Постанова 4854 № 540/5094/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/5094/21 Категорія: 111020300 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Місце ухвалення: м. Херсон Дата складання повного тексту: 24.12.2021р. Колегія судів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2021 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг в сумі 51 149,78 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач має податковий борг по ПДВ з ввезених товарів у сумі 35 165,48 грн. та по миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 15 984,30 грн., який виник з 28 травня 2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань. Враховуючи, що вчинені відповідачем дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені податковим законодавством, тому позивач просив стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу в сумі 51 149,78 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву до суду першої інстанції. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року адміністративний позов ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, задоволено повністю. Стягнуто з платника податків ОСОБА_1 податковий борг: - по ПДВ з ввезених товарів (крім лікар. засобів транзит або тимчас. з 01 січня 2015 до чин. ЗУ 08 листопада 201 змін до ПКУ) у сумі 35 165,48 грн. (отримувач: ГУК у Херсон обл/Херсон МТТ714070100, код отримувача - 37959517, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - ГГА828999980313070031005021451, код бюджету -14070100, державний бюджет; - по миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 15 984,30 грн. (отримувач: ГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/15010100, код отримувача -37959517, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку ГГА388999980313070060005021451, код бюджету - 15010100, державний бюджет. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - апелянт вказує, що відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08 лютого 2018 року №UA205090/2018/009200 встановлено наступні порушення: - пп.2 п.2 ст. 52 МК України, пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПК України та ст. 377 МК України, а саме: - подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та МК України, що призвело до не нарахування митних платежів на загальну суму 34 798,62 грн., у тому числі: ввізне мито 10 874,57 грн., ПДВ 23 924,05 грн., однак, зазначені обставини спростовуються фактам, встановленими у справі №857/7052/19; - рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року позов задоволено, постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. від 07 серпня 2018 року в справі про порушення митних правил №3718/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 104 395,86 грн., визнано протиправною і скасовано, провадження в справі про порушення митних правил №3718/20500/18 закрито; - постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишено без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року у справі №163/1622/18 без змін; - оскільки, податковий борг, який рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_1 виник на підставі повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, та не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають, однак судом не було враховано та досліджено всіх доказів, що згідно положень п.1 ч.1 ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є (неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія судів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції. Згідно інформаційної бази даних ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем. Станом на 10 серпня 2021 року за ОСОБА_1 обліковується податковий борг: - по ПДВ з ввезених товарів на суму 51 149,78 грн., який виник починаючи з 28 травня 2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані згідно ППР від 12 січня 2019 року №0013821304 (за несвоєчасну сплату нараховано пеню в сумі 5 260,41 грн.); - по миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 15 984,30 грн., який виник починаючи з 28 травня 2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані згідно ППР від 12 січня 2019 року №0013831304 (за несвоєчасну сплату нараховано пеню в сумі 2 391,09 грн.). Залишок непогашеного грошового зобов`язання становить 51 149,78 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ППР прийняті відносно позивача, є чинними та скасовані не були. Таким чином, грошове зобов`язання визначене зазначеними ППР набуло статусу узгодженого. Оскільки це зобов`язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то воно перетворилося на податковий борг платника у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України. Таким чином, на момент подання даного позову до суду першої інстанції залишок непогашеного податкового боргу складає 51 149,78 грн. Суд першої інстанції констатував, що застосовані контролюючим органом заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку. Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами, відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Приписами п.54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно зі ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Колегія суддів зазначає, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено наступні обставини: "08 лютого 2018 року посадовою особою митного поста "Луцьк" Волинської митниці ДФС, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08 лютого 2018 року №UA205090/2018/009200, де декларантом (митним брокером) ПП "Логістикброк", м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, заявлений громадянин ОСОБА_2 , проведено митне оформлення товару "легковий автомобіль призначений для перевезення людей, марка: "SKODA", модель: "OCTAVIA", календарний рік виготовлення: 2013, модельний рік виготовлення: 2014, призначення: пасажирський, кузов НОМЕР_1 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1598 см. кубічних, потужність: 77 кВт, тип кузова:легковий універсал, кількість місць, включаючи водія: 5, колір: білий, категорія ТЗ за документами виробника: М концена формула: 4x2. Торговельна марка: "SKODA". Виробник: "SKODA, CZ", що був у використані, який відповідно до рахунку-фактури (Transporto Priemones Pirkyne RadaviH/ii Sttartis) від 06 лютого 2018 року направлявся з компанії "T&S Mobile" за адресою фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 за ціною 3 100 євро". За митне оформлення заявленого транспортного засобу було сплачено митні платежі на загальну суму 56 850,74 грн., при митній вартості автомобіля 11 2091,69 грн. 05 липня 2018 року до Волинської митниці ДФС з ДФС України направлено звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки "SKODA", модель "OCTAVIA", кузов НОМЕР_2 за експортною митною декларацією MRN №18LTKR1000EK02CD99 та рахунком-фактурою (PAZYMA-SASKAITA) серії TSN No2419 від 06 лютого 2018 року щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу. За результатами опрацювання звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів, встановлено, що автомобіль марки "SKODA", модель "ОСТАVІА", кузов НОМЕР_3 проданий компанією UAB ) "T&S Mobile", Kauno, 151, НОМЕР_4 , Marijampole, LT громадянину України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_5 , П.П. Григоренка, 12-63, м. Київ, Україна за ціною 6 600 євро." Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 08 лютого 2018 року №UA205090/2018/009200 встановлено наступні порушення: - пп.2 п.2 ст. 52 МК України, пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПК України та ст. 377 МК України, а саме: - подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та МК України, що призвело до не нарахування митних платежів на загальну суму 34 798,62 грн., у тому числі: ввізне мито 10 874,57 грн., ПДВ 23 924,05 грн. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені правовідносини, також, були предметом розгляду суду під час вирішення іншої справи №857/7052/19. Так, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року позов задоволено. Постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. від 07 серпня 2018 року в справі про порушення митних правил №3718/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 104 395,86 грн., визнано протиправною і скасовано, провадження в справі про порушення митних правил №3718/20500/18 закрито. Постановою Восьмого апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу Волинської ДФС залишено без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року у справі №163/1622/18 без змін. Предметом розгляду даної справи було рішення контролюючого орану щодо митного оформлення легкового автомобіля "Шкода Октавія", ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , здійснене 08 лютого 2018 року. Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, підставою для складання протоколу про порушення митних правил та основним доказом притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, стали одержані від литовських митних органів експортна митна декларація №18LTKR1000EK02CD99 від 06 лютого 2018 року та рахунок-фактура серії TSN №2419 від 06 лютого 2018 року. Між відомостями цієї декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу документами дійсно є невідповідності щодо відправника, одержувача і вартості транспортного засобу. Разом з тим, сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу з Європейського Союзу в Литовській Республіці, також вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, - компанії UAB "Mobile". Встановлено, що експортна декларація №18LTKR1000EK02CD99 для митного оформлення надавалась експортером, тобто компанією UAB "T&S Mobile", яка виступала і декларантом. Як вбачається із наданої представником позивача інформації з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація №18LTKR1000EK02CD99 від 22 березня 2018 року перебуває у стані підтвердження виходу (вивезення). Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що Волинською митницею ДФС не перевірено обставин завершення експорту товару, не здійснено запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару, оскільки такі документи лише свідчать, що литовське підприємство задекларувало, але не здійснило експорт транспортного засобу з Європейського союзу. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що невідповідність між документами, поданими позивачем Волинській митниці ДФС та експортними митними деклараціями, наданими литовським митним органом, без належних доказів умисного подання ОСОБА_1 недостовірних документів та відомостей, не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання його винним у вчиненні порушення митних правил. Відповідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, колегія суддів констатує, що у даній справі грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого, а тому висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача податкового боргу є передчасним. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 51 149,78 грн. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини встановлені у справі №163/1622/18 не скасовують ППР від 12 січня 2019 року №0013821304 та ППР від 12 січня 2019 року №0013831304, на підставі яких виник податковий борг, разом з тим можуть слугувати підставою для їх оскарження. Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.3 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 51 149,78 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.