Постанова 4875 № 922/132/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Харків Справа № 922/132/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О. без виклику представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків, (вх.№351 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 (суддя Жигалкін І.П., постановлену в м.Харків, час постановлення ухвали не зазначено, дата складення повного тексту 19.01.2022р.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків, до боржника Фізичної особи-підприємця Ткаленко Кристини Геннадіївни, м.Харків, про видачу судового наказу, - ВСТАНОВИВ: 14.01.2022р. Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№ 132/22) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Ткаленко Кристини Геннадіївни заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-6942 від 01.01.2019р. в сумі 3458,61грн., з яких заборгованість по пені в сумі 1582,16грн.; 3% річних в сумі 369,79грн. та інфляційні у розмірі 1506,66грн., а також судовий збір в сумі 248,10грн. В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на порушення фізичною особою-підприємцем Ткаленко К.Г. умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах публічної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут", який було укладено шляхом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ткаленко Кристини Геннадіївни заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-6942 від 01.01.2019р. в сумі 3458,61грн. (де: заборгованості по пені у сумі 1582,16грн.; 3% річних у сумі 369,79грн. та інфляційні в сумі 1506,66грн.), а також судового збору в сумі 248,10грн. Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення частини 1 статті 148, частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України мотивовані відсутністю безспірних вимог заявника, оскільки між сторонами відсутній укладений письмовий договір. Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 та направити справу №922/132/22 до господарського суду Харківської області для продовження розгляду. Одночасно апелянт звернувся з клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку апелянт посилається на те, що копію повного тексту ухвали було отримано лише 26.01.2022р., у зв`язку із чим, скаржник має право на поновлення такого строку в силу приписів пункту 2 частини 2 та частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ринок електричної енергії», в яких зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Отже, за наведених обставин, апелянт вважає, що приєднання відбулося шляхом споживання боржником електричної енергії. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022р. у справі №922/132/22 поновлено Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 та здійснити її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановити боржнику строк до 25.02.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.02.2022р. для подання заяв і клопотань. Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням .учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв`язку, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022р. отримано заявником 11.02.2022р. та боржником 10.02.2022р. Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло. За наведених обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом II Господарського процесуального кодексу України. Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Наявність спору про право в наказному провадженні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог. Таким чином безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами. Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Отже, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Пунктами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як передбачено частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як було зазначено вище, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не потребує підпису сторін, а укладається шляхом вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (надалі - Правила роздрібного ринку електричної енергії). Згідно з пунктом 2.1.2 глави 2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем. Відповідно до пункту 2.1.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Аналогічні положення містяться і в пунктах 1.1 та 1.2 договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019р. №03-6942 доданого до заяви про видачу судового наказу, зокрема щодо порядку укладення такого договору з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (пункт 3.4 договору). Відповідно до пункту 13.1 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Зі змісту наведеного договору про постачання електричної енергії випливає, що саме в заяві-приєднанні споживач зазначає на яких саме умовах та до якої саме комерційної пропозиції останній приєднується. Апелянт наголошує, що приєднання до публічного договору відбулось шляхом споживання електричної енергії споживачем, проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, додані заявником до заяви про видачу судового наказу копія договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 03-6942 від 01.01.2019р., копія комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів та копія заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не були підписані боржником Фізичною особою-підприємцем Ткаленко Кристиною Геннадіївною. Отже, заявником не було надано до матеріали справи доказів приєднання споживача до публічного договору саме на умовах комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів та саме в редакції, яка додана до заяви про видачу судового наказу. Колегія суддів також зазначає, що згідно заяви про видачу судового наказу стягувач просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості, яка виникла за період лютий квітень 2021 року, разом з тим копія Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів додана до заяви датована 2019 роком. Таким чином з правовідносин, що склалися між сторонами не вбачається безспірності, що є передумовою видачі судового наказу в межах наказного провадження, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу. За змістом пунктів 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. З огляду на зазначене, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про недоведеність вимог, викладених у заяві про видачу судового наказу та наявністю підстав для відмови у видачі такого наказу. Відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. При цьому заявник не позбавлений права звернутися з такими самими вимогами в позовному порядку. Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянтом не було наведено вмотивованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції та не доведено порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.01.2022р. у справі №922/132/22 залишити без змін. Повний текст постанови складені 27 травня 2022р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Л.М. Здоровко Суддя Н.О. Мартюхіна