Постанова 4875 № 922/2623/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" лютого 2020 р. Справа №922/2623/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача - Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт. Велика Димера, Київська область, (вх.№3632Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 року по справі №922/2623/19, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пісчанська», с.Мартинівка, Харківська область, до Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт. Велика Димера, Київська область, про стягнення 162460,40 грн.,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2019 року ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 162460,40грн. та судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» в порушення норм чинного законодавства України не виконало зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих позивачу з вини водія відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Skoda Praktik, номерний знак НОМЕР_1 , що належить відповідачу, та Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою. В якості правових підстав посилається на норми статей 22, 530, 1166, 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 року у справі №922/2623/19 (суддя Бринцев О.В., повний текст рішення складено 24.10.2019 року) позов задоволено повністю. Стягнуто з Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пісчанська» майнову шкоду в сумі 162460,40 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2436,91грн. Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо розміру загальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 у сумі 262460,40 грн. з ПДВ. Скаржник вказує, що частина робіт не відноситься до відновлення автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди. Дійти іншого висновку з документів позивача неможливо, адже відсутні будь-які документи, що фіксують пошкодження, отримані автомобілем позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 18.01.2019 року. Відповідач не погоджується з розміром матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, у зв`язку з відсутністю її належного обґрунтування, а саме відсутністю документів, що передбачені договором №1802/01 від 18.02.2019 року. Апелянт зазначає, що за даними ПрАТ «СК «Провідна» вартість відновлювального ремонту склала 255107,31 грн., з яких 219999,57 грн. вартість запасних частин, 15598,00 грн. вартість ремонту та 19509,74 грн. вартість матеріалів для фарбування. Позивач погодився з визначеною ПрАТ «СК «Провідна» вартістю відновлювального ремонту у розмірі 255107,31 грн. Документи, надані ТОВ «Укравтопроект» до ПрАТ «СК «Провідна» позивачем не надавались. Тому, відповідач не визнає вартість здійснених ТОВ «Укравтопроект» робіт у розмірі 87196,00 грн. Ці витрати позивача в 5 разів перевищують розмір аналогічних робіт, визначених ПрАТ «СК «Провідна». Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування вартості ремонтних робіт у розмірі 87196,00 грн., а місцевим господарським судом на з`ясовано, які саме роботи проводилися у зв`язку з технічним обслуговуванням автомобіля позивача, а які на відновлення цього ж автомобіля. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку в частині вартості робіт та вважав її обґрунтованою на суму 87196,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв`язку, копію ухвали суду від 24.12.2019 року отримано позивачем - 03.01.2020 року, відповідачем - 02.01.2020 року. Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. 08.01.2020 року від позивача надійшов відзив (вх.№87), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне. 18.01.2019 року приблизно о 07 год. 10 хв., на 480 км по трасі Е105 в Харківській області, ОСОБА_3 керуючи автомобілем Skoda Praktik, номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, на впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяні матеріальні збитки. Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 13.02.2019 у справі №642/472/19 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню на користь держави у вигляді штрафу у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 грн. Станом на момент ДТП - 18.01.2019 року, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», що підтверджується вищенаведеною постановою Ленінського районного суду м.Харкова. Як зазначає позивач і підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Укравтопроект» (виконавець) та ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» (замовник, позивач у справі), укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 18.02.2019 року №1802/1. Відповідно до 1.1 договору (предмет договору) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (послуги) транспортних засобів з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів. У пункті 1.2 договору врегульовано, зокрема, що послуги, зазначені в пункті 1.1. договору спрямовані на відновлення ТЗ Замовника (Toyota Camry, № НОМЕР_2 ) після ДТП, яка сталася 18.01.2019 року приблизно о 07 год. 10 хв., на 480 км по трасі Е105 в Харківській області. У відповідності до пункту 1.4. договору конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформляється кошторисом. Кошторисом від 18.02.2019 року №1 до договору погоджено перелік запасних частин у загальній сумі 173846,40 грн. з ПДВ. Додатковою угодою від 03.06.2019 року до договору внесено зміни до кошторису від 22.02.2019 року №2, а саме: погоджено перелік запчастин і робіт на загальну суму 88614,00 грн. Загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 , складає 262460,40 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 14.06.2019 року №РН-0004239 на суму 145286,40 грн. та від 14.06.2019 року №РН-0004245 на суму 25218,00 грн., актами здачі-прийняття робіт (прийняття послуг) від 14.06.2019 року №ОУ-0004239 на суму 28560,00 грн. та від 14.06.2019 року №ОУ-0004245 на суму 63396,00грн. Позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Укравтопроект» кошти в загальному розмірі 262460,40 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» Відповідно до виписки з особового рахунку позивача від 18.04.2019 року, ПрАТ «СК «Провідна» перерахувало 100000,00 грн. в якості оплати страхового відшкодування за договором №АМ/3839654/9069/18. 15.07.2019 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням від 12.07.2019 року вих.№157 про сплату 162460,40 грн. як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України. Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, кошти в розмірі 162460,40 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Статтею 990 Цивільного кодексу України, що кореспондується з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту. Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, у відповідача як роботодавця винної у скоєнні ДТП особи у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, що становить різницю між реальними збитками, які зазнала потерпіла особа і сумою в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України, що була виплачена позивачу ПрАТ «СК «Провідна». Із матеріалів справи вбачається, що доказами витрат (реальних збитків), які були понесені для відновлення (ремонту) транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , є: договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 18.02.2019 року №1802/1, кошторисом від 18.02.2019 року №1 до договору, додатковою угодою від 03.06.2019 року до договору щодо внесення змін до кошторису від 22.02.2019 року №2, видатковими накладними від 14.06.2019 року №РН-0004239 на суму 145286,40 грн. та від 14.06.2019 року №РН-0004245 на суму 25218,00 грн., актами здачі-прийняття робіт (прийняття послуг) від 14.06.2019 року №ОУ-0004239 на суму 28560,00 грн. та від 14.06.2019 року №ОУ-0004245 на суму 63396,00 грн., а також виписками по особовому рахунку позивача щодо перерахування позивачем коштів по відновлювальному ремонту від 20.02.2019 року, від 19.03.2019 року та від 13.06.2019 року. Відповідач стверджуючі, що вартість робіт за актом здачі-прийняття робіт (прийняття послуг) від 14.06.2019 року №ОУ-0004239 становить 23800,00 грн. не врахував суми ПДВ., у той час у цьому акті вартість робіт разом з ПДВ становить 28560,00 грн. Твердження відповідача про те, що заявлена у кошторисах №1 та №2 до договору №1802/1 від 18.02.2019 року частина робіт не відноситься до відновлення автомобілю Тоуота Camry, номерний знак НОМЕР_2 спростовується змістом самих цих кошторисів. Відповідач вказує, що за даними ПрАТ «СК «Провідна» вартість відновлювального ремонту склала 255107,31 грн., з яких 219999,57 грн. вартість запасних частин, 15598,00 грн. вартість ремонту та 19509,74 грн. вартість матеріалів для фарбування. На підтвердження відповідної суми відповідач посилається на огляд транспортного засобу вчинений страховою кампанією та на проведену ремонтну калькуляцію. Тобто фактично заперечення відповідача зводяться до переоцінки об`єктивності вартості проведеного ремонту (вчинених оплат), зокрема, вартості деталей, вузлів, агрегатів, відновлювального ремонту тощо, що впливає на загальний розмір матеріальних збитків, які на його думку, мали бути меншими. Водночас, як було зазначено Верховним Судом у справі №922/4013/17 (постанова від 25.07.2018 року), висновки якого суд відповідно до ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, огляд, калькуляція та звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Крім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №911/482/17, розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, визначається з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Враховуючи, що виплата страхового відшкодування у справі №922/2623/19 підтверджена належними доказами, як і сплата ПрАТ «СК «Провідна» позивачу страхового відшкодування у сумі 100000,00 грн., судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати різницю, якої недостатньо для компенсації спричиненої матеріальної шкоди (262460,40 грн. - 100000,00 грн.). Твердження відповідача, що відсутність рахунків-фактур на оплату запчастин і робіт, наряду-замовлення та актів передачі-приймання транспортного засобу Тоуота Camry унеможливлює визначення, яку саме шкоду було завдано майну та її дійсний розмір, є хибними і не відповідають дійсності. Так, надані позивачем кошториси №1 та №2 до договору №1802/1 від 18.02.2019 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0004239 та №ОУ-0004245 від 14.06.2019 року, видаткові накладні №РН-0004239 і №РН-0004245 від 14.06.2019 року і банківські виписки від 20.02.2019 року, від 19.03.2019 року, від 13.06.2019 року відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є належними і допустимими доказами завданої позивачу майнової шкоди. Наявна в них інформація дозволяє визначити характер майнової шкоди, її зміст та реальний розмір. Також ці документи відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, що знайшла відображення у податковому і бухгалтерському обліку позивача. Укладений між позивачем і ТОВ «Укравтопроект» договір №1802/1 від 18.02.2019 року на ремонт пошкодженого автомобілю та складені на його виконання документи повністю відповідають вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про автомобільний транспорт». Цей договір не оспорений і не визнаний недійсним. Колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правовідносин між позивачем і відповідачем та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 року по справі №922/2623/19 має бути залишене без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 року по справі №922/2623/19 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук