Постанова 4874 № 902/1068/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2022 року Справа № 902/1068/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Цвіркун О.О. за участю представників: від ініціюючого кредитора: Заматов Р.В. (адвокат); від апелянта: Грабік О.А. (адвокат); від арбітражного керуючого: Бурцева І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 23.12.2021 суддею Тісецьким С.С. у м. Вінниця у справі № 902/1068/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1068/20 за заявою ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Агростар центр" про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021 задоволено заяву представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 30.06.2021 та додаткову заяву представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 08.09.2021. Визнано керівника ТОВ "Агростар центр" Приленську Галину Генріхівну такою, що допустила порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на останню солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр". Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, керівник ТОВ "Агростар центр" Приленська Г.Г. звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.01.2022 № 01, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2021 скасувати, справу № 902/1068/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Вінницької області. Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не в повній мірі з`ясовано усі обставини у справі, що призвело до порушення принципу об`єктивності та помилкового висновку суду про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за вимогами кредиторів. Зокрема відмічає, що місячний строк для звернення до суду боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство слід обраховувати з дати подання річного звіту та інформації про баланс і борг ТОВ "Агростар центр", а не з моменту прийняття рішення судом у справах №№ 902/661/20 та 902/662/20 (01.10.2020 та 11.11.2020 відповідно) про стягнення боргу. Оскільки річний звіт та інформація про баланс боржника були подані 25.02.2020, відповідно саме з цієї дати виникає зобов`язання боржника подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. При цьому відмічає, що постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.02.2020 встановлено карантин з метою запобігання поширеннюб гострої респіраторної хвороби COVID-19. Вказане в свою чергу, як форс-мажорна обставина, може бути врахована як поважна причина невчинення певних дій. Окрім цього, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такої обситавини, як загроза неплатоспроможності, є одночасна наявність таких юридичних фактів: - існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продаж, поставка, підряд, тощо); - розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання виконання яких настав, і який за оцінкою сукупною вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. Як свідчать матеріали справи, у даній справі вимоги до боржника пред`явлено лише одним кредитором. Разом з цим, встановивши показник поточної неплатоспроможності боржника - 8669,80 тис.грн (від`ємний результат), суд не врахував встановлений ч. 5 ст. 34 КУзПБ обов`язку боржника подати заяву за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі № 902/1068/20; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в судовому засіданні. Від кредитора ТОВ "Агріі Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає, що судом першої інстанції в повній мірі встановлено всі обставини у даній справі, а тому оскаржувана ухвала суду є правомірною, тому у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просить відмовити, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021 по справі № 902/1068/20 залишити без змін. Аналогічну позицію висловила також арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. у своєму відзиві на апеляційну скаргу. В судовому засіданні присутні представники та учасники провадження у справі про банкрутство підтримали доводи апеляційної скарги та відзивів на неї. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За умовами ч. 3 даної статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи дану норму, суд не приймає до уваги додані до апеляційної скарги докази (договори, заявки, акти, рахунки з контрагентами боржника), оскільки скаржником не обгрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи № 902/1068/20, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне. Ухвалою від 02.02.2021 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар центр". Визнано вимоги ТОВ "Агріі Україна" до боржника в розмірі 4 650 517,24 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. Ухвалою попереднього засідання від 24.05.2021 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Бурцевою І.Ю. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Агростар центр". Вказані вимоги до боржника виникли, в зв`язку з невиконанням останнім умов договору купівлі-продажу № 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року, укладеного між ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (в подальшому найменування змінено на ТОВ "Агріі Україна") та ТОВ "Агростар центр". На умовах вказаного договору було поставлено товар на загальну суму 4 114 003,45 грн. На дату виникнення зобов`язання було сплачено лише 570 078,18 грн, в зв`язку з чим, утворилася заборгованість на суму 3 543 925,27 грн. ТОВ "Агріі Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області про стягнення боргу з ТОВ "Агростар центр". Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020 по справі № 902/661/20 позов ТОВ "Агріі Україна" було задоволено, рішення вступило в закону силу. При цьому, у даному рішенні судом було встановлено дати виникнення у боржника зобов`язань зі здійснення розрахунків за договором з 15.04.2019 по 31.10.2019. Також, ухвалою від 06.04.2021 року у справі № 902/1068/20 визнано додаткові грошові вимоги ТОВ "Агріі Україна" до боржника в розмірі 688 627,36 грн (четверта черга задоволення), яка складається з: основної суми боргу - 664 521,58 грн; суми 3% річних - 8176,53 грн; суми інфляційних втрат - 5 752,49 грн; суми судового збору - 10 176,76 грн та 4540,00 грн - витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення). Вказані вимоги до боржника виникли з укладеного між ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (в подальшому найменування змінено на ТОВ "Агріі Україна") та ТОВ "Агростар центр" усного договору купівлі-продажу. У відповідності до умов договору і на підставі узгоджених специфікацій № 1, 2, 3 відповідачу було поставлено товару на суму 410 166,46 грн. В подальшому, на підставі досягнутих домовленостей і заявок відповідача, останньому було поставлено товару на суму 254 355,12 грн. На дату виникнення зобов`язання, боржник взагалі не оплатив поставлений товар. ТОВ "Агріі Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості з ТОВ "Агростар центр". Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.11.2020 по справі № 902/662/20, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Агріі Україна" було задоволено та стягнуто з ТОВ "Агростар центр" загальну суму заборгованості в розмірі 688 627,36 грн, яка складається з: основної суми боргу - 664 521,58 грн; суми 3% річних - 8 176,53 грн; суми інфляційних втрат - 5 752,49 грн; суми судового збору - 10 176,76 грн. При цьому, у даному рішенні судом було встановлено дату виникнення у боржника зобов`язань зі здійснення розрахунків за отриманий на підставі видаткових накладних - 18.10.2019. Зазначені судові рішення у встановленому законом порядку ніким не оскаржені, не скасовані та є чинними. 30.06.2021 від представника ТОВ "Агріі Україна" до Господарського суду Вінницької області надійшла заява б/н від 30.06.2021 в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ, в якій ініціюючий кредитор просить суд: на підсумковому судовому засіданні 30.06.2021 розглянути питання порушення керівником боржника вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ; зазначити в ухвалі за результатами підсумкового судового засідання про порушення з боку керівника боржника вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Постановою суду від 30.06.2021, зокрема, ТОВ "Агростар центр" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.; призначено заяву представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 30.06.2021 року в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ у справі № 902/1068/20 до розгляду в судовому засіданні. Від представника ТОВ "Агріі Україна" надійшла також додаткова заява б/н від 08.09.2021 в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ, в якій ініціюючий кредитор просить суд визнати керівника Приленську Г.Г. такою, щодо допустила порушення приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ та покласти на неї солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр". Додаткова заява в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ мотивована зокрема тим, що кредиторські вимоги заявника до боржника виникли в зв`язку з неналежним виконанням боржником договору купівлі-продажу 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року на суму основного боргу у розмірі 3 543 825,27 грн. та на підставі усного договору і видаткових накладних на суму основного боргу 664 521,58 грн. В рамках справи про банкрутство було проведено аналіз фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ "Агростар Центр", щодо наявності ознак неплатоспроможності із визначенням фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Аналіз проведено за період з 2019 року по 2020 рік, саме за той період коли у боржника виникла заборгованість перед кредиторами. Згідно Розділу 2 Аналізу, при аналізі встановлено, що показники фінансової звітності (актив та пасив балансу) як за 2019 рік, так і за 2020 рік є повністю ідентичні, що може свідчити про порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Згідно п. Б Розділу 2 Аналізу, станом на 31.12.2020 року, тобто на останню звітну дату, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар центр", показник поточної неплатоспроможності склав: - 8669,80 тис.грн (від`ємний результат). Згідно висновків Аналізу: показники поточної неплатоспроможності ТОВ "Агростар центр" по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (31.12.2019 - 31.12.2020 року), мають від`ємний результат; відповідно до п. 3.2.1 Методичних рекомендацій, фінансовий стан підприємства, у якого на початку та в кінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Таким чином, стосовно ТОВ "Агростар центр" мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника; ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ "Агростар центр", мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення; показник покриття за проаналізований період (01.01.20 - 01.01.21 року) постійно менший за 1,0. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду, в якому було прийнято рішення про звернення до суду (станом на 31.12.2020 року) господарська діяльність збиткова, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ "Агростар центр" понадкритичною. З огляду на вказане, заявник вважає, що ОСОБА_1 як керівник ТОВ "Агростар Центр" при наявності заборгованості яка виникла станом на 31.10.2019 року і загрози платоспроможності повинна була звернутися протягом місяця з вказаної дати до суду з заявою про відкриття провадження банкрутства, що зроблено не було і що вказує на порушення з її боку ч. 6 ст. 34 КУ з процедур банкрутства. Натомість, керівником боржника Приленською Г.Г. не вчинялись будь-які дії та не вживались заходи ініціювання проведення та скликання Загальних зборів учасників товариства, з дати виникнення заборгованості (31.10.2019) до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр" за заявою кредитора, з метою розгляду можливості вжиття заходів щодо покращення фінансового становища підприємства чи інших заходів спрямованих на оздоровлення його діяльності або про звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Посилаючись на наведені обставини, ініціюючий кредитор просив суд визнати керівника боржника Приленську Г.Г. такою, що допустила порушення приписів ч. 6 ст.34 КУ з процедур банкрутства та покласти на неї солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 902/1068/20 про банкрутство ТОВ "Агростар центр". Арбітражний керуючий зазначала, що в порядку та на умовах ст. 44 КУ з процедур банкрутства, на адресу директора ТОВ "Агростар центр" Приленської Г.Г. було направлено лист з повідомленням про його права та обов`язки в рамках справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном та з проханням надати вичерпний перелік документів, необхідний для підготовки аналізу фінансово - господарської діяльності Боржника, видати наказ та провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків й повідомити розпорядника майна (або надати належним чином завірені копії документів). Так, на адресу керівника (директора) ТОВ "Агростар Центр" Приленської Г.Г. було направлено лист вих. № 02-26/66 від 10.02.2021, в якому розпорядник майна просила керівника боржника: видати наказ та провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879; розпорядника майна включити до складу інвентаризаційної комісії; належним чином завірену копію наказу про проведення інвентаризації надіслати на адресу розпорядника майна. Розпорядником майна здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника - ТОВ "Агростар Центр" за адресою: м. Вінниця, вул. Стрілецька, 64, кв. 43, з метою проведення разом з боржником інвентаризації активів товариства. На місці було виявлено, що за вказаною адресою фактично знаходиться житловий будинок. Виявити директора ТОВ "Агростар Центр" Приленську Г.Г. не вдалось. Таким чином, провести повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів в касі, цінних паперів та бланків суворої звітності, розрахунків з дебіторами та кредиторами, біологічних активів, незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва та незавершеного ремонту з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.04.2021 разом із директором не виявилось можливим, про що арбітражним керуючим складено відповідний акт від 01.04.2021. Також, розпорядником майна ТОВ "Агростар Центр", з метою виявлення майнових активів боржника та отримання актуальної інформації, було направлено запити до відповідних організацій та установ, які ведуть облік/реєстрацію рухомого/нерухомого майна щодо надання інформації. За даними, отриманими розпорядником майна ТОВ "Агростар Центр", було встановлено наступне: 1) основні засоби - відсутні; 2) нематеріальні активи - відсутні; 3) незавершене виробництво - відсутнє; 4) незавершене капітальне будівництво - відсутнє; 5) незавершений ремонт - відсутній; 6) товарно - матеріальні цінності (товари) - відсутні; 7) грошові кошти в касі - відсутні; 8) грошові кошти в банківських установах - розпорядник майна не має доступу до банківських рахунків Боржника; 9) цінні папери - відсутні; 10) бланки суворої звітності - відсутні; 11) довгострокові та короткострокові інвестиції в частки (паї) в статутних капіталах інших товариств - відсутні; 12) дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - відсутня; 13) кредиторська заборгованість перед банківськими установами з отриманих кредитів - відсутня; 14) кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 5 343 684,60 грн.; 15) кредиторська заборгованість зі сплати податків та зборів - відсутня; 16) біологічні активи - відсутні; 17) витрати майбутніх періодів - відсутні. У листі арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. № 02-26/843 від 16.12.2021, наданому на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2021 у даній справі, щодо подання фінансової звітності ТОВ "Агростар центр" зазначено, що арбітражним керуючим на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області було направлено запит для отримання фінансової звітності ТОВ "Агростар центр" (баланси за 2019-2020 року). Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області вих. № 4355/6/02-32-18-04-10 від 23.02.2021 року було надано баланс на 31.12.2019 року. Додатково повідомлено, що відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід`ємною частиною. Відповідно до 49.18.6. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Так, ТОВ "Агростар центр" подано баланс на 31.12.2019 року до ГУ ДПС у Вінницької області через електронний кабінет 25.02.2020 року. Від ПП "Центр антикризових технологій" отримано Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ТОВ "Агростар центр". В результаті проведеного аналізу встановлено (зокрема): показники фінансової звітності (актив та пасив балансу) як за 2019 так і за 2020 роки є повністю ідентичними, що може свідчити про порушення встановленого ведення порядку бухгалтерського обліку на підприємстві; ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ "Агростар центр", мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення; в діяльності ТОВ "Агростар центр" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, у боржника були присутні всі ознаки його критичної неплатоспроможності. З наявних в матеріалах справи письмових заперечень та пояснень представника керівника боржника Приленської Г.Г. на заяву ТОВ "Агріі Україна", окрім іншого, вбачається, що згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020 року у справі № 902/661/20 щодо стягнення заборгованості по договору 19НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.11.2020 року у справі № 902/662/20 про стягнення заборгованості на підставі видаткових накладних по усному договору стали підставою виникнення загрози неплатоспроможності ТОВ "Агростар центр", зазначивши при цьому, що боржник не встиг звернутись до суду з відповідною заявою в порядку визначеним КУзПБ, так як на цей час в Господарським судом Вінницької області ухвалою 05.11.2020 було прийнято до розгляду заяву ТОВ "Агріі Україна" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар центр". Зазначав, що з квитанції № 2 від 25.02.2020 та Фінансової звітності мікропідприємства за 2019 рік вбачається, що річний звіт та інформацію про баланс ТОВ "Агростар центр" подано 25.02.2020. Вважає, що саме з цього моменту можливий був би початок відліку терміну щодо зобов`язання керівника ТОВ "Агро центр" у подачі протягом місяця заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності більше одного кредитора, оскільки законом визначено наявність двох кредиторів для звернення боржника до суду. Натомість заборгованість станом на 2019 та 2020 у ТОВ "Агростар центр" існувала лише перед одним кредитором - ТОВ "Агріі Україна". Також, у результаті поширення коронавірусної хвороби, з метою запобігання подальшим ускладненням ситуації, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) встановлено карантин на усій території України з 12.03.2020 року до 22.05.2020, дія якого в подальшому продовжувалась відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, і Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" дію карантину було продовжено до 31.08.2021 на всій території України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ внесено зміни до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України є форс-мажорною обставиною. Тобто, у визначений місячний строк із можливого моменту виникнення підстави звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство був введений карантин, що відповідно є форс-мажорною обставиною. Таким чином, зазначав, що навіть якщо у боржника б і виник обов`язок з 25.02.2020 у місячний термін звернення до суду з відповідною заявою, у встановленому порядку визначеному КУзПБ, таке право було продовжено на час дії карантину, а в подальшому, в зв`язку з тим, що Господарським судом Вінницької області 05.11.2020 було прийнято заяву ТОВ "Агріі України" про банкрутство ТОВ "Агростар центр", підстав звернення до суду самим боржником із заявою в порядку ст.34 КУзПБ, відповідно, вже не було. Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, враховуючи правові позиції Верховного Суду, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи. З введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць. Отже солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 15.06.2021 року по справі № 910/2971/20: "щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначає про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів: - порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку - та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника. Загроза неплатоспроможності, як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства, не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: (1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); (2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника". Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин. Така ж позиція наведена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 року у справі № 902/1023/19. Водночас, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено наступне. Щодо допустимих та належних доказів, у розумінні статей 77, 76 ГПК України, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника (пункт 9.6), суд, звертаючись також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 (пункт 7.8) зазначав про необхідність врахування та дослідження доказів/документів, що перелічені в частині четвертій статті 34 КУзПБ, яка визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство (9.7.). Частина четверта статті 34 КУзПБ встановлює вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів, зокрема, контролюючих (стаття 1, частина перша статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3 розділу І, пункти 1, 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення), пункти 1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок)). Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна). А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України. Враховуючи наведені положення Законів (пункти 9.7 - 9.9) та беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19 у пунктах 9.6, 9.8, 9.9, 9.10, місцевий господарський суд зазначав, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 9.7, 9.8, 9.9 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення, Порядок) (9.10.). Поряд з цим судом враховано, що за наведеного в частині четвертій статті 34 КУзПБ переліку документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена. Звертаючись до положень частини 10 статті 39 КУзПБ (про проведення аудиту боржника за ухвалою суду про відкриття провадження у справі) та положень частини третьої статті 44 КУзПБ (щодо обов`язку розпорядника майна проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства),з метою дослідження та встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної відповідальності керівника боржника, суд може зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо. У цього приводу суд звернувся до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, яка сформульована з посиланням до подібної правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 36 постанови від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 в питанні доказової бази, що використовується для доведення та дослідження судом з метою встановлення ознак загрози неплатоспроможності боржника (9.11.). Ухвалюючи судові рішення щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ щодо правил покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство дослідженню підлягають саме ознаки загрози неплатоспроможності, а не ознаки неплатоспроможності, тобто суд має надати оцінку: - зібраним у справі доказам на предмет підстав, обставин та дати виникнення у Боржника перед Кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі; - доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у Боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі; - доказам щодо вартості майнових активів Боржника станом на той звітний період, коли у Боржника виникли та тривали зобов`язання перед Кредитором та щонайменше одним із кредиторів Боржника; з метою співставлення моментів виникнення у Боржника зобов`язань перед відповідними кредиторами, встановлення, чи мав місце в той самий звітний період факт перевищення сумарного розміру зобов`язань перед його щонайменше двома кредиторами (одним із яких є Кредитор) над розміром всіх активів Боржника, задля встановлення наявності та тривалості існування у Боржника ознак загрози неплатоспроможності Боржника, обчислення перебігу місячного строку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно, встановлення, чи мало місце порушення цього строку як підстави для солідарної відповідальності керівника Боржника, а також щодо особи керівника Боржника на момент виникнення у нього обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ (9.12.). Як зазначено вище та встановлено судами, майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. (що є ще одним із юридичних фактів, необхідним для встановлення факту наявності загрози неплатоспроможності боржника, про що зазначено вище у постановах Верховного Суду). Крім того, з Аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ТОВ "Агростар центр", здійснений ПП "Центр антикризових технологій" (проведено за період з 2019 року по 2020 рік), згідно Розділу 2, встановлено, що показники фінансової звітності (актив та пасив балансу) як за 2019 рік, так і за 2020 рік є повністю ідентичні, що може свідчити про порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Згідно п. Б Розділу 2 Аналізу, станом на 31.12.2020 року, тобто на останню звітну дату, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар центр", показник поточної неплатоспроможності склав -8669,80 тис.грн (від`ємний результат). Таке ж значення показника поточної неплатоспроможності вказано і на 31.12.2019 рік. Відповідно до п. 3.2.1 Методичних рекомендацій, фінансовий стан підприємства, у якого на початку та в кінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Таким чином, стосовно ТОВ "Агростар центр" мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ "Агростар центр", мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення. Показник покриття за проаналізований період (01.01.20 - 01.01.21 року) постійно менший за 1,0. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду, в якому було прийнято рішення про звернення до суду (станом на 31.12.2020 року) господарська діяльність збиткова, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ "Агростар центр" понадкритичною. Відтак, такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань, строк виконання яких настав, що є необхідними підставами для встановлення факту наявності загрози неплатоспроможності боржника, про що зазначено вище у постановах Верховного Суду. Стосовно доводів представника керівника боржника та судової практики щодо того, що для встановлення факту загрози неплатоспроможності боржника необхідним є наявність щонайменше двох кредиторів, суд зазначає таке. Як вказано раніше у згаданих постановах Верховного Суду, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів, зокрема: (1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). (2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. Як свідчать матеріали справи та про що зазначає у апеляційній скарзі представник керівника боржника, у даній справі вимоги до боржника пред`явлено лише одним кредитором. При цьому, наявні матеріали справи вказують на те, що заборгованість перед єдиним кредитором значно перевищує наявні у боржника активи. Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що вказане свідчить про неможливість погашення боржником заборгованості за зобов`язаннями навіть лише перед одним кредитором у справі, що відповідно у даному конкретному випадку дає підстави вважати про наявність загрози неплатоспроможності боржника, навіть за наявності лише одного кредитора у справі, який звернувся до суду з заявою про банкрутство боржника, з метою досягнення мети та завдань КУзПБ. Кредитор та арбітражний керуючий посилаються на дату виникнення зобов`язань на підставі первинної документації складеної сторонами: по договору № 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 року, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.10.2020 року по справі № 902/661/20; на підставі видаткових накладних по усному договору встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.11.2020 року по справі № 902/662/20. В даному випадку щодо дати, з якої слід застосовувати місячний строк в розумінні ст. 34 КУзПБ, колегія суддів зазначає наступне. Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 року по справі № 910/2971/20 (на яку посилається скаржник): "…за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1), а тому визнає помилковим висновок судів в оскаржуваних рішеннях про обчислення у спірних правовідносинах визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУ з процедур банкрутства місячного строку з 14.01.2020 - дати набрання законної сили рішенням у справі № 910/3630/19 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості, що виникла у відповідних правовідносинах…". Отже наявність судового рішення, яке фактично підтвердило безспірність вимог кредитора по відношенню до боржника, не є тотожним до дати, з якої слід застосовувати місячний строк в розумінні ст. 34 КУзПБ. Також, з наведених вище положень закону, судової практики та обставин справи, обчислення визначеного абз.1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника. Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Стаття 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає організаційні засади бухгалтерського обліку на підприємстві. Так, згідно ч. 1-3,6 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи. Відтак, за одночасного існування такого факту як настання строку виконання зобов`язань перед кредитором та факту перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, що в своїй сукупності свідчить про ознаки загрози неплатоспроможності боржника - обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись з заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності у даному випадку слід обраховувати починаючи з 25.02.2020 року (дата подання боржником фінансової звітності до податкового органу). Разом з цим слід відмітити, що вказану дату слід обраховувати як граничну (офіційно зареєстроване/подане визнання факту), адже до подання звітів у визначені законом строки боржник вже володів інформацією про фінансовий стан підприємства. Натомість, керівник боржника - Приленська Г.Г., будучи обізнаною про наявність зазначеної значної заборгованості перед кредитором та існування загрози неплатоспроможності боржника, у визначений кодексом місячний строк, не звернулась самостійно до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр", чим порушила вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Будь-які докази щодо вжиття керівником боржника ТОВ "Агростар Центр" Приленською Г.Г., яка одночасно є його єдиним засновником, заходів стосовно ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростар Центр", до суду не надано, в матеріалах справи відсутні. З приводу продовження місячного строку для звернення боржника до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, на час дії встановленого на території України карантину, що згідно до законодавства визнається форс-мажорною обставиною висловився Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року по справі № 910/9286/20, а саме щодо аргументу скаржника про те, що наразі існує виключна правова проблема, яка полягає у такому: Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено видачу сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, у тому числі карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; судами не сформовано правову позицію стосовно того, чи потрібно отримувати сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Верховний Суд зазначає таке (п.36). У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: - статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; - доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (п.37). Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договорів суборенди, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати (п.38). При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено частину другу статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини (п.39). Водночас, боржником до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо існування форс-мажорних обставин, яким є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Судом вірно відмічено, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних обставинах, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретних вимог закону, в тому рахунку і щодо обов`язку керівника боржника у місячний строк звернутись до суду з заявою про банкрутство, що передбачено ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Твердження апелянта про неврахування судом встановленого ч. 5 ст. 34 КУзПБ обов`язку боржника подати заяву за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, колегією суддів до уваги не приймається. До майна підприємства законодавець відносить також і грошові кошти, наявні на рахунках останнього. При цьому скаржником не надано суду доказів відсутності коштів підприємства (для покриття витрат у справі про банкрутство) за жоден період можливого звернення до суду з відповідною заявою (зокрема і з 25.02.2020). В силу положень абз. 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, у випадку допущення порушення наведених вище вимог закону, керівник боржника несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Відтак дослідивши матеріали справи та наведені вище обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Агростар Центр" та задоволення заяви представника ТОВ "Агріі Україна" б/н від 30.06.2021 в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ та додаткової заяви б/н від 08.09.2021. Зазначені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі № 902/1068/20 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови сторонам оголошено про складення її повного тексту в більш тривалий строк з урахуванням положення ч. 6 статті 233 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року у справі №902/1068/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу № 902/1068/20 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "24" травня 2022 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Савченко Г.І.