Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/2699/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 травня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/2699/21 Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/497/22 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, місце ухвалення судового рішення смт Козелець, дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції 12 січня 2022 року. У С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь 8 762,45 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП його транспортному засобу, та 50 000 грн моральної шкоди. У мотивування заявлених вимог зазначав, що у результаті ДТП, яка сталася 18 квітня 2020 року за участю транспортного засобу «Renault Master» під керуванням ОСОБА_2 , його автомобілю марки «Ravon R4» завдано механічних пошкоджень. Страхова компанія «ІНГО Україна», в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність транспортного засобу відповідача, виплатила належне страхове відшкодування, проте у результаті ДТП належний позивачу автомобіль втратив товарний вигляд. За експертним висновком розмір втрати товарної якості транспортного засобу становить 8 762,45 грн, який у добровільному порядку ОСОБА_2 не відшкодовано. Указує, що завдана моральна шкода полягає у необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого побуту та професійної діяльності, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи, і пересування на транспортному засобі є для нього вкрай необхідним. Ухвалою від 12 січня 2022 року Козелецький районний суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву. В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Огородник Ю.О., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти відзив на позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у зв`язку з пропуском з об`єктивних та поважних причин строку для подання відзиву на позов, представником відповідача до початку судового засідання було подане клопотання про продовження строку для подання відзиву. Представник відповідача зазначає, що ухвала суду, якою відмовлено у продовженні строку для подання відзиву на позов, була вручена їй в день судового засідання 12 січня 2022 року, що позбавило сторону відповідача можливості своєчасно підготувати додаткові пояснення (заперечення) по суті позову та подати докази на спростування позовних вимог. Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву у справі, районний суд виходив з того, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, і строк для подання відзиву встановлено ч. 1 ст. 278 ЦПК України. Суд указав, що за правилами ч. 1 ст. 127 ЦПК України пропущений встановлений законом процесуальний строк підлягає лише поновленню, проте представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП (а.с. 2-10). Ухвалою від 21 жовтня 2021 року Козелецький районний суд відкрив провадження у даній справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 02 грудня 2021 року (а.с. 34-35). У наведеній ухвалі зазначено, що відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано ОСОБА_2 10 листопада 2021 року, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 36). 02 грудня 2021 року на адресу Козелецького районного суду від представника відповідача адвоката Огородник Ю.О. надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 46), причиною пропуску якого зазначено погане самопочуття ОСОБА_2 та необхідність догляду за хворими батьками. Ухвалою Козелецького районного суду від 12 січня 2022 року у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву у справі відмовлено. За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України відзив на позовну заяву є заявою по суті справи. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Форма та зміст відзиву визначені ст. 178 ЦПК України. Особливості розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження встановлені Главою 10 Розділу ІІІ ЦПК України. Так, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України), а відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 278 ЦПК України). Статтею 127 ЦПК України передбачені підстави для поновлення та продовження процесуальних строків. За правилами ч.ч. 1, 2 даної норми суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву на позов, дотримавшись указаних вище положень процесуального закону. Так, копія ухвали про відкриття провадження у справі була отримана ОСОБА_2 10 листопада 2021 року, отже, строк для подання відзиву на позов становив до 25 листопада 2021 року включно. У встановлений судом строк відзиву відповідачем подано не було. 02 грудня 2021 року його представник скерувала до суду клопотання про продовження пропущеного строку, що не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Із заявою про продовження пропущеного строку адвокат звернулась після спливу встановленого строку для подання відзиву. Оскільки строк для подання відзиву на позовну заяву, встановлений в ухвалі Козелецького районного суду від 21 жовтня 2021 року, сплив на час звернення адвоката Огородник Ю.О. з клопотанням, у суду першої інстанції були відсутні підстави для його продовження. Клопотання про поновлення процесуального строку стороною відповідача не заявлялось. Можливість поновлення (продовження) процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки певному учаснику справи виконати певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити (продовжити) строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. Колегія суддів виходить з того, що ані в клопотанні про продовження строку на подання відзиву, ані в апеляційній скарзі представник відповідача не обґрунтовує поважність причин пропуску указаного процесуального строку. За обставинами справи стороною відповідача не заперечується і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується своєчасне (10 листопада 2021 року) отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а отже і достатність часу для подання відзиву на позовну заяву з огляду на дату призначеного судового засідання 02 грудня 2021 року. Зазначаючи у скерованому до суду першої інстанції клопотанні про продовження процесуального строку, яке надійшло 02 грудня 2021 року, як підстави неможливості своєчасної подачі відзиву погане самопочуття ОСОБА_2 та необхідність догляду за хворими батьками, представником відповідача жодних належних письмових доказів на підтвердження указаних причин пропуску строку надано не було. Так, до відзиву на позовну заяву не додано жодних документів, які б стосувались стану здоров`я відповідача у означений проміжок часу, відсутні докази його спорідненості з особами, щодо яких подано документи про непрацездатність, а також документи, які свідчать про те, що указані особи потребують стороннього догляду, а ОСОБА_2 проживає з ними і такий догляд здійснює, або що стан їх здоров`я зазнав погіршення саме у визначений для подачі відзиву період. Таким чином, визначені представником відповідача у клопотанні про продовження строку на подання відзиву причини не можна вважати поважними з підстав, наведених вище, і суд першої інстанції не мав підстав для поновлення визначеного законом процесуального строку. Не є слушними доводи апеляційної скарги про порушення принципу змагальності сторін, зважаючи на таке. Виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України. Таким чином, право на подання відзиву не є абсолютним, подаючи відзив, учасник справи повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо його подання. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1 ст. 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків (ч. 8 ст. 279 ЦПК України). Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд зважає на те, що відмова відповідачу у продовженні строку на подання відзиву в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя чи обмеженням його процесуальних прав, адже учасник справи, зокрема відповідач ОСОБА_2 не позбавлений можливості подати письмові пояснення по суті позову та наявні у нього документи та докази на загальних засадах. Доводи апеляційної скарги про те, що вручення оскаржуваної ухвали 12 січня 2021 року, тобто в день судового засідання, позбавило сторону відповідача можливості своєчасно підготувати додаткові пояснення та своєчасно подати докази на спростування вимог позивача, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на те, що розгляд справи наведеної дати завершено не було, а представник відповідача була особисто присутня у судовому засіданні і надавала суду по суті спору пояснення, які не позбавлена можливості приєднати до матеріалів справи у письмовому виді. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час вирішення клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву на позов вірно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, ухвала постановлена з додержанням вимог закону, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 січня 2022 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року. Головуюча: Судді: