Постанова 4855 № 320/5067/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5067/20 Головуючий у І інстанції - Журавель В.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської міської ради, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання Позивача від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005; - зобов`язати Відповідача надати Позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005; - стягнути на користь Позивача з Відповідача 5 000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Зобов`язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 00,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, якій він просив встановити судовий контроль за виконанням Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 320/5067/20 шляхом зобов`язання Вишгородської міської ради надати звіт про виконання рішення суду протягом 15 днів з дня набрання нею законної сили. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 320/5067/20 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в адміністративній справі № 320/5067/20. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема, ОСОБА_1 вказує на невиконання Відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 320/5067/20, оскільки клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розглянуто на двох засіданнях сесій міської ради, проте жодного рішення прийнято не було, тобто рішення суду на даний час не виконано. Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено свідомого невжиття Відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав Позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання судового контролю за виконанням судових рішень регульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 00,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти відповідне рішення. З огляду на вказане, Вишгородська міська рада з дня набрання судовим рішенням законної сили, зобов`язана була виконати таке рішення суду. Приписами абзацу першого частини сьомої ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, Вишгородською міською радою двічі було винесено на розгляд сесій питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , проте двічі рішення прийнято не було. Таким чином, будь-яких доказів, щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, Відповідачем не надано. Європейський суд з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Отже, не приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , Вишгородською міською радою фактично не вчинено дій, спрямованих на реальне виконання вказаного судового рішення. Зазначене підтверджується тим, 30 червня 2021 року Київським окружним адміністративним судом видано Виконавчий лист. 13 липня 2021 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 66061596 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 30 червня 2021 року у справі № 320/50674/20 про зобов`язання Вишгородської міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 00,05 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою поблизу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, яка суміжна з земельною ділянкою за кадастровим номером 3221810100:01:121:0005 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та прийняти відповідне рішення. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Проте, будь-які докази, що виконавче провадження ВП № 66061596 на час перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції закінчено, в матеріалах справи відсутні. Позивач в заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення просив встановити судовий контроль за виконанням Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 320/5067/20 шляхом зобов`язання Вишгородської міської ради надати звіт про виконання рішення суду протягом 15 днів з дня набрання нею законної сили. За приписами частини першої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, саме у встановлений судом строк звіт суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, зазначив, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 820/1560/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а. Проте, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - Відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17. А як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 320/5067/20 з підстави, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення, оскільки застосовані судом першої інстанції наслідки стали перешкодою для захисту прав Позивача. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суд першої інстанції не вирішував заяви Позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року слід скасувати та направити справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до Київського окружного адміністративного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали 14 грудня 2021 року та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року - скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький Повний текст складено 27.05.2022 року.