суму 8205,00 грн за підписом підприємця ОСОБА_7 щодо витрат на поховання, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_7 та свідоцтва платника єдиного податку (а.с. 31, 32-33, 34). Стаття 1187 ЦК України визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із п. 23.1 ст. 23 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Згідно із закріпленим у статті 1194 ЦК України правилом, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність перед потерпілим у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. За змістом статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості. В разі відсутності даних щодо граничної вартості стандартного пам`ятника у даній місцевості суди із урахуванням положень ч. 8 ст. 8 ЦПК України застосовують Постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 03.10.2008 року № 45 (чинної на час розгляду справи). Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (далі Постанова - № 45), передбачено розмір витрат на поховання в залежності від регіону України. Відповідно розмір витрат на поховання та пов`язаних з цим ритуальних послуг у Волинській області становить: 800 грн за придбання труни (в тому числі у разі необхідності в труні із спеціального заліза з герметизацією, транспортуванням труни та інше), 708 грн - придбання одягу (костюм, взуття, сорочка, майка, труси, шкарпетки для покійного та інше), 2600 грн - виготовлення та встановлення пам`ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше. Стороною позивач не надано доказів щодо граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у Волинській області. З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що витрати понесені позивачем на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, з урахуванням Постанови № 45 є доведеними частково та підлягають до задоволення у розмірі 4108 грн. На підтвердження витрат, понесених на лікування постраждалого від ДТП, позивачем надано фіскальні чеки на загальну суму 4405,25 грн. (а.с. 28, 29, 30, 31), які судвважав належними доказами, а тому в цій частині позовні вимоги задовольнив. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду. Відповідно до ст.23.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Розмір відшкодування може бути збільшений законом. Згідно ч.1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Вказана норма цивільного законодавства кореспондується з приписами ст.27.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якій зазначено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 входить до складу сім`ї померлого внаслідок ДТП ОСОБА_4 , на утриманні в ОСОБА_4 перебував його малолітній син ОСОБА_8 (а.с.26). ДТП внаслідок якої помер ОСОБА_4 мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розмір мінімальної заробітної плати станом на січень 2018 року ставив 3123,00 грн (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік»). Таким чином, мінімальний розмір страхового відшкодування в даному випадку у відповідності до ст. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 44676,00 грн (3123,00х12), однак з урахуванням частки малолітнього ОСОБА_8 (11169,00 грн) та відмови матері та дружини загиблого ОСОБА_4 , розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення становить 33507,00 грн. Відповідно до частин 1 та 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Виходячи зі встановлених на підставі поданих сторонами доказів фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог про стягнення витрат на поховання, спорудження нагробного пам`ятника, витрат на лікування та моральної шкодиз відповідача. Доводи апеляційної скарги є власним трактуванням апелянтом норм чинного законодавства, були предметом дослідження судом першої інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2022 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: