Постанова 4805 № 293/1689/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1689/19 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б. Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю, з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №293/1689/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бруховського Є.Б. у смт. Черняхів, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що з 23 жовтня 1999 року по 16 серпня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було побудовано житловий будинок загальною площею 222,3 кв.м на земельній ділянці площею 0,0959 га, яка розташована в АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві власності. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна та порядку користування ним. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати вказані будинок та земельну ділянку об`єктами спільної сумісної власності подружжя та провести їх поділ в натурі, визнавши за кожним по 1/2 частини спірного майна та припинивши право спільної власності на це майно. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 січня 2022 року позов задоволено. Визнано земельну ділянку, площею 0,0959 га, кадастровий номер1825655100:05:014:0022, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , та житловий будинок, загальною площею222,3 м2, житловою площею 68,5 м2, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , об`єктами спільної сумісноївласності сторін. Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку житлового будинку та споруд та визнано за ним право власності на це майно як на окремий об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається (співвласник №1 (1/2частки): житловий будинок: 1-1 погріб 14,4 м? (68549 грн), 1-2 кухня 16,7 м? (85 686 грн), 1-3 - гараж 30,8 м? (146619 грн); 1-5- веранда 8,6 м? (57406 грн), 1-6- ванна 7,8 м? (52066 грн), 1-7 - коридор 14,0 м? (93451 грн), 1-12- житлова кімната 20,5 м? (136839 грн) - всього по будинку 112,8 м? - 640616 грн; споруди 64/100 частини огорожі - 13484 грн. (всього по будинку та спорудам 654100 грн). Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1825655100:05:014:0022, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 470,0 кв.м (0,0470 га) для забезпечення доступу до виділеної частини житлового будинку і споруд, що на схемі позначена під №1 (Додаток №6 до висновку експертів, зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 2-3-4-5-13-12-11-10-15-14-9-8-2 зі сторонами: 17,82 м-35,36м-8,87 м-15,57м-4-13 м-4,8м-2,0м-4,8-3,9м-4,8 м-8,06 м-5,88 м, та визнано за ОСОБА_1 право власності на це майно як на окремий об`єкт нерухомого майна, в тому числі ділянку площею 9,6 кв.м (0,00096 га), що на схемі позначена під №1-1 (зображена зеленим кольором зі штрихуванням), яка проходить по точках:10-11-12-15-10, зі сторонами: 2,0м-4,8м-2,0 м-4,8 м., з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_2 (співвласника АДРЕСА_2 ) можливістю доступу обслуговування та поточного ремонту житлового будинку відповідно до п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. Припинено право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0959 га, кадастровий номер 1825655100:05:014:0022 та житловий будинок, загальною площею 222,3 м2, житловою площею 68,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку загальною площею 19,0 кв.м (0,0019 га), що на схемі позначена під №3 (зображено блакитним кольором (Додаток №6 до висновку експертів), яка проходить по точках: 9-10-15-14-9, зі сторонами:3,9 м-4,8м-3,9м-4,8 м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відступ від ідеальних часток (більше на 1,65 кв.м), у розмірі 2 050,00 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким провести розподіл нерухомого майна за третім варіантом висновку експерта. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував її доводи про те, що маючи на утриманні неповнолітніх дітей, їй буде складно провести відповідні добудови і переобладнання будинку. Також вказує на те, що при розгляді справи учасники були позбавлені вступного слова, не було оголошено і проведено судових дебатів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Під час апеляційного розгляду справи представник відповідачки підтримала доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав. Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення просив залишити його без змін, апеляційну скаргу відхилити. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 23 жовтня 1999 року між сторонами був зареєстрований шлюб, який рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.08.2011 розірвано (а.с.17). За рішенням 15 сесії 24 скликання Черняхівської селищної ради від 22.06.2004 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0959 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , і право власності на яку посвідчено державним актом (а.с.7). На вказаній земельній ділянці сторонами в період шлюбу побудовано житловий будинок, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.05.2008, виданим виконкомом Черняхівської сільської ради на ім`я ОСОБА_1 ; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19373558 від 01.07.2008. Відповідно до технічного паспорту будинок має загальну площу 222,3 м2, житлову площу 68,5 м2, та складається з погребу площею 14,4 м2; кухні площею 16,7 м2; гаражу площею 30,8 м2; погребу площею 47,3 м2; веранди площею 8,6 м2; ванної площею 7,8 м2; коридору площею 14,0 м2; кухні площею 14,2 м2; житлової кімнати площею 13,6 м2; житлової кімнати площею 22,0 м2; житлової кімнати площею 12,4 м2; житлової кімнати площею 20,5 м2 (а.с.9-15). Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України). Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Установивши, що спірний будинок був побудований під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках, внаслідок чого обрав варіант №2, наведений у Висновку експертів №249/11-2020 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 06.11.2020 (а.с.98-142), як найбільш прийнятний, оскільки фактично відповідає часткам сторін у праві власності на це майно, передбачає мінімальну компенсацію за незначне перевищення цієї частки - на 1,65 кв.м., максимально забезпечує можливість облаштування сторонами ізольованих квартир із відповідним землекористуванням. При цьому обидві сторони забезпечуються як житловою площею, так і допоміжними та господарськими будівлями і спорудами. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачці матеріально складно облаштувати відокремлений вхід в будинок, не спростовують даний висновок суду. Разом з тим, вирішуючи спір в частині розподілу житлового будинку, суд першої інстанції не вирішив питання щодо виділу в натурі ОСОБА_2 відповідної частини будинку та господарських споруд, що в подальшому унеможливлює реєстрацію даної нерухомості за нею. Вказану помилку суду першої інстанції апеляційний суд усуває шляхом ухвалення рішення у відповідній частині. Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання за сторонами права на спірну земельну ділянку як спільну сумісну власність подружжя, з огляду на таке. Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації. Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15. Враховуючи те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, апеляційний суд вважає, що за відповідачкою слід визнати право власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки в порядку ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, а не норм Сімейного кодексу України. Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, наслідком чого є скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати житловий будинок, загальною площею 222,3 м2, житловою площею 68,5 м2, який розташований по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 і виділити йому в натурі: -1-1 погріб, площею 14,4 м? (68549 грн), 1-2 кухня, площею 16,7 м? (85 686 грн), 1-3 - гараж, площею 30,8 м? (146619 грн); 1-5- веранда, площею 8,6 м? (57406 грн), 1-6- ванна, площею 7,8 м? (52066 грн), 1-7 - коридор, площею 14,0 м? (93451 грн), 1-12- житлова кімната, площею 20,5 м? (136839 грн) - всього по будинку 112,8 м? - 640616 грн; споруди - 64/100 частини огорожі - 13484 грн. Всього по будинку та спорудам вартість складає 654100 грн. Визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 і виділити їй в натурі: -1-4 погріб, площею 47,3 кв.м.(225165 грн.); 1-8 кухня, площею 14,2 кв.м. (96789 грн.); 1-9 житлова кімната, площею 13,6 кв. м. (90781); 1-10 житлова кімната, площею 22 кв.м.( 146852 грн.); 1-11 житлова кімната, площею 12,4 кв.м. (82771 грн.); споруди - 36/100 частини огорожі (7642 грн.). Всього по будинку та спорудам вартість складає 650000 грн. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділені співвласникам в житловому будинку, необхідно останнім провести ремонтно-будівельні роботи у виділених їм приміщеннях згідно варіанту №2 Висновку експертів № 249/11-2020 від 06.11.2020. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,0959 га, кадастровий номер1825655100:05:014:0022, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, залишивши у власності ОСОБА_1 іншу Ѕ частину зазначеної земельної ділянки. Виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1825655100:05:014:0022, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 470,0 кв.м (0,0470 га) для забезпечення доступу до виділеної частини житлового будинку і споруд що на схемі позначена під №1 (Додаток №6 до висновку експертів, зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 2-3-4-5-13-12-11-10-15-14-9-8-2 зі сторонами: 17,82 м-35,36м-8,87 м-15,57м-4-13 м-4,8м-2,0м-4,8-3,9м-4,8 м-8,06 м-5,88 м, в тому числі ділянку площею 9,6 кв.м (0,00096 га), що на схемі позначена під №1-1 (зображена зеленим кольором зі штрихуванням), яка проходить по точках:10-11-12-15-10, зі сторонами: 2,0м-4,8м-2,0 м-4,8 м., з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_2 можливості доступу обслуговування та поточного ремонту житлового будинку відповідно до п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. Виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1825655100:05:014:0022, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 470,0 кв.м (0,0470 га) для забезпечення доступу до виділеної частини житлового будинку і споруд що на схемі позначена під №2 (Додаток №6 до висновку експертів, зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 1-2-8-9-10-11-12-13-5-6-7-1 зі сторонами: 10.1м-5,88м-8,06м-3,9м-2,0м-4,8м-4,13м-15,57м-4,61м-12,99м-35,02м. У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити земельну ділянку загальною площею 19,0 кв.м (0,0019 га), що на схемі позначена під №3 (зображено блакитним кольором (Додаток №6 до висновку експертів), яка проходить по точках: 9-10-15-14-9, зі сторонами:3,9 м-4,8м-3,9м-4,8 м. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки площею 0,0959 га, кадастровий номер1825655100:05:014:0022, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2050 грн. компенсації за відступ від ідеальних часток. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3854,60 грн. судового збору, 1000 грн. витрат за надання послуг з виготовлення звіту про експертну оцінку майна, 7845,12 грн. витрат за проведення експертизи, а всього 12699,72 грн. та в дохід держави 3027,40 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 02 червня 2022 року.