Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4748/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 травня 2022 року м. Дніпросправа № 340/4748/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 в адміністративній справі (суддя Казанчук Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправними бездіяльності та пункту рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо розгляду клопотання громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки понад строки, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправним та скасувати пункт 53 частини 1 рішення сьомої сесії восьмого скликання Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06.05.2021 №230 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян» щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області; - зобов`язати Пантаївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Пантаївської селищної ради Олександрійського району області за межами населеного пункту згідно поданого ним клопотання від 16.02.2021 за №

251. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 53 частини 1 рішення сьомої сесії восьмого скликання Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06.05.2021 №230 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян» щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки. Зобов`язано Пантаївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 18 лютого 2021 за №

251. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 454 гривень та судові витрати на правову допомоги у розмірі 666,67 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмовленої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га та в частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідача надати відповідний дозвіл та стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,33грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у разі визнання незаконними підстави прийняття спірного рішення суб`єкта владних повноважень, ефективним способом порушених прав позивача є саме зобов`язання прийняти конкретне рішення, а не повторно розглянути заяву, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2029 у справі №509/135017. В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи слідує, що позивачка звернулась до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградській області із клопотанням від 16.02.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, додавши до нього графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера. Пунктом 53 рішенням Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області сьомого скликання від 06 травня 2021 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду для потреб громадян» №230 відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Підставою для відмови зазначено, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, спірне рішення мотивоване не відповідністю вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України. Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оскаржуване рішення фактично мотивоване посиланням на невідповідність графічних матеріалів нормам закону та підзаконних нормативно-правових актів, при цьому відповідачем не зазначено у самому рішенні в чому конкретно проявлена невідповідності графічних матеріалів чи інша невідповідність. Згідно з частини 7 статті 188 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення є неконкретизованим та підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Пантаївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у задоволені якої відмовлено та з чим не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, слід зазначити наступне. Так, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Застосування судом способу захисту у цій адміністративній справі шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав безпідставну відмову. Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19). Стосовно посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2029 у справі №509/135017, апеляційний суд зазначає, що в цьому же рішення касаційний суд зауважує, що належним способом відновлення порушеного права може бути зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, уразі, якщо під час розгляду справи не було встановлено, що позивачем дотримано усі умови для отримання такого дозволу та підстави для відмови у наданні такого дозволу є вичерпними. В даному випадку причини для відмови у надані позивачу дозволу є неконкретизованими, що і стало підставою для скасування спірного рішення. Стосовно доводів позивача, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь останнього судовий збір у розмірі 454,00грн., в той час як останній має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,33грн., слід зазначити наступне. З матеріалів справи слідує, що позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру та одну похідну вимогу. За поданий позов скаржник сплатив судовий збір у розмірі 1816,00грн. (908,00грн. * 2 немайнові вимоги). Так, у задоволені однієї позовної вимоги було відмовлено, в той час як другу вимогу задоволено частково. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком судом першої інстанції витрат зі сплати судового збору, які повинні бути стягнути на користь позивача, а саме: 454грн. = 1816,00грн. (сплачений судовий збір) 908,00грн. ( у задоволені однієї позовної вимоги відмовлено) 454,00грн. (одну вимогу задоволено частково). В апеляційній скарзі позивачем поставлено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги, відсутні підстави для розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та відшкодування сплаченого судового збору за подану апеляційну скаргу. При цьому, колегія суддів зазначає, що в поданій апеляційній скарзі позивачем не зазначено жодних доводів щодо протиправності рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, а тому з урахуванням приписів ч.1 ст.308 КАС України рішення суду першої в цій частині не є предметом розгляду у суді апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко