Постанова Київський апеляційний суд № 374/155/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №374/155/21 головуючий у суді І інстанції: Козіна С.М. провадження №22-ц/824/4177/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 31 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Олійника В.І., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року про призначення експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ржищівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства померлої особи, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ржищівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту батьківства померлої особи. 07 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі судово-генетичної експертизи на вирішення якої поставити таке питання: - Чи являються родичами по чоловічій лінії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме племінником та дядьком. Проведення судово-генетичної експертизи доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна, фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна, адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна). Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-генетичної експертизи. Призначено по справі судово-генетичну експертизу на розгляд якої поставлено питання: - Чи є біологічна спорідненість по чоловічій лінії між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Для забезпечення проведення експертизи зобов`язано експертів відібрати відповідні біологічні зразки у відповідача ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 . Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна, фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна, адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. На час проведення експертизи надано експертам матеріали цивільної справи №374/155/21, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_2 . Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Вказує, що нормою матеріального права, яка повинна застосовуватися в данову випадку, є ст. 56 КпШС України, відповідно до якої суд повинен брати до увагу спільне проживання та ведення спільного господарства матірю дитина і відповідачем до народження дитини. Вважає, що примушування до проходження ДНК-експертизи є втручанням у його приватне життя, що порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних своброд, оскільки він не має жродного відношення до батьківства ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертає увагу суду, що позивач могла неодноразово ще за життя його брата встановити батьківство. Ржищівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав клопотання, у якому просив проводити розгляд справи без його участі. ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу, у встановдений апеляційним судом строк, не подала. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про призначення судово-генетичної експертизи, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 103-105 ЦПК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, та виходив із того, що, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи, і що без проведення відповідної експертизи не можливо буде правильно вирішити справу. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами ( стороною ) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Обставини, передбачені частиною третьою статті 53 КпШС України, можуть підтверджуватись різними доказами. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно із якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 109 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 724/597/18 (провадження № 61-6567св19). Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII ("Про судову експертизу", Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Переглядаючи законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд правильно урахував висновки щодо застосування норми статті 109 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 та від 25 серпня 2020 року № 478/690/18 про те, що «тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ»; «у разі не доведення відповідачем наявності поважних підстав, які перешкоджали їй з'явитися разом з дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини, надають суду можливісить визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується». Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07.05.2009 року № 3451/05, § 34, «Кalacheva V. Russian Federation»). У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ржищівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту батьківства померлої особи. 07 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі судово-генетичної експертизи на вирішення якої поставити таке питання: - Чи являються родичами по чоловічій лінії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме племінником та дядьком. Проведення судово-генетичної експертизи доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна, фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна, адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна). Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-генетичної експертизи. Призначено по справі судово-генетичну експертизу на розгляд якої поставлено питання: - Чи є біологічна спорідненість по чоловічій лінії між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Для забезпечення проведення експертизи зобов`язано експертів відібрати відповідні біологічні зразки у відповідача ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 . Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна, фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна, адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. На час проведення експертизи надано експертам матеріали цивільної справи №374/155/21, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення у даній справі судово-генетичної експертизи, оскільки для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи та для необхідності суду в подальшому оцінювати всі докази в їх сукупності, необхіно проведення такого експертного дослідження. Доводи апеляційної скарги про те, що нормою матеріального права, яка повинна застосовуватися в данову випадку, є ст. 56 КпШС України, відповідно до якої суд повинен брати до увагу спільне проживання та ведення спільного господарства матірю дитина і відповідачем до народження дитини, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки обставини, які просить встановити позивач можуть підтверджуватись різними доказами, у тому числі судово-генетичної, що неодноразово зазначено у практиці Верховного Суду в подібних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги про те, що примушування до проходження ДНК-експертизи є втручанням у його приватне життя, що порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних своброд, оскільки він не має жодного відношення до батьківства ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки станом на сьогоднішній день ДНК тест є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач могла неодноразово ще за життя його брата встановити батьківство, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволенні клопотання про призначення експертизи та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 103, 109 ЦПК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 рокузалишити без змін. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено «01» червня 2022 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіВ.І. Олійник О.І. Сліпченко