Постанова 4814 № 541/1982/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1982/21 Номер провадження 22-ц/814/658/22Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Гречки Є.В. розглянула в апеляційному суді в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Жаги Едуарда Григоровича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року, ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення складено 24.12.2021 р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 5/8 частин будинку. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 5/8 частин будинку. В обґрунтування позову вказувала, що з 08.03.1967 р. по 24.06.2017 р. перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 .. В період шлюбу, в 1973 році, за рахунок спільно заощаджених сімейних коштів в розмірі 1500 радянських карбованців, ними був придбаний житловий будинок із надвірними господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . Будинок було оформлено на голову сім`ї - чоловіка. На підставі рішення виконкому Миргородської міської Ради народних депутатів за № 781 від 27.12.1978 р. подружжя побудувало замість старого будинку повністю новий будинок. 20 червня 1990 року уповноваженою комісією було складено Акт про закінчення і ввід в експлуатацію індивідуального будинковолодіння на новий будинок АДРЕСА_1 . 28 червня 1990 року виконавчим комітетом Миргородської міської Ради народних депутатів, на ім`я ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право приватної власності на будівництво. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За життя він склав заповіт, на ім`я дочки, ОСОБА_2 . На підставі заповіту спадщину прийняла дочка та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Позивачка зареєстрована та постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 . В будинку проживає і відповідачка. З часом стосунки між ними погіршилися, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про виселення ОСОБА_1 із будинку. 20.07.2021 р. суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Після цього відповідачка висловлювала намір продати будинок, з метою виселення позивачки із будинку вже новим власником. ОСОБА_1 зазначила, що будинок є спільним майном подружжя, а тому їй та померлому чоловіку належало по 1/2 частці. Крім того, на день відкриття спадщини, вона як дружина покійного була непрацездатною пенсіонеркою, тому її належить обов`язкова частка в розмірі 1/8 спадкового майна. У зв`язку із чим просить визначити її частку на будинок в розмірі 5/8 (1/2 +1/8) та визнати за нею право власності на 5/8 частки будинку. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 800 гривень. З рішенням суду не погодилась позивачка ОСОБА_1 , та відповідачка ОСОБА_2 , оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 прохає частково скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове по суті спору, посилаючись на незаконність рішення. Позивачка вважає, що її частка у праві власності на спірне домоволодіння складає 5/8, оскільки будинок є спільним майном подружжя, а тому їй та померлому чоловіку належало по 1/2 частці. Крім того, на день відкриття спадщини, вона як дружина покійного була непрацездатною пенсіонеркою, тому її належить обов`язкова частка в розмірі 1/8 спадкового майна. Відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні вказаним будинком, має намір продати його та позбавити її права проживати у ньому. В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Жага Едуард Григорович, посилаючись на незаконність рішення внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, прохає його скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачка відмовилась від обов`язкової частки у спадщині після померлого чоловіка, про що свідчить заява, подана до нотаріуса, тому вона не має права на 1/8 частку спірного домоволодіння. Питання про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивачка не ставила, як і вимогу про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та його скасування. Також вказує, що позивачка пропустила строк позовної давності до вимог, які заявляє. Відзиви на апеляційні скарги від учасників справи не надходили. У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Натомість, від адвоката Яковенка Г.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , та адвоката Жаги Е.Г., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність та без участі їх довірителів. Неявка сторін у судове засідання, які повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ЦПК України. Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що 08.03.1967 ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 23 копії спадкової справи). В період шлюбу, 20.04.1973 р., згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 купив житловий будинок із надвірними господарськими будівлями, який знаходився в АДРЕСА_1 (а.с.9-10). Рішенням виконкому Миргородської міської Ради народних депутатів за № 781 від 27.12.1978 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво нового будинку замість старого. 20.06.1990 року уповноваженою комісією було складено відповідний акт про закінчення і ввід в експлуатацію індивідуального будинковолодіння на новий будинок замість старого, який розташований на садибі АДРЕСА_1 (а.с.11-12). 28.06.1990 року виконавчим комітетом Миргородської міської Ради народних депутатів, на ім`я ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право приватної власності на будівництво (а.с.13). Житловий будинок розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га, кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10, копії спадкової справи). Останнім місцем реєстрації ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . Разом із ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_1 ,1949 р.н. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Відносини щодо здійснення права на спадкування врегульовані нормами Цивільного кодексу України. Згідно з статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів спадкової справи №47-2017, заведеної приватним нотаріусом Гриб Ю.М., спадкоємцями першої черги, на момент відкриття спадщини, були позивач - дружина спадкодавця, та відповідач у справі - дочка спадкодавця. До складу спадщини входив житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га, кадастровий номер 5310900000:50:059:0015. 01.11.2017 р. заяву про прийняття спадщини за заповітом подала його дочка ОСОБА_2 . 13 березня 2019 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М., видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_3 дочці ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видані свідоцтва складається з: житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га, кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015; земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0015. В матеріалах спадкової справи міститься заява від 01.11.2017 р. ОСОБА_1 про відмову від обов`язкової частки в спадщині, яка відкрилась після смерті чоловіка, згідно якої остання відмовляється від належної їй обов`язкової частки у спадщині на підставі положень ст. 1273 ЦК України. Справжність її підпису перевірено приватним нотаріусом Гриб Ю.М. (а.с.19, копії спадкової справи). При вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який є спільним майном подружжя позивачки та її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачкою права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки, оскільки остання відмовилась від цієї частки, про що подано заяву нотаріусу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відносини щодо права власності подружжя врегульовані нормами Сімейного кодексу України та на момент виникнення правовідносин з придбання спірно будинку та його перебудовою Кодексом законів про шлюб та сім`ю. Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічна правова норма міститься в статті 22 Кодексом законів про шлюб та сім`ю. Згідно з ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 на спірний будинок пов`язане із виникненням права спільної сумісної власності на будинок у позивачки та її померлого чоловіка. Так як до складу спадкової маси, відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто якщо спадкодавцю належала частка у праві спільної сумісної власності то вона спадкується на загальних підставах. Статтею 1226 ЦК України також передбачено, що суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі, що було здійснено ОСОБА_3 . Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995, розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України ( 2006-07). Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Згідно із ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частиною другою статті 372 ЦК України, передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Положенням статті 71 Закону України «Про нотаріат», врегульований порядок видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя). Так, у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності. Зважаючи на вказане, нотаріус після перевірки та визначення статусу спадкового майна, а саме, чи є майно особистою власністю спадкодавця, або спільною сумісною власністю подружжя, видає відповідне свідоцтво. Вищевказаний нормативно-правовий акт імперативно передбачає дії нотаріуса по видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та не передбачає можливості в цей час співвласнику відмовитись від частки у спільній сумісній власності шляхом написання заяви. Як правильно встановив місцевий суд, у матеріалах спадкової справи, що заведена після померлого ОСОБА_3 , відсутні документальні докази того, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями був його особистим майном. Твердження дружини ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини на обов`язкову частку стосовно того, що вищевказане майно є особистим майном чоловіка ОСОБА_3 , на 1/2 частку якого вона не претендує, не підтверджені жодними доказами. Отже, на час відкриття спадщини, спадкове майно, домоволодіння набуте в період шлюбу належало подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, доля кожного з них була рівною та складала по 1/2 частці домоволодіння. Належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин суду не надано. Норми чинного законодавства не передбачають можливості відмови від права власності на частку у спільному майні подружжя під час оформлення спадщини після смерті одного з подружжя. Отже, викладена у заяві про відмову від обов`язкової частки у спадщині за заповітом ОСОБА_1 інформація про те, що спірний житловий будинок є особистою приватною власністю її померлого чоловіка, право власності на яке вона не має, а отже вона не претендує на виділ Ѕ частки із спадкового майна, не є правочином про відмову від права власності, а тому не має жодних правових наслідків. Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла( спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців). Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Положеннями ч.1 ст. 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Згідно до вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із частиною третьою статті 75 СК України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Статтями 12, 81, 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтями 77 та 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як правильно встановив місцевий суд при вирішенні цього спору, до складу спадщини, яка відкрилася після померлого ОСОБА_3 входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме на 1/2 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, яка спадкується на загальних підставах. Згідно посвідчення, виданого управлінням Пенсійного фонду в м. Миргород ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію за віком. Посвідчення видано 19.12.2002, термін дії - безтермінове (а.с.8). Отже, позивачкою доведено, що на час смерті чоловіка, вона досягла пенсійного віку, була непрацездатною та мала право на обов`язкову частку у спадковому майні чоловіка. Між тим, позивачка скористалася своїм правом, закріпленим у ч. 1 ст. 1268 ЦК України, подавши нотаріусу заяву, в якій відмовилася від прийняття спадщини на користь відповідачки ОСОБА_2 у справі. Таким чином, вона відмовилася від своєї обов`язкової частки, яка складає 1/8, у спадковому майні. З наведених підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що новий будинок побудований під час перебування позивачки ОСОБА_1 у шлюбі із ОСОБА_3 , за кошти подружжя в інтересах сім`ї, право власності на вказаний будинок було зареєстроване за ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, які проаналізовано вище. Оскільки спірний будинок належить подружжю на праві спільної сумісної власності, позивачка має право на 1/2 частку вищевказаного нерухомого майна. Враховуючи те, що відповідачкою не визнається право власності позивачки на вказану частку спірного нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Доводи апеляційних скарг позивачки ОСОБА_1 та представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Жаги Е.Г., які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно встановлених обставин та проаналізованих доказів. Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційних скаргах мотивів колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні скарги залишаються колегією суддів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Жаги Едуарда Григоровича залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 30.05.2022 р. Головуючий суддя : О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун