Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/28392/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28392/21 Головуючий у І інстанції - Головань О.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. у ВП № 56466467 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 56466467 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у строк, визначений ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. у ВП № 56466467 винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 56466467 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"; - зобов`язати Державного виконавця відкликати подання (повідомлення) про вчинення боржником кримінального правопорушення від 10.09.2021 № 56466467/20-1 у виконавчому провадженні № 56466467 за виконавчим листом № 554/5683/17, виданим Октябрським районним судом м. Полтави від 20.02.2018 про зобов`язання МВС України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення Інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови державного виконавця від 21.10.2020 про відновлення виконавчого провадження № 56466467 МВС України 24.12.2020 затверджено висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Про фактичне виконання рішення суду було повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом МВС України від 12.01.2021 № 12/6-183. Одночасно у вказаному листі Міністерство просило закінчити виконавче провадження № 56466467 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення. Однак, станом на час звернення з даним адміністративним позовом постанова про закінчення виконавчого провадження № 56466467 до МВС України не надходила, що вказує на протиправну бездіяльність державного виконавця. Таким чином, Позивач вважає, що державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» був зобов`язаний винести постанову про закінчення ВП № 56466467 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону та відповідно протиправно вчинив дії щодо винесення подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не направлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справі України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». На виконання вказаної постанови Октябрського районного суду м. Полтави з ГУНП в Полтавській області до ДФОП МВС України 29.06.2017 року надійшли матеріали щодо виплати Позивачу одноразової грошової допомоги, однак 03.07.2017 року вони були повернуті у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, щодо повернення матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліда 2-ї групи у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та не належного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням порядку та вимог законодавства встановленим постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17, яка набрала законної сили. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства Внутрішніх справ України, щодо не прийняття рішення на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та не прийняття рішення по виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 по обставинам та порядку встановленим постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17, яка набрала законної сили. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням обставин встановлених судом. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». 20 лютого 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». В провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56466467 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу. На виконання вказаного судового рішення МВС України 27.03.2018 року повторно розглянуто висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 з урахуванням обставин, встановлених судом та прийнято рішення про затвердження висновку про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.05.2018 відкрито виконавче провадження № 56466467 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу. 26.06.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на Міністерство внутрішніх справ України штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення без поважних причин. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, у справі № 826/11966/18 у задоволенні адміністративного позову МВС України про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 26.06.2018 року про накладення штрафу у ВП № 56467088 - відмовлено. 18.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Полтавській області із письмовою заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності у зв`язку з отриманням 2 групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС. При цьому надав відповідні документи, зокрема: копію свідоцтва про хворобу, довідку МСЕК, копію паспорту, реквізити банку, копію медичної довідки № 88 від 18.06.2019 року та зазначив, що відповідно до інших актів законодавства одноразової грошової допомоги не отримував. 07.06.2019 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на Міністерство внутрішніх справ України штрафу у розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення без поважних причин. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, у справі № 640/13781/19 в задоволенні позовних вимог Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 07.06.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. у виконавчому провадження № 56466467 на підставі п. 1, 3 ст. 18 та п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - відмовлено. На підставі платіжного доручення від 25.10.2019 року ОСОБА_1 отримав 172890,00 грн одноразової грошової допомоги по інвалідності. Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.05.2020 року ВП № 56466467 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 554/5683/17, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 20.02.2018 року, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України та Департаменту ДВС МЮ України, третя особа МВС України, в якому просив: - визнати протиправними дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Кузьменка О.С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2020 року ВП № 56466467; - скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2020 року ВП № 56466467 щодо виконання виконавчого листа № 554/5683/17, виданого 20.02.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України відновити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 554/5683/17, виданого 20.02.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України виконати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року у справі № 554/5683/17 з урахуванням обставин, встановлених судом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 серпня 2020 року у справі № 554/4569/20 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 554/4569/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 серпня 2020 року у справі № 554/4569/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2020 року ВП №56466467 щодо виконання виконавчого листа № 554/5683/17, виданого 20.02.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2020 року ВП № 56466467 щодо виконання виконавчого листа № 554/5683/17, виданого 20.02.2018 року Октябрським районним судом м. Полтави. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 серпня 2020 року у справі № 554/4569/20 - залишено без змін На виконання судового рішення у справі № 554/4569/20 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.10.2020 прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 56466467. 24.12.2020 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження, до якої долучено висновок від 24.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Враховуючи факт невиконання рішення та вимог державного виконавця, в порядку ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", Відповідачем 10.09.2021 скеровано подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, до Державного бюро розслідувань. Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження протиправною, вказане подання (повідомлення) протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача після встановлення невиконання судового рішення після відновлення виконавчого провадження ВП №56466467, не було інших засобів реагування, крім звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки передбачені ст. 75 Закону № 1404-VIII штрафи вже було накладено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно із частиною 1 статті 3 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що на виконання постанови державного виконавця від 21.10.2020 про відновлення виконавчого провадження № 56466467 МВС України 24.12.2020 затверджено висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Про фактичне виконання рішення суду було повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом МВС України від 12.01.2021 № 12/6-183. Одночасно у вказаному листі Міністерство просило закінчити виконавче провадження № 56466467 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення. Однак, постанова про закінчення виконавчого провадження № 56466467 до МВС України не надходила, що вказує на протиправну бездіяльність державного виконавця. Проте, під час розгляду адміністративної справи № 554/4569/20 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2020 ВП № 56466467, Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 не містить кількох варіантів тлумачення, а чітко визначає зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Отже, у Відповідача були відсутні підстави для довільного тлумачення судового рішення. Таким чином, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що Міністерство внутрішніх справ України при затвердженні висновку про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 діяли протиправно, постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 не виконана у повному обсязі, а тому Відповідач при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 554/5683/17 від 20.02.2018, діяв не на підставі Закону України «Про виконавче провадження». За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки оцінка виконання Позивачем як Боржником у виконавчому провадженні № 56466467 судового рішення у справі № 554/5683/17 неодноразово надавалася судами, Відповідач правомірно їх враховував при оцінці наданого йому висновку від 24.12.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги і дійшов висновку про невиконання Позивачем судового рішення. Пунктом 6 частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Частиною 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин. Відтак, державний виконавець наділений правом накладати на боржника штраф у разі невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин. Згідно з частиною 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у Відповідача після встановлення невиконання судового рішення після відновлення виконавчого провадження ВП № 56466467 постановою від 29.10.2020, не було інших засобів реагування, крім звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки передбачені ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" штрафи вже було накладено, з чим погоджується колегія суддів. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, колегія суддів застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Міністерства внутрішніх справ України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 311,315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький