Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6674/21

Справа № 308/6674/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25.05.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зеленяка С.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/491/21 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Зеленяка С.П. в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2021. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , працюючий в АТ «Укрзалізниця», визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454,00 грн. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №433498 від 17.05.2021 та постанови судді від 25.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 неналежним чином не виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання свого сина ОСОБА_3 , 2003 року народження, не цікавився станом його здоров`я, умовами проживання та чи дитина одягнена та сита. Вказаним діянням ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. В апеляційній скарзі, захисник - адвокат Зеленяк С.П. діючи в інтересах ОСОБА_1 просить постанову судді від 25.06.2021, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Вважає постанову необґрунтованою та не законною, постановленою без з`ясування всіх обставин справи. Просить врахувати те, що, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у постанові суду, не вказано проміжку часу вчинення правопорушення. Зазначає, що між його довірителем та його дітьми наявний конфлікт через майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка перебуває у їх спільній власності. Після того, як діти почали проживати у своєї тітки по материнській лінії ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_3 , остання разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 постійно намовляють дітей проти батька і саме під їх впливом вони постійно звертаються до поліції із заявами щодо ОСОБА_6 , з метою створити йому негативну репутацію та в подальшому позбавити частки у спільному майні. Діти зайняли найбільшу кімнату -2- у квартирі, та спільно з ОСОБА_5 винесли з неї меблі ОСОБА_1 та замінили замок на дверях кімнати, а в подальшому почали створювати ОСОБА_1 та його хворому батьку не сприятливі для життя умови, внаслідок чого спочатку з квартири з`їхав батько ОСОБА_1 , а в згодом і він сам. Наразі ОСОБА_1 проживає у свого знайомого ОСОБА_7 . Просить врахувати, що ОСОБА_1 бажає спілкуватись зі своїм сином та намагається налагодити з ним контакт, з цього приводу навіть звертався до служби у справах дітей, натомість син у категоричні формі відмовляється спілкуватися з батьком та вимагає від нього відмовитись від частки у квартирі. Зазначає, що починаючи з липня 2020 по сьогоднішній день стосовно ОСОБА_1 було складено сім протоколів про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП, за наслідками розгляду яких майже у всіх випадках прийнято рішення про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу правопорушення. Також посилається на те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи та місцем реєстрації, що спростовує пояснення заявників щодо його аморальної поведінки та зловживання спиртними напоями. Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його представник - адвокат Готра В.В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_8 та його представника - адвоката Готри В.В., що не може розцінюватися, як порушення їх прав, передбачених ст.ст.269,270 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зеленяка С.П., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з приписами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. У відповідності до положень ст.ст.10,11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. -3- Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. За змістом ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення таких місцевим судом. Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що постанова суду першої інстанції є такою, що ухвалена з недотриманням вимог чинного КУпАП, за результатами неповного та необ`єктивного дослідження доказів, які у своїй сукупності підтверджують те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №433498 від 17.05.2021 ОСОБА_1 , неналежним чином не виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання свого сина ОСОБА_3 , 2003 року народження, не цікавився станом його здоров`я, умовами проживання та чи дитина одягнена та сита. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП. Згідно з рапортом інспектора поліції Кирлик Ю. І., під час розгляду матеріалів щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 , працівниками СЮП Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП. З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що зі змістом протоколу він не згідний, оскільки вважає, що обставини, викладені у ньому не відповідають дійсності. Так, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що завжди проявляє ініціативу з метою зустрічі з сином ОСОБА_3 , постійно йому телефонує, цікавиться його навчанням, життям, станом здоров`я, однак всі спроби налагодити відносини закінчуються категоричною відмовою сина спілкуватися з ним. Відповідно до змісту пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , він виплачує аліменти в розмірі 25 % від заробітної плати за своєю заявою. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що хоче знайти із сином спільну мову та налагодити відносини, відтак брати участь у його вихованні. Зі змісту ч.1 ст.184 КУпАП, норми якої є бланкетними, вбачається, що ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. -4- Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним. Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи не встановлено від яких конкретних обов`язків із забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ухилявся ОСОБА_1 , якими конкретно нормативними актами передбачені вказані обов`язки, у чому проявилося ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, і зрештою якими доказами підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Так, особою уповноваженою на складання протоколу лейтенантом поліції Кирлик Ю.І., не конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 , ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого сина, які саме дії чи бездіяльність здійснювались ним та які саме обов`язки ця особа не виконує. У постанові суду першої інстанції з посиланням на вказаний протокол також не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконував свої батьківські обов`язки, при цьому не вказано у чому саме проявилося таке неналежне їх виконання і чим конкретно це підтверджено. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, запровадженого відносно ОСОБА_1 , не вбачається, які саме діяння чи бездіяльність ОСОБА_1 вказують на його ухилення від батьківських обов`язків щодо свого сина. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків є такими, що знайшли своє підтвердження. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, не звернувши увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, у порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не забезпечив справедливий розгляд справи та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним цього адміністративного правопорушення. Відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх -5- істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а судом). Вищенаведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. В доповненні до апеляційної скарги, долучено ряд постанов суддів, винесених за результатами розгляду справ про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП, згідно яких ОСОБА_1 жодного разу не був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки майже у всіх випадках провадження у справах закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП. Окрім того, до матеріалів справи долучено характеристику з місця роботи АТ «Укрзалізниці» та з місця проживання, зміст яких свідчить про те, що ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, є ввічливим і тактовним у побуті, на роботі зарекомендував себе як сумлінний та кваліфікований працівник. Додано до матеріалів справи і заяву ОСОБА_1 , направлену до органу опіки та піклування Ужгородської міської ради, у якій йдеться про те, що апелянт просить орган опіки та піклування допомогти у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , який, на переконання заявника, усіляко ухиляється від спілкування з ним. Зміст доданих до матеріалів справи скріншотів смс-повідомлень та телефонних дзвінків ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_3 є підставою для висновку, що останній категорично відмовляється спілкуватися з батьком, а батько намагається знайти порозуміння із сином, здійснювати заходи виховного впливу щодо сина. Під час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 у судовому засіданні висловив свою позицію щодо спілкування з сином, зазначивши, що неодноразово звертався до ОСОБА_3 щоб налагодити з ним стосунки з метою виконання своїх батьківських обов`язків. Попри відмову останнього, ОСОБА_1 усе одно прагне налагодити з сином діалог для того, щоб брати активну участь у його вихованні, навчанні та житті. Вищенаведене дає підстави вважати, що дії ОСОБА_1 свідчать виключно про наявність бажання брати участь у вихованні сина, тому, доводи апеляційної скарги в цій частині також знайшли своє підтвердження. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що докази, які підтверджують зворотне, - у матеріалах справи відсутні. Таким чином, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності та наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитися на його користь. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, викладені у постанові місцевого суду висновки, давши оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд приходить висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надала, та у порушення вимог ст.ст.245,252,280 КУпАП, не з`ясувала усі обставини справи в їх сукупності, і як наслідок, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшла помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Відповідно до положень ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь. -6- За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб Національної поліції України покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст.ст.247,294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Зеленяка С.П. подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 цього Кодексу за відсутністю події і складу цього адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя