Постанова 4855 № 620/12884/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №620/12884/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, в якому просив суд: - визнати неправомірними дії відповідача стосовно ненадання відповіді (надання формальної відповіді/відписки), оформленої листом від 25.05.2021 №9/ПІ/2021, на його запит на інформацію від 20.05.2021; - зобов`язати відповідача надати йому повну, достовірну інформацію про всі земельні ділянки у місті Чернігів (з зазначенням відповідних кадастрових номерів, типу власності, цільового призначення, площі земельної ділянки), що можуть бути використані під забудову та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), орієнтовною площею 0,1 га. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Позивач вважає, що відповідач не надав належну відповідь на запит, оформлену у вигляді листа-відповіді на запит на інформацію від 25.05.2021 року вих. №9/ПІ/2021 (на №2-08/4/2021/ПІ від 21.05.2021), з якої вбачається, що Чернігівська міська рада вирішує питання щодо надання земельних ділянок лише із земель комунальної власності. Позивач вказує, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні. На думку позивача, посилання відповідача на статті 19,116,118, 123 Земельного кодексу України, із одночасним наголошенням, що до теперішнього часу позивач не здійснив жодних дій, не надав необхідних документів до міської ради для оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, є недоречним, оскільки не стосуються предмету цього судового розгляду, і не спростовує висновок суду у цій справі. Враховуючи вищевикладене, суд має прийти до висновку, що Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є відповідач, а тому для захисту прав і інтересів позивача необхідно зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 інформацію на його запит від 20.05.2021 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також, позивач посилається на численну практику Верховного Суду в даній категорії справ. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.05.2015. 20.05.2021 позивач звернувся до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради із запитом на інформацію, у якому просив відповідача: - надати достовірну та повну інформацію на його запит про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності (з зазначенням відповідних кадастрових номерів, типу власності, цільового призначення, площі земельної ділянки) у місті Чернігові з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, згідно вимог статті 121 Земельного кодексу України йому, як учаснику бойових дій, які можуть бути приватизовані. Листом від 25.05.2021 за №9/03/2021 відповідач повідомив, що Чернігівська міська рада вирішує питання щодо надання земельних ділянок лише із земель комунальної власності. Виконавчими органами міськради не розроблялися графічні матеріали щодо земель запасу міста Чернігова. Враховуючи наведене, УЗР Чернігівської МР зазначило, що станом на сьогоднішній день відсутня інформація щодо земельних ділянок із земель запасу міста Чернігова, що можуть бути використані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва. Також роз`яснено, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації і не вимагає створення нової у відповідь на запит, шляхом проведення аналітичної чи консультативної роботи. Вважаючи, що відповідач протиправно не надав інформації на його запит, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин на органи, зокрема, місцевого самоврядування дійсно покладено обов`язок надавати за запитом фізичних та юридичних осіб інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок. Проте, відповідно до вимог чинного законодавства, для надання вищенаведеної інформації, запитувані відомості повинні бути зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень-розпорядником своєї діяльності. У свою чергу, на момент звернення позивача із відповідним запитом виконавчими органами Чернігівської міської ради не розроблялися графічні матеріали щодо земель запасу міста Чернігова, які можуть бути використані під індивідуальну забудову. Тобто, дана інформація не була відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень суб`єктами владних повноважень. Разом з тим, запит позивача містить вимоги щодо вчинення певних дії відповідачем щодо підбору, обробки та надання інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам. Крім того, суд першої інстанції вказав, що здійснення за власної ініціативи та за рахунок бюджетних або залучення формування певних земельних ділянок - розробки землевпорядної документації, визначення їх місцезнаходження, розмірів, меж, а відтак - і самої кількості, є правом органів місцевого самоврядування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформаціє» від 15.08.2020 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 101 Закону №2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. стаття 12 Закону №2939-VI встановлює, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. За визначеннями, що містяться у частинах 1 та 2 ст .19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. За приписами ст. 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) міським радам надані виключні повноваження прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, земель яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих меж цих повноважень та умов їх здійснення. Керуючись ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Відповідно до ст. 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого: підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що саме відповідач зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Останній і вподальшому залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 у справі №127/28475/15-а, від 05.11.2019 у справі №359/7966/16-а, від 14.05.2020 у справі №127/5403/17, від 07.02.2020 у справі №127/13810/17. Отже, доводи відповідача, що він не є держателем та не здійснює ведення державного земельного кадастру є необґрунтованими та не підтверджені жодним належним, достатнім та достовірним доказом. Як підтверджено матеріалами справи, позивач запитував інформацію стосовно наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Чернігові з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно статті 121 Земельного Кодексу України як учаснику АТО, які можуть бути приватизовані. Втім відповідач, не розглянув прохання ОСОБА_1 надати запитувану інформацію щодо наявності земельних ділянок, права на які він може реалізувати не в загальному порядку, а як учасник АТО, а лише зазначив, що рішенням Чернігівської міської ради від 01.12.2020 №2/VIII-26 «Про програму підтримки учасників АТО/ООС, членів їх сімей та сімей загиблих (померлих) учасників АТО/ООС - мешканців м. Чернігова на 2021-2023 роки». Доводи відповідача, що запитувана інформація не була створена під час виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків та не знаходилась в його володінні на момент запиту, а тому через її відсутність не могла бути надана на запит, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з відповіді на запит, відповідач не відмовив позивачу в наданні інформації на запит в зв`язку з тим, що не володіє такою інформацією, а лише вказав, що Чернігівська міська рада вирішує питання щодо надання земельних ділянок лише з земель комунальної власності, а також те, що виконавчими органами Чернігівської міської Ради не розроблялося графічних матеріалів щодо земель запасу міста Чернігова. Отже, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо неповноти розгляду відповідачем запиту на публічну інформацію. Відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення вимог чинного законодавства та не діяв у вказаній частині на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Натомість доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково. Керуючись приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за наслідком апеляційного перегляду даної справи, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій - задовольнити. Визнати протиправними дії Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 неповної відповіді на його запит від 20.05.2021 про доступ до публічної інформації. Зобов`язати Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надати ОСОБА_1 на його запит від 20.05.2021 достовірну та повну інформацію про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Чернігів (з зазначенням відповідних кадастрових номерів, типу власності, цільового призначення, площі земельної ділянки), що можуть бути використані під забудову та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), орієнтовною площею 0,1 га. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан