Постанова КЦС ВС № 570/1657/18

Постанова Іменем України 25 травня 2022 року м. Київ справа № 570/1657/18 провадження № 61-7781св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Історія справи Короткий зміст позовних вимог У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк Фінанси та кредит») з позовом про визнання грошового зобов`язання та іпотеки припиненими.В процесі розгляду справи позивач просив замінити відповідача та залучити співвідповідача на ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. В ході розгляду справи до участі у справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»), оскільки між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. В подальшому ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» замінено на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «ФК «Амбрелла»), оскільки 22 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла» укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 червня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і позивачем укладений кредитний договір № 613/08-МК, відповідно до якого Банк надав позивачу кредит в сумі 23000,00 євро зі сплатою 17% річних зі строком повернення до 26 вересня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань між тими самими сторонами 27 червня 2008 року укладений іпотечний договір № 01/613/08-МК, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2739, відповідно до якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вищезгаданим кредитним договором позов задоволено повністю, достроково стягнено з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 97 928,72 грн. Позивачем рішення суду виконано та сплачено повністю заборгованість, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 50522622 від 27 жовтня 2016 року. Після повного виконання рішення суду, банк до суду з вимогами про стягнення відсотків по день фактичного виконання рішення суду не звертався, однак 07 квітня 2018 року позивач отримав від банку лист-повідомлення про проведення аукціону з продажу права вимоги за вказаним кредитним договором. На підставі викладеного просив: визнати грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» по кредитному договору № 613/08-МК від 27 червня 2008 року припиненим; визнати іпотеку по іпотечному договору № 01/613/08-МК від 27 червня 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П., зареєстрованому в реєстрі за № 2739 припиненою. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» по кредитному договору № 613/08-МК від 27 червня 2008 року припиненим. Визнано іпотеку по іпотечному договору № 01/613/08-МК від 27 червня 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинець В. П., зареєстрованому в реєстрі за № 2739, припиненою. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 червня 2020 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Амбрелла" про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Амбрелла" про визнання грошового зобов`язання та іпотеки припиненим - залишено без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Рівненського міського суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" виконано 27 жовтня 2016 року, з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 коштів в порядку частини 2 статті 625 ЦК України кредитор не звертався, тому зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором виконана в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором стосується не усього зобов`язання, а лише частини за визначений період, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи. У зв`язку з виконанням позивачем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, його зобов`язання, пов`язані з цим договором, припинилися на підставі частини 1 статті 599 ЦК України, а відтак, в силу статті 17 Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору іпотеки № 01/613/08-МК від 27 червня 2008 року, припинилася й іпотека. Короткий зміст вимог касаційної скарги У травні 2021 року ТОВ «ФК «Амбрелла» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником вчасно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним. Крім того, враховуючи, що рішення суду про стягнення заборгованості виконувалось більше двох років, наявні підстави для застосування статті 625 ЦК України. Аргументи інших учасників справи У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу відхилити, оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Суди дійшли вірного висновку, що після виконання рішення про стягнення заборгованості зобов`язання за кредитним договором припинилось, тому припинилась і іпотека. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 570/1657/18, витребувано справу з суду першої інстанції. У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи № 570/1657/18 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Амбрелла» про зупинення виконання заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 18 січня 2018 року у справі № 309/4208/13-ц, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Фактичні обставини Суди встановили, що 27 червня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 613/08-МК, за умовами якого банк надав позивачу кредит в сумі 23 000,00 євро зі сплатою 17% річних зі строком повернення до 26 вересня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між тими самими сторонами укладений іпотечний договір № 01/613/08-МК, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрований в реєстрі за № 2739, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 97 928,72 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 979,28 грн., а всього 98 908 гривень. Постановою старшого державного виконавця Мартинюка Ю. Ю. про закінчення виконавчого провадження від 27 жовтня 2016 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 569/14498/14-ц, виданого 25 грудня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення боргу в сумі 98 908,00 грн. закінчено. Факт виконання зобов`язання боржником і повного розрахунку за виконавчим листом підтверджується квитанцією № 18571245 від 17 жовтня 2016 року. Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення. Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зроблено висновок, що «з урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, вказане судове рішення виконано повністю, що підтверджується постановою від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543, відомості про скасування постанови державного виконавця від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543 в матеріалах справи відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19)». У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги. Доводи касаційної скарги стосовно того, що наявні підстав для застосування статті 625 ЦК України безпідставні, оскільки відповідач з відповідним позовом не звертався, підстави вважати грошове зобов`язання невиконаним відсутні. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» залишити без задоволення. Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук