Постанова 4816 № 577/3655/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м.Суми Справа №577/3655/21 Номер провадження 22-ц/816/288/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року в складі судді Потій Н.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повний текст якого виготовлено 09 грудня 2021 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 27 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого, останньому було надано кредит в сумі 236000 грн 00 коп., у виді відновлювальної кредитної лінії, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Виконання кредитного зобов`язання було забезпечено порукою, за укладеним з ОСОБА_2 договором поруки від 27 лютого 2008 року. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_1 , взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення належним чином не виконав, станом на 13 липня 2021 року утворилася заборгованість в сумі 53747 грн 37 коп., з яких 51412 грн 60 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2193 грн 16 коп. заборгованість за відсотками, 141 грн 61 коп. заборгованість за комісіями, яку банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року, з урахуванням змін внесених ухвалою цього суду від 10 січня 2022 року, позов АТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» 53605 грн 76 коп. заборгованості за кредитним договором № 753/2-31 від 27 лютого 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» 2263 грн 19 коп. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки «Розрахунку вимог банку у зв`язку з неповернення ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №753/2-31 від 27 лютого 2008 року», який не відповідає умовам укладеного кредитного договору, не наведеного щомісячного розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, розмір стягнутих відсотків, на думку відповідача, невідомо яким чином сформовано. Також, судом першої інстанції двічі додано одну і ту ж суму боргу по відсоткам. Стверджує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів прострочення зобов`язання по договору відновлювальної кредитної лінії. Крім того, відповідач вказує на те, що судом не було взято до уваги заявлене ним клопотання про застосування строків позовної давності. Від АТ «Альфа-Банк» та від ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк подано не було. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 та у стягненні заборгованості за комісіями в сумі 141 грн 61 коп. сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до положень ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір відновлювальної кредитної лінії №753/2-31, відповідно до умов якого сторони узгодили, що надання кредиту здійснюється окремими частинами «Транш», а у сукупності «Транші», зі сплатою 14,5 % річних за кредитом та комісій в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 236000 грн., з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості: з 27 лютого 2009 року максимальний ліміт заборгованості становить 220267 грн; з 27 лютого 2010 року - 204534 грн; з 27 лютого 2011 року - 188801 грн; з 27 лютого 2012 року - 173068 грн; з 27 лютого 2013 року - 157335 грн; з 27 лютого 2014 року - 141602 грн; з 27 лютого 2015 року - 125869 грн; з 27 лютого 2016 року - 110136 грн; з 27 лютого 2017 року - 94403 грн; з 27 лютого 2018 року - 78670 грн; з 27 лютого 2019 року - 62937 грн; з 27 лютого 2020 року - 47204 грн; з 27 лютого 2021 року - 31471 грн. та з 27 лютого 2022 року максимальний ліміт заборгованості становить 15738 грн. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 лютого 2023 року (а.с. 12-17). В забезпечення виконання договору, банк уклав з ОСОБА_1 та його майновим поручителем ОСОБА_2 договір іпотеки, за умовами якого позичальником передано в іпотеку банку нерухоме майно заставною вартістю 338000 грн. Крім того, 27 лютого 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №753/2-32, відповідно до умов якого остання зобов`язалася перед кредитором солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 у повному обсязі за договором кредиту №753/2-31 від 27 лютого 2008 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом , комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту (а.с.19). Додатковою угодою №1 до договору відновлювальної кредитної лінії №753/2-31 від 27 лютого 2008 року, укладеною між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 27 червня 2008 року, у зв`язку із зміною тарифів з 01 липня 2008 року, додаток 1 до договору викладено в новій редакції де зазначені тарифи та послуги банку, пов`язані з наданням кредитів та ця угода набирає чинності з 01 липня 2008 року і є невід`ємною частиною договору кредиту (а.с.18). Відповідно до договору про внесення змін №2 до договору відновлювальної кредитної лінії №753/2-31 від 27 лютого 2008 року укладеного 17 жовтня 2014 року, сторони замінили рахунок, що визначений як рахунок для погашення заборгованості за договором кредиту та інших обов`язкових платежів (а.с. 11). Відповідно до статуту АТ «Альфа-банк» погодженого Національним Банком України 26 листопада 2019 року банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником усіх прав та зобов`язань один із яких є АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 23-29). Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-банк» з 15 жовтня 2019 року (а.с. 31). Згідно протоколу №4/2019 від 15 жовтня 2019 року позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-банк» вирішено затвердити передавальний акт та акціонери АТ «Альфа-банк» визнають усі права та обов`язки АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті та визначено правонаступництво за ними (а.с. 32-36). Згідно із розрахунком заборгованості за договором №753/2-31 від 27 лютого 2008 року, станом на 13 липня 2021 року заборгованість за кредитом становить 53747 грн 37 коп., з яких 51412 грн 60 коп. заборгованість по тілу кредиту (19941 грн 60 коп. прострочене тіло кредиту, 31471 грн 00 коп. поточне тіло кредиту), 2193 грн 16 коп. заборгованість за відсотками, 141 грн 61 коп. заборгованість за комісіями (а.с. 6-10). Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено неналежне виконання боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору та існування заборгованості в загальній сумі 53605 грн 76 коп., що і підлягає стягненню з боржника на користь банку. Проте, з такими висновкам суду першої інстанції колегії суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного. У відповідності до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Судом першої інстанції встановлено та не спростовується ОСОБА_1 , що АТ «Укрсоцбанк» виконані умови кредитного договору від 27 лютого 2008 року, кредит у сумі 236000 грн 00 коп. був наданий боржнику, який, у свою чергу, вносив кошти на часткове погашення кредитної заборгованості. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про недоведеність існування заборгованості за кредитним договором та неналежність, як доказу, наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. Зокрема, повторно дослідивши розрахунок вимог банку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №753/2-31 від 27 лютого 2008 року (а.с. 6-10), колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов кредитного договору. Зазначений розмір поточної заборгованості за кредитним договором повністю узгоджується із зазначеним в договорі графіком зниження максимального ліміту заборгованості. Проценти за користування кредитними коштами обраховані виходячи з узгодженої сторонами кредитного договору відсотковою ставки 14,50% річних. Також, всупереч твердженням відповідача, з наданого позивачем розрахунку заборгованості чітко вбачається, як сума на яку банком нараховувалися відсотки, так і період такого нарахування, а саме кількість днів. ОСОБА_1 власного розрахунку заборгованості наведено не було, на неврахування проведених ним платежів на погашення кредитної заборгованості він також не посилається. Посилання ОСОБА_1 на подвійне стягнення судом заборгованості за відсотками є непереконливими, оскільки у мотивувальній частині оскарженого судового рішення була допущена описка в написанні складових частин кредитної заборгованості (31471 грн + 2193,16 грн) замість правильного (31471 грн + 19941,60 грн), що була виправлена ухвалою суду від 10 січня 2022 року. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Так, у відповідності до положень ст.. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З розрахунку заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість) (а.с.7) вбачається, що прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 виникло з 28 лютого 2020 року, а з вимогою про захист порушених прав банк звернувся до суду 03 серпня 2021 року, тобто в межах строків позовної давності. Разом з тим, частиною 4 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення судом першої інстанції не було враховано те, що предметом позову в справі, що переглядається, є дострокове стягнення кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. За змістом пунктів 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(тут і далі в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Пунктом 3.2.2. договору відновлювальної кредитної лінії №753/2-31 від 27 лютого 2008 року передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, погіршення його фінансового стану (класу) позичальника розрахованого кредитором за своєю методикою, в тому числі, має право вимагати від позичальника дострокового виконання всіх своїх зобов`язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу). У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів»в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Як уже зазначалося, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є 26 лютого 2023 року. Станом на дату звернення до суду з позовом 03 серпня 2021 року, розмір простроченої заборгованості по тілу кредиту становив 19941 грн 60 коп., а залишок строкової заборгованості 31471 грн 00 коп., що відповідає узгодженому між сторонами максимальному ліміту заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії. Доказів направлення банком відповідачу ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості по кредиту до матеріалів справи долучено не було. Ураховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, колегія суддів дійшла до висновку про передчасність позовних вимог АТ «Альфа-Банк» щодо стягнення 31471 грн 00 коп., а тому у їх задоволенні слід відмовити. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 поточної заборгованості по тілу кредиту в сумі 31471 грн 00 коп., з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, стягнувши з ОСОБА_1 прострочену заборгованості по тілу кредиту в сумі 19941 грн 60 коп. та заборгованість по відсоткам в сумі 2193 грн 16 коп., а разом 22134 грн 76 коп. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає зміні, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 934 грн 85 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції. Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення доводів апеляційної скарги, із позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1999 грн 02 коп. за апеляційний перегляд рішення суду. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 поточної заборгованості по тілу кредиту в сумі 31471 гривню 00 копійок, ухваливши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №753/2-31 від 27 лютого 2008 року в сумі 22134 гривні 76 копійок, з яких 19941 гривня 60 копійок прострочена заборгованість по тілу кредиту і 2193 гривні 16 копійок заборгованість за відсотками. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року змінити в частинівирішення питання щодо розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 934 гривні 85 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року залишити без зміни. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 1999 гривень 02 копійки судового збору за апеляційний перегляд рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Т. А. Левченко