Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6672/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6672/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Служби безпеки України до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Служба безпеки України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про: - визнання протиправним та скасування пункту 4 статті 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120; - визнання протиправним та скасування пункту 36.6 статті 36 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120; - визнання дії Ради адвокатів України щодо прийняття рішень про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення таких дій. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та нечинними - пункт 4 статті 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (в редакції відповідно до рішення РАУ від 18.06.2020 р. № 37), в частині слів "а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду"; пункт 36.6 статті 36 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (в редакції відповідно до рішення РАУ від 18.06.2020 р. №37) - моменту їх прийняття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку відкритому судовому засіданні на 16.03.2022. Розгляд апеляційної скарги 16.03.2022 не здійснювався, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року і наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2022 року № 16 "Про встановлення особливого режиму роботи Шостого апеляційного адміністративного суду в умовах воєнного стану". У зв`язку з тим, що розгляд справи 16.03.2022 не відбувся, судом призначено розгляд апеляційної скарги на 25.05.2022 у відкритому судовому засіданні. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Представник апелянта у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. Радою адвокатів України прийнято рішення від 23.09.2017 № 203 "Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури". Рішеннями Ради адвокатів України від 16.11.2017 № 257, від 30.03.2018 № 41 та від 08.09.2018 № 131 до рішення №203 внесено зміни та доповнення). Відповідно до п. 1 вказаного рішення від 23.09.2017 № 203, встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 р. у справі № 816/2353/17, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2020 р., визнано протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 203 "Про встановлення плати за організаційно - технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури" (зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 року № 41 та від 08.09.2018 року № 131) з моменту його прийняття. В подальшому, до Положення № 120 неодноразово вносилися зміни. Згідно з пунктом 4 статті 14, пунктом 36.6 статті 36 Положення № 120 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду - 05.03.2021 р.), вимоги до заяви (скарги): до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду. До скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури/дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури додається копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду. Служба безпеки України вважає вказані пункти такими, що порушують вимоги законодавства, посилаючись на висновки суду під час розгляду справи № 816/2353/17, а якк на підставу порушення прав оскаржуваними положеннями, посилається на факт звернення до Голови КДКА м. Києва 30.10.2020 р. щодо надання правової оцінки діям адвоката Трофімова С.С. та отримання відповіді листом від 02.12.2020 р. № 02/1865/2020 з посиланням на залишення скарги без реагування за відсутності доказів оплати за організаційне забезпечення її розгляду з посиланням на пункт 4 статті 14, пункт 36.6 статті 36 Положення №

120. Наведене і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Натомість, відповідач зазначає про відсутність у рішенні Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120, яким затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, положень, які оскаржує позивач, тоді як він оскаржує положення саме в цій редакції. По суті позовних вимог відповідач зазначив про наявність у нього права встановлювати відповідну плату за організаційне забезпечення розгляду скарг. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з суті та врахуванням змісту судового рішення у справі № 816/2353/17. Закон № 5076-VI, гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження. При цьому цей закон не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Також, судом першої інстанції наголошено на тому, що згідно зі змістом позову позивач оскаржує саме положення конкретного змісту, а не рішення Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 в конкретній редакції, тому, судом оцінюється редакція спірних пунктів Положення в редакції, чинній станом на час звернення до суду, тож, по суті позовні вимоги є обґрунтованими, проте, з врахуванням їх формулювання, підлягають до часткового задоволення, а саме, згідно з пунктом 4 статті 14 Положення № 120 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду - 05.03.2021 р.) вимоги до заяви (скарги): до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду. Позивач фактично оскаржує і наводить обґрунтування протиправності вказаного пункту в частині надання доказів оплати за організаційне забезпечення розгляду скарги, тоді як вказаний пункт містить і інші положення, з цим не пов`язані. За таких обставин, за висновками суду, в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк на переконання апелянта, позивач самостійно при зверненні до суду з позовом обирає спосіб захисту, обсяг вимог та обґрунтування позову, водночас, остання редакція Положення затверджена в редакції рішення РАУ від 18.06.2020 №

37. Тобто, апелянт стверджує про те, що позивач чітко зазначив, що не оскаржує пункти Положення, в редакції рішення РАУ від 18.06.2020 № 37, що стало наслідком вихід судом за межі позовних вимог без належних на те підстав. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. За змістом ч. ч. 1-3 статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 р. № 5076-VI, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. У пункті 3 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, визначено, що адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону, правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші законодавчі акти України. З метою забезпечення гарантій незалежності адвокатури України від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, будь-яких інших органів, установ, організацій, фізичних і юридичних осіб для реалізації органами адвокатського самоврядування повноважень, визначених Законом, згідно з частиною першою статті 58 Закону утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок: 1) плати за складання кваліфікаційного іспиту; 2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; 3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань; 5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб; 6) інших не заборонених законом джерел. Тож, саме Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види грошових внесків на утримання та реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування. Відповідно до приписів частини першої та другої статті 33 Закону № 5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. У силу норм частини першої статті 36 Закону № 5076-VI, гарантовано кожному, кому відомі факти поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із відповідною заявою (скаргою). Також, Законом № 5076-VI передбачено юридично визначену процедуру розгляду письмової скарги. Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою). З наведеного слідує, що Закон № 5076-VI, дійсно, гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження та як правильно наголосив суд першої інстанції, не передбачає окремих та визначених вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 затверджене Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, що розроблено відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів. Указане рішення прийнято, серед іншого, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Таким чином, колегія суддів погоджується та підтримує висновок суду першої інстанції про те, що Рада адвокатів України, приймаючи рішення, яким встановила для фізичних і юридичних осіб (які не є адвокатами чи адвокатським об`єднаннями) обов`язок плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, вийшла за межі повноважень, установлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У зв`язку з цим, Верховний Суд під час розгляду справи № 816/2353/17 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідача на положення пункту 6 частини першої статті 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, у тому числі Раду адвокатів України, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов`язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування. Ураховуючи наведене, встановлюючи плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України. Тож, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно вирішив даний спір по суті позовних вимог. Водночас, апелянт наголошує на тому, що позивач самостійно при зверненні до суду з позовом обирає спосіб захисту, обсяг вимог та обґрунтування позову, водночас, остання редакція Положення затверджена в редакції рішення РАУ від 18.06.2020 №

37. Тобто, апелянт стверджує про те, що позивач чітко зазначив, що не оскаржує пункти Положення, в редакції рішення РАУ від 18.06.2020 № 37, що стало наслідком вихід судом за межі позовних вимог без належних на те підстав. Колегія суддів звертає увагу на те, що, дійсно, за змістом позову позивач оскаржує саме положення конкретного змісту, а не рішення Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 в конкретній редакції, тому, суд мав підстави оцінювати редакцію спірних пунктів Положення в редакції, чинній станом на час звернення до суду. Колегія суддів не вважає, що в цій частині судом першої інстанції було допущено необґрунтований вихід за межі позовних вимог. Крім того, позивачем подавалась 08.06.2021 заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, в якій вказувалось про редакцію оскаржуваних положень згідно рішення РАУ від 18.06.2020 № 37. (а.с. 73-75) Згідно з пунктом 4 статті 14 Положення № 120 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду - 05.03.2021 р.), вимоги до заяви (скарги): до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду. Тож, дійсно, позивач фактично оскаржує і наводить обґрунтування протиправності вказаного пункту в частині надання доказів оплати за організаційне забезпечення розгляду скарги, тоді як вказаний пункт містить і інші положення, з цим не пов`язані, а тому, в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 25.05.2022.