Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/7305/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2022 року м. Рівне Справа № 569/7305/21 Провадження № 22-ц/4815/666/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ковальчук Н.М, суддів : Хилевича С. В., Шимківа С.С. секретар судового засідання: Пиляй І. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалене у складі судді Гордійчук І. О., о 12 год. 30 хв., повний текст складено 05.01.2022 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (дала-КНП «Центральна міська лікарня») про скасування наказ №40-к від 04.03.2021 року про зільнення його з посади завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта КНП «Центральна міська лікарня», поновлення на роботі з 10 березня 2021 року, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2021 року по день ухвалення рішення. Обґрунтувуючи вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1 червня 1994 року. 21 грудня 2020 року відповідачем видано Наказ № 220-к «Про внесення змін у штатний розпис», яким було виведено Фізіотерапевтичне відділення в кількості 46,25 посад, в тому числі лікарі 3,25 посади, та введено фізіотерапевтичний кабінет поліклініки 19,0 посад, в тому числі лікарі 1,0 посада. 5 січня 2021 року він попереджений про скорочення чисельності працівників, а 09.03.2021 року звільнений із займаної посади завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта у зв"язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення рахує незаконним, оскільки звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України має бути проведено у відповідності до ч. 2 ст. 40, ст..43, статті 49-2 КЗпП України, а відповідач недотримав при звільненні порядку, який передбачають ці норми. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до КНП «Центральна міська лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку задоволено: - скасовано пункт 1.1. наказу № 40-к від 04 березня 2021 року стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта; - поновлено ОСОБА_1 на роботі в КНП «Центральна міська лікарня» на посаді завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта з 10 березня 2021 року; - стягнуто з КНП «Центральна міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2021 року по 04 січня 2022 року у розмірі 99407 (дев"яносто дев"ять тисяч чотириста сім) гривень 36 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; - стягнуто з КНП «Центральна міська лікарня» в дохід держави судовий збір в сумі 1816 гривень 00 копійок; - стягнуто з КНП «Центральна міська лікарня»ради на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 14000 гривень 00 коп.; - допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта та стягнення з КНП «Центральна міська лікарня» на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, П. Р.КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що після реформування закладів охорони здоров`я у 2018 році Центральну міську лікарню перетворено на КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, яке фінансується Національною службою здоров`я України за програмою медичних гарантій, згідно пакетів медичних послуг, за якими укладено контракт з медичним закладом, та оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та корегувальними коефіцієнтами, на підставі звітів про медичні послуги. Медична послуга вважається наданою і підлягає оплаті НСЗУ, якщо вона відповідає пакету медичних послуг та/або проведеним медичним операціям, зазначеними у відповідному медичному записі, внесеному в електронну систему охорони здоров`я. Через відсутність звітів у електронній системі, фінансування задекларованого пакету послуг припинено. У 2020 році завідувачу фізіотерапевтичним відділенням ОСОБА_1 запропоновано провести можливу зміну у структурі відділення та скорочення працівників, проте, пропозицій до адміністрації закладу від завідувача відділенням не надійшло. Адміністрацією проводились роботи щодо вивчення навантаження працівників і за результатами такого аналізу прийнято рішення внести зміни у структуру закладу, а саме: створити центр артрології та реабілітації де буде відкрито 15 стаціонарних реабілітаційних ліжок. Для надання допомоги амбулаторним хворим заплановано створення фізіотерапевтичних кабінетів при поліклініці, укомплектувати інсультний блок неврологічного відділення штатами фізіотерапевтичного профілю. Зазначене було підставою для внесення змін у структуру закладу та скорочення працівників. Суд у своєму рішенні зазначив, що матеріали справи містять відомості, які свідчать про тривалий безперервний стаж роботи ОСОБА_1 і які роботодавець не врахував при скороченні позивача. Така позиція суду є невірна, оскільки згідно ч.2 ст.42 КЗпП України перевага за тривалий безперервний стаж роботи надається скорочуваним працівникам при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Проведений порівняльний аналіз продуктивності праці лікарів фізіотерапевтичного відділення показав, що всі лікарі мають вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «фізіотерапія» та вищу медичну освіту, однак Наказом МОЗ України № 446 «Про деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» передбачено, лікарі зобов`язані щорічно подавати до відділу кадрів освітнє портфоліо з балами безперервного професійного розвитку, які нараховуються в результаті різних видів діяльності(навчання, стажування, тощо) з метою безперервного професійного розвитку лікаря для підвищення кваліфікації та професійної діяльності. Позивач протягом 2020 року не підвищував свій професійний розвиток, як це передбачено вимогами Наказу №

446. При проведенні аналізу продуктивності праці лікарів-фізіотерапевтів встановлено, що за даними електронної системи охорони здоров`я ОСОБА_1 пацієнти не приймались, тобто адміністрацією прийнято законне рішення про попередження про скорочення з 10.03.2021 року. Позивач із наказом про майбутнє вивільнення був ознайомлений, а профспілкова організація надала згоду на звільнення. На момент видання наказу у закладі були наявні посади лікаря-інфекціоніста дитячого, лікаря-патологоанатома, лікаря-невролога, лікаря-лаборанта, логопеда та інженера енергетика. Відповідно до документа про освіту ОСОБА_1 має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Фізіотерапія», яка є достатньою для посади, яку він займав, та є недостатньою для посад лікарів, які були вакантні на час його звільнення, і ці посади вимагали професійної підготовки. ОСОБА_1 під час дії наказу про попередження про звільнення були запропоновані вакантні посади, які він міг виконувати зі збереженням медичного стажу та необхідних доплат, а саме: посади брат медичний ЛФК, брат медичний фізіотерапії обласного центру артрології та реабілітації, брат медичний палатний нейрохірургічного відділення(інсультний блок). Від запропонованих посад позивач відмовився, про що складений відповідний Акт, також факт відмови підтверджено показаннями свідків. Відмову від запропонованих посад ОСОБА_1 мотивував тим, що запропоноване є приниженням його гідності та грубим порушенням професійної етики. Такі обставини дають підстави для висновку, що звільнення проведено відповідно до трудового законодавства, а висновки суду не відповідають закону. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На апеляційну скаргу до суду надійшов відзив позивача ОСОБА_1 , в якому зазначає, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із слідуючого. Судом встановлено: ОСОБА_1 з 01.06.1994 року працював на посаді лікаря по мануальній терапії травматологічного відділення Центральної міської лікарні м.Рівне. 12.07.1994 року його було призначено завідувачим фізіотерапевтичним відділенням Центральної міської лікарні м.Рівне. У вересні 2018 року Центральна міська лікарня м.Рівне реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради). 21 грудня 2020 року, з метою оптимізації штатних посад та приведення штатів закладу у відповідність до умов контрактування з НСЗУ та вимог за програмою медичних гарантій на 2021 рік, на підставі протоколу засідання тарифікаційної комісії, КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради прийнято наказ № 220-к «Про внесення змін у штатний розпис», в якому, зокрема, вказано заступнику головного лікаря з економічних питань Троцькій А.Л., у зв"язку з змінами в організації виробництва і праці, оптимізації штатних посад стаціонару та поліклініки, внести зміни у штатний розпис КНП «Центральна міська лікарня» РМР з 10.03.2021 року, а саме: вилучити із штатного розпису структурний підрозділ "Фізіотерапевтичне відділення для поліклініки і стаціонару"; перейменувати відділення "Обласний центр артрології та відновного лікування на 45 ліжок" на "Обласний центр артрології та реабілітації на 45 ложок ( в т.ч. 15 реабілітаційні ліжка); ввести в структуру поліклініки "Фізіотарапевтичний кабінет". Також вказаним наказом передбачено вилучити із штатного розпису 2.1. «Стаціонар» 2.1.1. «Фізіотерапевтичне відділення для поліклініки та стаціонару»: - завідувач відділення лікар-фізіотерапевт 1,0 посада; лікар-фізіотерапевт 2,25 посад, всього вилучити з 10.03.2021 р. 46,25 посад в т.ч. лікарі 3,25 посад. Введено в штатний розпис з 10.03.2021 р. 3.1. «Стаціонар» 3.1.2. «Обласний центр артрології та відновного лікування на 45 ліжок» - лікар-фізіотерапевт 1,0 посада; 3.2. «Поліклініка» 3.2.1. «Фізіотерапевтичний кабінет» - лікар фізіотерапевт 1,0 посада. У зв`язку із змінами у штатному розписі прийнято наказ № 228-к від 30.12.2020 року «Про попередження працівників», відповідно до якого працівників, які підлягали скороченню, в тому числі ОСОБА_1 , попереджено про наступне вивільнення з 10.03.2021 року. З наказом позивач ознайомлений 05.01.2022 року. 12.01.2021 року на засіданні профкомітету КНП «Центральна міська лікарня» РМР розглянуто подання головного лікаря КНП «Центральна міська лікарня» РМР та надана згода на звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта за скороченням штату. 02.02.2021 року відповідачем направлено лист ОСОБА_1 за вих. № 1-8/242 з обґрунтуванням необхідності скорочення штату працівників та з пропозицією працевлаштування на вакантні посади:брат медичний ЛФК, брат медичний фізіотерапії обласного центру артрології та реабілітації, брат медичний палатний нейрохірургічного відділення(інсультний блок). Лист ОСОБА_1 отримав 02.02.2021 року, про що засвідчив своїм підписом із зазначенням дати отримання. Пунктом 1.1. наказу № 40-к від 04 березня 2021 року "Про звільнення працівників" завідувача фізіотерапевтичним відділенням для поліклініки та стаціонару лікаря-фізіотерапевта ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв"язку з змінами в штатному розписі та скороченням штату і чисельності з 9 березня 2021 р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільнення ОСОБА_1 допущено порушення частини 2 статті 40, частин 3, 5 статті 49-2 КЗпП України, а саме не запропоновано всі наявні на підприємстві вакантні посади та не враховано тривалого безперервного стажу роботи позивача. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується. Відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників. При розгляді трудових спорів, пов`язаних з оскарженням звільнення за пунктом першим статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці або скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, та про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи. Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення статті 49-2 КЗпП України. Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Судом встановлено, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності штату працівників, позивач попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати його попередження. З часу попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення ОСОБА_1 у КНП «Центральна міська лікарня» були вакантні посади: лікаря-інфекціоніста дитячого, лікаря-патологоанатома, лікаря-невролога, лікаря-лаборанта, логопеда та інженера енергетика, брат медичний ЛФК; брат медичний з фізіотерапії обласного центру артрології та реабілітації (тимчасово); брат медичний палатний нейрохірургічного відділення (інсультний блок), реєстратор медичний з ведення медичної документації. Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі вказує, що вакантні посади лікаря-інфекціоніста дитячого, лікаря-патологоанатома, лікаря-невролога, лікаря-лаборанта, логопеда та інженераенергетика після попередження про звільнення ОСОБА_1 не були запропоновані, оскільки останній має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Фізіотерапія», а вказані посади вимагали іншої професійної підготовки. Посада реєстратора з ведення медичної документаціїне пропонувалась ОСОБА_1 , оскільки вказана робота пов`язана з діловодством, а не з медичною практикою. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на те, що відповідач порушив порядок звільнення його з роботи, оскільки не запропонував переведення на вакантні посади. Зазначені доводи спростовуються доказами, що є в матеріалах справи і достовірність цих доказів ОСОБА_1 підтвердив у своїх поясненнях у судовому засіданні апеляційного суду. Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 після попередження про наступне вивільнення, пропонувались усі вакантні посади, що були на підприємстві, відповідали його кваліфікації зі збереженням медичного стажу та необхідних доплат, а саме: брат медичний ЛФК; брат медичний з фізіотерапії обласного центру артрології та реабілітації (тимчасово); брат медичний палатний нейрохірургічного відділення (інсультний блок) та від яких позивач відмовився. Зазначене підтверджено листом, направленим відповідачем ОСОБА_1 за вих. № 1-8/242. Факт отримання листа засвідчено позивачем. Не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що такий спосіб пропозиції переведення на запропоновані посади не можна рахувати належним, через те, що він не відповідає вимогам трудового законодавства, а тому він не виразив для відповідача ані згоду на пропозицію, ані відмову від пропозиції. Відсутність реакції позивача на викладену у листі від 02.02.2021 року інформацію про вакантні посади, які він може обіймати і виконувати роботу, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, зі збереженням медичного стажу, суд апеляційної інстанції розцінює, як відмову позивача від запропонованого відповідачем працевлаштування. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, приходить до висновку, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Суд першої інстанції, на зазначене уваги не звернув, неналежно оцінив подані відповідачем докази в запереченння позову, тому дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не дотримався свого обов`язку працевлаштувати працівника. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Обгрунтовуючи заперечення на позовні вимоги та аргументи апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 , в порушення вимог Наказу МОЗ України № 446 «Про деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів», протягом 2020 року не підвищував свій професійний розвиток, до Електронної системи охорони здоров`я ОСОБА_1 не внесено записів про прийом пацієнтів. Зазначене порівнювалось з іншими працівниками, які займали рівнозначні посади і подавали до відділу кадрів освітнє портфоліо з балами безперервного професійного розвитку. Зазначене дає підстави для висновку, що під час процедури скорочення працівників відповідачем проводився порівняльний аналіз продуктивності праці лікарів фізіотерапевтичного відділення і за результатами такого аналізу надана відповідна характеристика виробничій діяльності ОСОБА_1 . З огляду на те, що у відповідача відбулися зміни у організації виробництва, що потягло скорочення штату працівників, відповідачем дотримано порядок звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України і враховано вимоги частини 2 статті 40, частини першої статті 42 та статті 49-2 КЗпП України, позовні вимоги не можуть бути задоволені і підстав для поновлення позивача на роботі не має. Згідно частино 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, судом не правильно встановлені фактичні обставини справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2022 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст рішення складено 27 травня 2022 року Головуючий-суддя Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.