Постанова 4824 № 761/10494/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №33/824/481/2022 справа №761/10494/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , працюючого помічником адвоката, - встановив: Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №289285 від 13 березня 2021 року, ОСОБА_1 13.03.2021 року перебуваючи у магазині "Сільпо", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 32б, здійснивши правопорушення, передбачені ч.2 ст. 178 КУпАП та ч.1 ст. 173 КУпАП, відмовився у відповідності до статті 34 Закону України "Про національну поліції" передати особисті речі для поверхневої перевірки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 20 грудня 2021 року подано апеляційну скаргу ( вхідний № 119138), а також аналогічного змісту електронною поштою ( вхідний №29025/21). В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 268 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності. Зазначає, що протокол ГП 289285 від 13.03.2021 складено у незаконний спосіб та з порушенням вимог статті 251, 256 КУпАП. Зазначає, що на час складання протоколу скаржник здійснював судочинство в якості присяжного Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та згідно з частиною 4 статті 68 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", користується недоторканістю суддів, зазначених у частині 1 статті 49 Закону. На порушення вимог вказаних законодавчих актів скаржник був затриманий, підданий незаконному обшуку із застосуванням фізичної сили, вчиненого інспектором 7-ї роти Першого батальйону Першого полку УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Колотюком Іваном Петровичем. Зазначає, що вказана особа 13.03.2021 року з 08:30 до 10:00 незаконно позбавила скаржника волі шляхом утримання у підсобному приміщенні магазину "Сільпо" за адресою: вул. Глибочицька, 32-Б, м. Києва, в результаті чого відносно ОСОБА_1 були складені протоколи: про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП; про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173 КУпАП. Уважає, що справа про адміністративне правопорушення розглянута без здійснення провадження у справі з дотриманням порядку та процедури, передбачених нормами КУпАП, у справі відсутні докази, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КУпАП. Протокол не містить підписів будь-яких свідків, інших доказових даних, передбачених статтею 251 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 07 лютого 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги. Зазначає, що до судом грубо порушенні вимоги статті 284 КУпАП, оскільки судом до ОСОБА_1 не застосовано адміністративного стягнення, відтак суд не мав правових підстав закривати справу і визнавати особу винною. Зазначає, що згідно висновку науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді вина особи не встановлюється у справах, де провадження закривається. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. В обгрунтування клопотання зазначає, що скаржник не приймав участь у справі через неповідомлення останнього про час і місце розгляду справи. Зазначає, що копію оскаржуваної постанови скаржник отримав 16.12.2021 року, що підтверджується датою на штампі печатки на копії отриманої постанови. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Перевіряючи підстави для поновлення строку на оскарження постанови, апеляційним судом установлено наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Статтею 294 КУпАП унормовано, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні, яке відбулось 07 липня 2021 року, ОСОБА_1 присутнім не був. Копію оскаржуваної постанови скаржник отримав 16 грудня 2021 року, що підтверджується матеріалами, доданими до апеляційної скарги. Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції уважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року, як такий, що пропущений з поважних причин. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно із статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 256 КУпАП визначено наступне: У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. За частиною 1 статті 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. Зі змісту протоколу убачається, що він складений відносно ОСОБА_1 , у суті адміністративного правопорушення також вказаного про його вчинення ОСОБА_1 . Протокол надано для ознайомлення ОСОБА_1 та він висловив свою незгоду в полі для пояснень. Протокол містить чітке формулювання суті правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що на час складання адміністративного протоколу здійснював судочинство в якості присяжного Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області згідно частини 3 статті 68 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відтак користується недоторканістю суддів, зазначених у частині 1 статті 49 Закону. Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Відповідно до статті 64 вищевказаного Закону

1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам статті 65 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

2. Список присяжних для розгляду господарських справ затверджується в порядку, визначеному законом, з числа осіб, які відповідають вимогам статті 65 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

3. У разі неприйняття місцевою радою (місцевими радами) протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

4. Список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

5. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного окружного суду, в тому числі в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов`язані із добором присяжних. Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконує обов`язки присяжного із здійснення судочинства у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області матеріали справи не містять, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу. З даних протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 відмовився згідно статті 34 Закону України "Про національну поліцію" представити особисті речі для перевірки. Відповідно до статті 34 Закону України "Про національну поліцію" серед іншого визначено, що поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу. Згідно диспозиції статті 185 КУпАП відповідальність особи настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Вказане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції, тобто вимоги поліцейського мають бути законодавчо обґрунтовані. Матеріали справи не містять даних щодо незаконності вимог працівників поліції, натомість в протоколі про адміністративне правопорушення відображено, які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що протокол не містить підписів свідків, відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються даними самого протоколу, в якому вказано анкетні дані свідків ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , а також містяться підписи цих осіб. Доводи ОСОБА_1 в тій частині, що суд не мав правових підстав закривати справу і визнавати особу винною, а також застосування висновку науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке. Формулювання статті 38 КУпАП - «строки накладення адміністративного стягнення», дає підстави для висновку про те, що застосуванняцієї норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. Зправового аналізу положень статті 38 КУпАП убачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки у разі відсутності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Натомість, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи і існують підстави для накладення адміністративного стягнення. Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати ряд обставин, в тому числі, чи винна особа в його вчиненні.Так само і стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесені постанови про закриття справи встановити вину особи. В свою чергу законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП). Щодо посилання ОСОБА_1 на висновок науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді, апеляційний суд зазначає, що вказаний висновок не є нормативним актом, а носить рекомендаційний характер. Підстави для його застосування відсутні із наведених вище мотивів. Щодо доводів апеляційної скарги в частині розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене статтею 185 КУпАП де участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов`язковою, апеляційний суд зазначає. Згідно частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Установлено, що справу місцевим судом розглянуто за відсутності ОСОБА_1 . Разом з тим, право на участь особи в судовому засіданні відновлено апеляційним судом, відтак зазначене не є підставою для скасування постанови суду. З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого суду, відтак суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.В. ПОЛІЩУК Київського апеляційного суду