Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/7222/22

Справа № 127/7222/22 Провадження № 33/801/328/2022 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Каленяк Р. А. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк один рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 496,20 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення адміністративного стягнення з позбавлення права керувати транспортними засобами на накладення штрафу. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з`ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам. Оскільки ОСОБА_1 не оспорює обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та кваліфікацію вчиненого, указує, що суд застосував до нього адміністративне стягнення, яке є надто суворим, з огляду на те, що він свою вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні та вперше притягується до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 521431 від 03.04.2022 слідує, що 03.04.2022 о 21:15 год. в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе 168, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen СС д.н.з НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості, що призвело до наїзду на дорожнє огородження, після чого був пошкоджений транспортний засіб ATAMAN А-09266 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямі. При ДТП автомобілі та огородження отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції правильно виходив із того, що його доведена винна у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, оскільки підтверджуються наявними у даній справі доказами і які не заперечуються самим скаржником. Однак, розглядаючи адміністративну справу та ухвалюючи постанову, суд першої інстанції, безпідставно вказав про відсутність пом`якшуючих відповідальність обставин. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Санкція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір. У рішенні по справі«Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) від 28.09.1999року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. На переконання Вінницького апеляційного суду суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не врахував те, що правопорушник раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненому визнав про що зазначав в судовому засіданні, заподіяну шкоду відшкодував, що є пом`якшувальною обставиною і має бути прийнята до уваги. Крім того позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік негативно вплине на спосіб життя ОСОБА_1 , оскільки автомобіль ним використовується, у зв`язку з характером роботи, яка є єдиним джерелом доходу. Враховуючи вищезазначене суд вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2022 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік змінити, застосувавши стосовно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень на користь держави. В решті постанову суду залишити без змін. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко