Ухвала КЦС ВС № 308/11243/21

Ухвала 20 травня 2022 року м. Київ справа № 308/11243/21 провадження № 61-4442ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» (далі - ОСББ «По Кошицькій») про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 і зазначений будинок № 42 є приватною власністю. На балансі ОСББ «По Кошицькій» немає жодного спільного майна. Спільні дахи і підвали в будинку відсутні, а натомість є приватні квартири, приватні мансардні квартири, приватні гаражі та приватні нежитлові приміщення (кладовки). Тобто, весь будинок перебуває у приватній власності окремих осіб, а земельна ділянка під будинком перебуває у приватній власності окремої фізичної особи згідно офіційних відомостей з реєстрів. ОСББ «По Кошицькій» згідно укладеного з Комунальним підприємством «Водоканал м. Ужгород» (далі - КП «Водоканал м. Ужгород») до цього часу є посередником у постачанні води власникам квартир у будинку АДРЕСА_2 . 03 серпня 2021 року о 09 год. 30 хв. працівниками КП «Водоканал м. Ужгород», без її відома, без попередження та дозволу здійснено несанкціоноване фізичне втручання в приватну власність, вирвано залізну дверку, за якою знаходився аварійний кран водопостачання належної їй на праві особистої приватної власності квартири та несправний, зламаний лічильник ОСОБА_2 , чим нанесено їй майнову шкоду. Працівниками КП «Водоканал м. Ужгород» переставлено її лічильник в інше положення та вставлено у водопровід несертифіковані та заборонені в Україні обмежувачі водопостачання, внаслідок чого вода в її квартирі практично відсутня чим пошкоджено ряд побутових приладів. Жодного попередження про відключення водопостачання вона не отримувала, жодні договори з КП «Водоканал м. Ужгород» нею не укладались. Для проведення ремонтних робіт та виїмки заборонених предметів, вона 04 серпня 2021 року зверталась до КП «Водоканал м. Ужгород» з проханням припинити водопостачання у буд. АДРЕСА_2 та направити ремонтну бригаду для виїмки заборонених предметів і відновлення водопостачання, що виявилося безрезультатним. З 03 серпня 2021 року водопостачання у квартирі відсутнє попри існування прямої заборони обмеження чи припинення водопостачання, у зв`язку з чим її права споживача та права її малолітніх дітей істотно порушено та завдано майнової та моральної шкоди, оскільки, проживання в квартирі у період пандемії без води становить загрозу для життя та здоров`я її та її малолітніх дітей. У квартирі антисанітарні умови. Внаслідок самовільного незаконного та повного відключення водопостачання, яке відбулося без жодного попередження, без жодних законодавчих підстав. Крім того, ОСББ «По Кошицькій» укладений загальний договір водопостачання будинку АДРЕСА_2 », у зв`язку з чим вона не може укласти індивідуальний договір водопостачання квартири з КП «Водоканал м. Ужгород», чим порушено її право на отримання житлово-комунальної послуги водопостачання квартири. Крім того, вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, що полягає у тому, що саме через вигаданий борг у розмірі 21 000,00 грн відповідачем відключено їй водопостачання, через що завдано душевні страждання, порушено її право власності, право на забезпечення нормального рівня життя, на елементарні санітарно-гігієнічні умови, порушено нормальні життєві зв`язки, спосіб життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 21 000,00 грн. Ураховуючи вищевикладене, просила суд зобов`язати ОСББ «По Кошицькій» відновити водопостачання належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на свою користь 21 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за порушення прав споживача. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСББ «По Кошицькій» відновити водопостачання належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСББ «По Кошицькій» на користь ОСОБА_1 10 000,00 у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Місцевий суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що станом на час звернення ОСББ «По Кошицькій» в особі голови правління ОСОБА_2 до КП «Водоканал м. Ужгород» з листом про здійснення обмеження користування водою, шляхом від`єднання, а також на час припинення водопостачання квартири ОСОБА_1 , а саме 03 серпня 2021 року, на законодавчому рівні діяла заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або сплати не в повному обсязі, яка діяла до 20 серпня 2021 року, а тому дії відповідача є такими, що вчинені з порушенням приписів чинного законодавства. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСББ «По Кошицькій» задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач - ОСББ «По Кошицькій» не є суб`єктом з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а тому позов ОСОБА_1 заявлений до неналежного відповідача. 19 травня 2022 року (через систему «Електронний суд») ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав. У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди повернути заявниці. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак