Ухвала КАС ВС № 400/3152/21

УХВАЛА 24 травня 2022 року м. Київ справа № 400/3152/21 адміністративне провадження № К/990/11813/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 400/3152/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (Кадрова комісія № 14) про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 25 березня 2021 року, наказу № 467к від 12 квітня 2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 14 від 25 березня 2021 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; 2) визнання протиправним та скасування наказу керівника Миколаївської обласної прокуратури Говорухи В. № 467к від 12 квітня 2021 року про звільнення з посади начальника Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури; 3) поновлення на посаді начальника Веселинівського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області; 4) стягнення середнього заробітку без утримання податків та обов`язкових зборів за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року по дату прийняття рішення по справі. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 14 від 25 березня 2021 року № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Визнано протиправним та скасовано наказ Миколаївської обласної прокуратури від 12 квітня 2021 року № 467к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Веселинiвського вiддiлу Вознесенської мiсцевої прокуратури Миколаївської областi та органiв прокуратури з 13 квiтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Веселинiвського вiддiлу Вознесенської мiсцевої прокуратури Миколаївської областi та органiв прокуратури з 14 квiтня 2021 року. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2021 року по 19 серпня 2021 року у сумі 67727,32 грн, без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 18923,81 грн. У задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року без утримання податків та обов`язкових зборів відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Веселинiвського вiддiлу Вознесенської мiсцевої прокуратури Миколаївської областi та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 18923,81 грн звернуто до негайного виконання. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 400/3152/21 було скасовано. Прийнято нову постанову, якою у позові було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.Ухвалами Верховного Суду від 31 січня 2022 року та від 15 квітня 2022 року касаційні скарги повернуто позивачу. 16 травня 2022 року від скаржника повторно надійшла касаційна скарга. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. У касаційній скарзі скаржник указує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, а саме рішення від 02 грудня 2021 року (справа № 280/5176/20), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 27 квітня 2021 року (справа № 640/419/20), від 09.11.2021 (справа №640/476/20), від 13.05.2021 (справа №120/3458/20-а), від 27.10.2021 (справа №340/3563/20), від 02.12.2021 (справа №640/25187/19, від 09.12.2021 (справа №160/9796/20), від 09.12.2021 (справа №400/3700/20), та неправильно застосовано норми права, а саме ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, п. 12 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ, п. 12 розділу ІV Порядку № 221, абз. 3 п. 12 Порядку №233. Також, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №640/419/20, від 09 листопада 2021 року у справі 640/476/20, від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/831/18, у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 340/3563/20 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій. Судом не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у вищевказаних постановах, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування норм матеріального права, які неправильно застосовано судом, а також не конкретизовано які висновки суду апеляційної інстанції суперечать відповідній позиції Верховного Суду, а вказані скаржником норми є загальними. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховним Судом в ухвалах від 31 січня 2022 року та від 15 квітня 2022 року надавались грунтовні пояснення щодо вказаної підстави касаційного оскарження. Однак, позивачем вказані зауваження не були взяті до уваги. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції в даній справі дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії є обгрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, а тому підстави для його скасування відсутні, підстава касаційного оскарження, яку зазначає ОСОБА_1 , фактично зводиться до переоцінки доказів у справі (рішення кадрової комісії) в аспекті його обгрунтованості та вмотивованості, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 400/3152/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (Кадрова комісія № 14) про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 25 березня 2021 року, наказу № 467к від 12 квітня 2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська