Постанова 4817 № 607/4548/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4548/22Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 33/817/246/22 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2022 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. Згідно постанови, громадянин ОСОБА_1 31 березня 2022 року близько 16 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме нецензурно ображав її, погрожував фізичною розправою, шарпав її, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному та фізичному здоров`ю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року та закрити провадження у справі. Також просить викликати в судове засідання та допитати свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Свої вимоги мотивує тим, що кваліфікація адміністративного правопорушення є не вірною так як ОСОБА_2 не є членом сім`ї, оскільки між ними шлюб розірвано. Зазначає, що працівником поліції грубо порушено процедуру оформлення адміністративної справи, так як не було взято до уваги його свідчення та наявність свідків. Вказує на те, що працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення складався на шостий день після події. Апелянт звертає увагу суду на те, що повідомлення до органів поліції надійшло не від ОСОБА_2 , а від її батька ОСОБА_5 , що піддається великому сумніву про об`єктивність звернення та дійсних обставин справи. Вважає, що покази ОСОБА_5 слід оцінювати критично, так як ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є близькими родичами. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_2 відсутні ключі від вхідних дверей спільної квартири, а також те, що апелянт змінив замки у вхідних дверях квартири. Вказує на те, що суд першої інстанції не вірно вказав у оскаржуваній постанові про те, що заява до ГУНП в Тернопільській області про неправомірні дії до нього зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подана після складання протоколу про адміністративне правопорушення, так як вищевказана заява ним подана 04 квітня 2022 року, а протокол складений 05 квітня 2022 року. Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Бутрина С.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Частиною 1 статті 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявністю заподіяної шкоди, але й у випадку коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №057274 від 05 квітня 2022 року; рапорті інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Іваник Д.В. від 31 березня 2022 року; заяві ОСОБА_2 від 31 березня 2022 року; поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , які вона надала безпосередньо в судовому засіданні; поясненнях ОСОБА_5 від 05 квітня 2022 року; показаннях ОСОБА_5 , який безпосередньо в судовому засіданні будучи допитаний як свідок, підтвердив свої письмові пояснення. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. За змістом ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного чи психологічного насильства, що вчиняються в тому числі між колишнім подружжям, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи і погрози, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно ч.1, 2 ст. 3 вказаного вище закону, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апеляційної скарги про те, що кваліфікація адміністративного правопорушення є не вірною так як ОСОБА_2 не є членом сім`ї, оскільки між ними шлюб розірвано. Безпідставними є доводи апелянта про те, що працівником поліції грубо порушено процедуру оформлення адміністративної справи, так як не було взято до уваги його свідчення та наявність свідків оскільки, згідно матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №057274 від 05 квітня 2022 року, він складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, зокрема в ньому зазначене місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; свідки події, а також зазначено, що ОСОБА_1 пояснення по суті порушення надасть на окремому аркуші паперу, вказаний протокол підписаний ним без зауважень, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставні. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол складено в порушення строків, передбачених ст. 254 КУпАП, суддя апеляційного суду вважає безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Частинами 1-3 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналізом вищевказаних положень КУпАП вбачається, що законодавцем передбачено стадію збирання доказів у справах про адміністративне правопорушення та стадію складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з матеріалами справи, заяву ОСОБА_2 про вчинене правопорушення прийнято 31 березня 2022 року, в подальшому інспектором СПДН Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Гуменюком М.М. проводилась перевірка заяви, під час якої отримано пояснення свідка ОСОБА_5 , а також ОСОБА_1 , відносно якого в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, пояснення у ОСОБА_1 отримано 05 квітня 2022 року та цього ж дня відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №057274 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про дотримання інспектором поліції Гуменюком М.М. вимог ст.254 КУпАП щодо строків складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме не пізніше 24 годин після виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Посилання апелянта на те, що покази ОСОБА_5 не могли бути враховані судом, так як ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є близькими родичами, не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків. Так, із пояснень свідка ОСОБА_5 , а також показів наданих ним у судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, вбачаються обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , тому суд обґрунтовано врахував такі пояснення під час постановлення рішення. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, ОСОБА_1 не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 дав пояснення, в яких заперечував вчинення ним відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, а навпаки стверджував, що це вона увірвалася в приміщення його гаража і вимагала віддати їй ключі та погрожувала фізичною розправою. Однак він відносно дружини жодних дій не вчиняв і ображав її, а лише коли вона вийшла закрив свій гараж і пішов додому. Під час конфлікту був присутній батько колишньої дружини, а свідки про яких він вказав в апеляційній скарзі очевидцями конфлікту не були, а знаходились кожен у своєму гаражі, що розташовані поряд, тому він не наполягає на їх допиті. Однак, такі пояснення ОСОБА_1 про те, що він під час конфлікту з колишньою дружиною не вчиняв жодних дій та не допускав жодних висловлювань, якими могла бути спричинена шкода її психічному чи фізичному здоров`ю, апеляційний суд оцінює критично як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності. Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про те, що повідомлення до органів поліції надійшло не від ОСОБА_2 , а від її батька ОСОБА_5 ; в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_2 відсутні ключі від вхідних дверей спільної квартири, а також те, що апелянт змінив замки у вхідних дверях квартири; що заява до ГУНП в Тернопільській області про неправомірні дії до ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подана після складання протоколу про адміністративне правопорушення, так як вищевказана заява ним подана 04 квітня 2022 року, а протокол складений 05 квітня 2022 року, не спростовують наведених в оскарженій постанові висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому такі доводи не є підставою для скасування судового рішення в цій справі. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя