Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1727/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1727/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Курко О. П. 25 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року (м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2021 №63785393. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративний позов залишено без руху. Запропоновано подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачеві. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 14 березня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявності поважних причин пропуску такого строку судом першої інстанції необґрунтовано застосовано положення ч.2 ст.287 КАС України (10 календарних днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів), а не положення ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів), який є спеціальним при застосуванні строків та їх обчисленні в рамках спірних правовідносин. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на таке. Так, предметом спору є визнання протиправною та скасування постанови від 14 грудня 2021 року №63785393, про яку позивач дізнався 17 січня 2022 року. З позовною заявою до суду першої інстанції позивач звернувся лише 28 січня 2022 року, а саме на дев`ятий робочий день. Відтак, апелянт вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду. Відповідно до позиції скаржника, ключовим спірним питанням є те, який строк звернення до суду слід застосувати у межах спірних правовідносин. Так, на думку скаржника, такий строк регулюється ч.5 ст.74 Закону №1404, яка передбачає, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Між іншим, положення статті 287 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, унормовують, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Отже, наявний спір щодо обчислення відповідного строку у робочих днях або у календарних. Вирішуючи дане проблемне питання, колегія суддів вважає необхідним звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 (справа № 920/149/18, провадження № 12-297гс18). Зміст указаної постанови полягає в тому, що існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення. Проте, встановлений процесуальним законодавством десятиденний строк звернення до суду щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця слід обраховувати у календарних днях. Такий висновок Велика Палата обґрунтовувала таким чином. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні. Стаття 74 Закону № 1404-VІІІ регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Окрім того, наведена стаття регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9). За проведеним аналізом даного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, слід застосовувати статтю 287 КАС України, яка встановлює 10- денний строк звернення до суду, що обраховується календарними днями. Стаття 74 Закону № 1404-VІІІ є загальною нормою по відношенню до норм процесуальних кодексів різних юрисдикцій, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС. Досліджуючи питання чи дотримався позивач такого строку у межах спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Як вже було встановлено вище, про спірну постанову позивач дізнався 17 січня 2022 року. Ураховуючи вимоги ч.1 ст.120 КАС України, яка передбачає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, відлік на оскарження спірних постанов почався з наступного дня 18 січня 2022 та закінчився 27 січня 2022 року. Однак, з даним позовом позивач звернувся 28 січня 2022 року, тобто із пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. За правилами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.