Постанова Київський апеляційний суд № 759/25729/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 759/25729/21 Головуючий у І-й інстанції -Миколаєць І.Ю. апеляційне провадження № 33/824/766/2022 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року Суддя Київського апеляційного суду Заришняк Г.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , працюючого: Комітет фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України, місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього усне зауваження, - В С Т А Н О В И В : Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього усне зауваження. З постанови слідує, що відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569592 від 02.11.2021 р. ОСОБА_1 05.10.2021 р., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив психологічне, економічне насильство в сім`ї по відношенню до своєї дружини, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. До протоколу додані письмові пояснення ОСОБА_1 , за змістом яких ОСОБА_2 (колишньою дружиною ОСОБА_1 ), за заявою якої складено зазначений протокол, регулярно створюються конфліктні ситуації. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у повному обсязі, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Апелянт вважає, що справу розглянуто поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням Закону та не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись при цьому на те, що такий строк пропущений ним в зв`язку з тим, що отримавши оскаржувану постанову 15 грудня 2021 року, він 16 грудня 2021 року подав апеляційну скаргу на зазначену постанову, однак помилково її подав до суду апеляційної інстанції, а не через суд першої інстанції, як це передбачено нормами КУпАП. Листом Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року подану апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 . Вказаний лист отриманий апелянтом 05 січня 2022 року. Повторно з апеляційною скаргою звернувся 10 січня 2022 року. Вважаючи вказані обставини поважними, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Шморгуна Р.М., вивчивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень статті 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569592 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне, економічне насильство в сім`ї по відношенню до своїй дружини, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя. За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. У протоколі про адміністративне правопорушення вказані умисні дії ОСОБА_1 , які полягають у тому, що він 05 жовтня 2021 року вчинив психологічне, економічне насильство в сім`ї по відношенню до своєї дружини, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Разом з тим, особою, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначено в протоколі: які конкретні дії були вчинені ОСОБА_1 , в чому виражалося психологічне, економічне насильство в сім`ї по відношенню до своєї дружини. В справі також відсутні будь-які докази, що дії, вчинені ОСОБА_1 , викликали у його бувшої дружини побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному чи психічному здоров`ю особи, а тому висновок районного суду не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При викладенні фактичних обставин у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено підстави його складання. Крім того, у протоколі та долучених до нього матеріалах відсутні будь-які об`єктивні докази на підтвердження викладених обставин. Окрім того, в протоколі та в рапорті працівника поліції особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначено, як ОСОБА_1 , в той час як вірним є ОСОБА_1 . До протоколу про адміністративне правопорушення було долучено ксерокопію частини заяви (на 1-му арк.) ОСОБА_2 , на підставі якої було складено протокол, однак подана заява не може розцінюватися, як належний доказ, оскільки є ксерокопією та не підписана потерпілою, в заяві відсутній опис подій, які відбувались 05 жовтня 2021 року, та не міститься обставин й конкретних дій ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення. З вказаної заяви не є зрозумілим, коли саме ОСОБА_2 написала цю заяву, а видно лише штамп вхідної кореспонденції райвідділу Національної поліції, в якому зазначено вхідну дату - 05 жовтня 2021 року. Отже, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, у ньому не зазначено об`єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме: в яких конкретних діях ОСОБА_1 полягало вчинення «насильства в сім`ї психологічного та економічного характеру», не зазначено про настання саме фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_2 . Таким чином, в протоколі не приведена конкретна суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не зазначено, в чому саме полягало насильство психологічного та економічного характеру, характер дій та в який спосіб їх було вчинено, не вказано якими саме діями ОСОБА_3 заподіяно шкоду здоров`ю потерпілої. ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції стверджувалося, що він не вчиняв відносно ОСОБА_4 психологічного та економічного тиску, оскільки він сплачує вартість житлово-комунальних послуг в належній йому та його матері на праві власності квартирі, в якій проживає його колишня дружина ОСОБА_4 , а також сплачує на її користь аліменти на утримання дітей. Таким чином, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 не встановлена, а наявність побутового конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, як слідує з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним в суді апеляційної інстанції, він 05 жовтня 2021 року перебував на роботі, з дружиною цього дня не бачився. Відповідно до наведених вище норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та визначив його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи. Відповідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного та зібраних доказів, суд апеляційної інстанції не має можливості встановити причинний зв`язок між діями особи, яка притягується до відповідальності, їх наслідками, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією. За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про закриття провадження у даній справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувано до нього усне зауваження, - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 с. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Заришняк Г.М.