Постанова КЦС ВС № 233/3880/19

Постанова Іменем України 19 травня 2022 року м. Київ справа № 233/3880/19 провадження № 61-18160св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., учасники справи: заявники (відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач за зустрічним позовом та позивач за первісним позовом - обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року у складі судді Мартиренко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст заяви 15 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «ДТКЕ») заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2019 року в розмірі 32 475,24 грн та відмовлено в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи по суті не задовольнив клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виклик свідків та не врахував, що відключення квартири споживачів відбулось з ініціативи комунального підприємства та за його рахунок. Зазначають, що листом від 05 травня 2021 року № 326 Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради» (далі - КП «СЕЗ») повідомило ОСОБА_1 , що самовільного демонтажу системи опалення зі сторони КП «СЄЗ» і споживача ОСОБА_1 не було, а дії ВО «Костянтинівкатепломережа» є втручанням в господарську діяльність КП «СЄЗ», оскільки обслуговування житлового будинку тепловою енергією ВО «Костянтинівкатепломережа» закінчується на обрізі стіни житлового будинку, в точці передачі теплоенергії до виконавця послуг КП «СЄЗ». Акт КП «СЄЗ» від 11 липня 2011 року було направлено ВО «Костянтинівкатепломережа» для закриття рахунку для нарахування за теплоенергію по квартирі АДРЕСА_1 . Вважають зазначені обставини істотними для вирішення справи, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявникам на час розгляду справи, у зв`язку із чим просили заяву задовольнити. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 15 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявниками надано новий доказ, який виявлений після постановлення рішення по справі, а доводи щодо правомірності і порядку відключення квартири споживачів від теплопостачання вже були предметом судового розгляду. Вказані обставини не є нововиявленими та не дають підстав для перегляду судового рішення і його скасування. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та закрити провадження у справі. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суди безпідставно не врахували ту обставину, що листом від 05 травня 2021 року № 326 КП «СЕЗ» повідомило ОСОБА_1 про те, що самовільного демонтажу системи опалення зі сторони КП «СЄЗ» і споживача ОСОБА_1 не було, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання заявників про виклик свідків. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що заявники не повідомили істотних для справи обставин, які не були відомі суду та які входять до предмету доказування, оскільки до отримання вказаного вище листа суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 самовільно демонтувала внутрішньо-будинкову систему опалення, яка знаходиться на балансі КП «СЕЗ», що призвело до неправильного вирішення спору. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОКП «ДТКЕ» на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що заявниками не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які б призвели до ухвалення незаконного рішення. Заявники були обізнані про наведені в заяві про перегляд рішення обставини щодо відключення їх квартири від теплопостачання та саме цими обставинами вони обґрунтовували свої зустрічні вимоги, які були предметом перевірки судом при розгляді справи по суті. Також у січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу, в яких вони підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року позовну заяву ОКП «ДТКЕ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з теплопостачання задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «ДТКЕ» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2019 року в розмірі 32 475,24 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП «ДТКЕ» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 липня 2003 року по 30 вересня 2016 року в розмірі 22 850,01 грн відмовлено. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОКП «ДТКЕ» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» про захист прав споживачів відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року вищезазначене рішення суду залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. Листом від 05 травня 2021 року № 326 КП «СЕЗ» повідомило ОСОБА_1 , що самовільного демонтажу системи опалення зі сторони КП «СЄЗ» і споживача ОСОБА_1 не було, а дії ВО «Костянтинівкатепломережа» є втручанням в господарську діяльність КП «СЄЗ» за тих обставин, що обслуговування житлового будинку тепловою енергією ВО «Костянтинівкатепломережа» закінчується на обрізі стіни житлового будинку, в точці передачі теплоенергії до виконавця послуг КП «СЄЗ». Акт складений КП «СЄЗ» від 11 липня 2011 року в 3-х примірниках було направлено ВО «Костянтинівкатепломережа» для закриття рахунку для нарахування за теплоенергію по квартирі АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявники вважали, що зазначені в листі від 05 травня 2021 року обставини є істотними для вирішення справи, проте не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявникам на час розгляду справи. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі. Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року, заявники заперечували обставини щодо самовільного відключення їх квартири від теплопостачання, при цьому зазначали, що суд не переконався в даних обставинах та їх не перевірив. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про наведені в заяві про перегляд рішення обставини щодо відключення їх квартири від теплопостачання, та саме цими обставинами заявники обґрунтовували свої зустрічні вимоги і вони були предметом перевірки судом при розгляді справи по суті та враховані під час ухвалення рішення у справі. Таким чином, обставини, на які посилаються заявники у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, а суб`єктивне трактування заявником вимог закону та переоцінка доказів і обставин справи не свідчить про нововиявлені обставини у спірних правовідносин, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду такої, але не були і не могли бути відомі заявнику. Колегія суддів погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи те, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили вмотивований та правильний висновок про те, що обставини, вказані у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України. Заявники фактично повторно оскаржують законність та обґрунтованість рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року, яке набрало законної сили, надаючи новий доказ за для спростування обставин, встановлених під час розгляду справи. Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах. При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою. Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян