Постанова 4855 № 320/5067/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5067/20 Головуючий у І інстанції - Журавель В.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської міської ради на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської міської ради, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання Позивача від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005; - зобов`язати Відповідача надати Позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005; - стягнути на користь Позивача з Відповідача 5 000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Зобов`язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 00,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Від Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 04054866) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Не погоджуючись з додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року Вишгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю. В апеляційній скарзі Вишгородська міська рада посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати у сумі 3 000,00 грн. не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Вишгородської міської ради до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 43 від 12.06.2020 року на 2 арк.; Розрахунок адвокатських послуг від 15 червня 2020 року за договором надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 43 від 12.06.2020 року на 1 арк.; Акт виконаних послуг від 15 червня 2020 ро за договором № 43 від 12.06.2020 року про надання правової допомоги (адвокатських послуг) на 1 арк.; Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, який Позивач понесе і які очікує понести у зв`язку з розглядом позовної заяви в Київському окружному адміністративному суді до Вишгородської міської ради на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1515 від 30 липня 2003 року на 1 арк.; квитанцію № 33641660 від 15 червня 2020 року на 1 арк. Як вбачається з Акта виконаних робіт послуг від 15 червня 2020 ро за договором № 43 від 12.06.2020 року про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 07.05.2021 року про виконану роботу за договором про надання правової допомоги від 02.03.2021 р., адвокатом були надані Позивачу наступні послуги: - здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо; - здійснення правового аналізу судової практики, в питаннях надання безоплатно у власність земельних ділянок; - складання і подання позовної заяви. Загальна сума за цим актом складає: 3 000,00 гривень. На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду квитанцію від 15.06.2020 року № 33641660 про оплату 3 000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 12.06.2020 року. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вишгородська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати у сумі 3 000,00 грн. не є обґрунтованими у даній адміністративній справі, оскільки дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 580/3392/20. Таким чином, враховуючи відсутність аргументів й заперечень Відповідача у відзиві на адміністративний позов щодо неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката Позивача, доведеність реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу, співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Позивача підлягає задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради на корить ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Вишгородської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький