Постанова 4870 № 909/392/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" грудня 2021 р. Справа №909/392/20 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Якімець Г.Г. секретар судового засідання Гілевич С.Р. за участі: прокурор Винницька Л.М., представник Івано-Франківської ОДА Гнип І.Я., ПП ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" Косар М.Є., Лущак М.М., КМ України Ган Х.П. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" про визнання відсутнім права постійного користування земельними ділянками та зобов`язання повернути земельні ділянки ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Заступник Генерального прокурора подав до Господарського суду Івано-Франківської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" (ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс"), просив суд: визнати відсутнім у Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" право постійного користування земельними ділянками лісового фонду площею 8527 га для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів Івано-Франківської області; зобов`язати Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" повернути на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. До подання позову прокурор у грудні 2019 року повідомив Кабінет Міністрів України про безпідставне, на його думку, користування ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" земельною ділянкою лісогосподарського призначення (лист Генеральної прокуратури України до Кабінету Міністрів України від 23.12.2019 №05/2/1-9 вих-19). Позовні вимоги мотивовані порушенням прав і інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, які полягають у користуванні відповідачем земельною ділянкою площею 8531 га без державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою лісового фонду для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів Івано-Франківської області. Прокурор вважає, що з урахуванням положень ст. 57, 92, 125,126 ЗК України у відповідача не виникло право постійного користування, відповідач не має державних актів на право постійного користування земельними ділянками, відповідно він зобов`язаний повернути земельну ділянку яка перебуває у його користуванні. Оскільки згідно вимог п. "а" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції Закону №2768 - III від 25.10.2001) земельна ділянка площею 8527 га не може бути передана у постійне користування ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс", рішення Івано-Франківської обласної ради №278-12/2000 від 14 березня 2000 року не може бути виконано. Обраний спосіб захисту обґрунтований ст.321, 386, 391 ЦК України, ч.2,3 ст.152 ЗК України; підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність факту порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Щодо представництва, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив, що Кабінет Міністрів України як розпорядник земельних ділянок природно-заповідного призначення державної форми власності протягом тривалого часу не вживав заходів щодо повернення земель державі й усунення порушень вимог земельного та природно-охоронного законодавства при їх використанні, тому із цим позовом до суду. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 відмовив у позові Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" про визнання відсутнім права постійного користування земельними ділянками та зобов`язання повернути земельні ділянки; судовий збір в сумі 4 204,00 грн поклав на Офіс Генерального прокурора. Суд першої інстанції констатував, що спірна земельна ділянка перебувала та продовжує перебувати у державній власності; за користування земельною ділянкою відповідач сплачує земельний податок; факту завдання шкоди державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства не встановлено; правових підстав для примусового припинення права користування вказаною земельною ділянкою прокурор не навів; рішення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про вилучення спірної земельної ділянки для суспільних та інших потреб та доказів звернення Кабінету Міністрів України до землекористувача про вилучення земельної ділянки прокурор не подав. Суд не погодився із твердженням прокурора про порушення права держави в особі Кабінету Міністрів України, хоча має місце використання спірної земельної ділянки за відсутності державних актів на право користування нею, однак не вважав наявність неналежно оформленого дійсного права постійного користування земельною ділянкою, порушенням права Кабінету Міністрів України. Також місцевий господарський суд вказав, що визначений прокурором спосіб захисту прав позивача не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав у спірних правовідносинах та є неналежно обраним. Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування спірної земельної ділянки відповідачу, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою виникло у відповідача на підставі рішення 12 сесії Івано-Франківської обласної Ради від 14.03.2000 за № 278-12/2000. Це рішення є чинним, в судовому порядку не оскаржувалось. Відповідач вживає усіх можливих заходів щодо виконання судового рішення у справі №12/263-14/136 (виконавче провадження з якого не завершене) щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування відповідача не вилучалась, право користування нею в установленому законом порядку ПП "СЛНДПЗГ "Чорний ліс" не позбавлене. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за Приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" до його належного оформлення, а тому немає правових підстав вважати відсутнім у відповідача права користування землею, відповідно як і підстав для її повернення державі в особі Кабінету Міністрів України на підставі статті 149 ЗК України. Заступник Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права ст.16,386 ЦК України, ст.19, 22, 23, 77,100, 102, 116, 125, 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ст.13, 43, 57, 84, 122, 149, 150, 152 та п.п. 1,6 розділу Перехідні положення ЗК України, ст.9 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ст.4, 5, 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.26 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Висновки суду про виникнення у відповідача права користування спірними земельними ділянками на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 "Про вилучення і надання земель лісового фонду" не відповідають положенням статей 22, 23 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття рішення, а також не відповідають положенням ЗК України у наступних редакціях. На момент прийняття рішення Івано-Франківської обласної ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 проекту відведення спірної земельної ділянки не існувало, земельна ділянка не була відведена в натурі (на місцевості) і відповідач не отримав державних актів. Відповідно, відповідач, не набув права користування спірною земельною ділянкою лісового фонду. ПП "СЛНДПЗГ "Чорний ліс" вважає оскаржене рішення законним і обгрунтованим, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 без змін. Зазначає, що прокурор не довів підстав представництва захисту інтересів держави в особі Кабінету Міністрів. Вказує на те, що правомірно набуло право користування спірною земельною ділянкою лісового фонду і користується нею впродовж 21 року, а право постійного користування не оформлене з незалежних від відповідача причин. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11 лютого 2021 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Генерального прокурора на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20. 16 вересня 2021 року прокурор у справі подала клопотання про заміну учасника справи його правонаступником. Просить замінити позивача Кабінет Міністрів України його правонаступником у спірних правовідносинах Івано-Франківською обласною державною адміністрацією. Клопотання прокурора про заміну учасника справи його правонаступником обгрунтовано тим, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, який набрав законної сили 27 травня 2021 року, серед іншого змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, внесено зміни до статті 122 Земельного кодексу України, згідно з частиною 5 якої питання розпорядження землями державного лісового фонду віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій, а згідно з частиною 8 цієї статті Кабінет Міністрів України не є розпорядником земель державного лісового фонду. Ухвалою від 12 жовтня 2021 року суд задовольнив клопотання прокурора, у порядку статті 52 ГПК України замінив позивача Кабінет Міністрів України на його правонаступника у спірних правовідносинах - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію. Також суд задовольнив клопотання Кабінету Міністрів України про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Західний апеляційний господарський суд заслухав прокурора, представників позивача, відповідача і третьої особи, розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Обставини справи: Предметом позову є вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельними ділянками та зобов`язання повернути земельні ділянки. Івано-Франківська обласна Рада 14 березня 2000 року ухвалила рішення № 278-12/2000 "Про вилучення і надання земель лісового фонду", яким вирішила:

1. Затвердити проект відведення земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства Приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс".

2. Вилучити із землекористування Івано-Франківського військового лісгоспу Міністерства Оборони України землі лісового фонду загальною площею 8531 га.

3. Надати Приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" в постійне користування землі лісового фонду площею 8531га, в тому числі: Богородчанського - 2008га, Калуського - 3674га, Тисменицького 2849 га районів.

4. Зобов`язати Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природо-заповідне господарство "Чорний ліс" у місячний термін замовити виготовлення документів, що посвідчують право користування землею відповідно до чинного законодавства; доручила Богородчанській, Калуській, Тисменицькій районним Радам видати державні акти на право постійного користування землею.

5. Зобов`язати користувача земель лісового фонду дотримуватись вимог чинного законодавства та рішення Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 26.04.1995 № 278-12/2000 "Про утворення загально-зоологічного заказника "Чорний ліс". Докази оскарження рішення Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 26.04.1995 № 278-12/2000 чи його скасування немає. 25 травня 2000 року складено Зведений акт прийому-передачі земель лісового фонду, за яким відбулась передача земель лісового фонду загальною площею 8527 га Приватному підприємству Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс". Зведений акт складено комісією, створеною розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2000 року «Про створення робочої комісії». 30 травня 2000 року Держуправління екологічної безпеки в Івано-Франківській області видало ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" охоронне зобов`язання №492. 10 жовтня 2003 року Державне управлінням екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області видало ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" охоронне зобов`язання №554. Відповідно до цих охоронних зобов`язань, землекористувач - ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" взяло під охорону загальнозоологічний заказник "Чорний ліс" площею 8527,0 га. Вказано, що межі земельної ділянки встановлені у технічній документації із землеустрою, розробленій у 2000 році Івано-Франківським інститутом землеустрою на замовлення ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс". Разом з цим, Проект відведення земельних ділянок та передачі лісів в постійне користування ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" за рахунок земель лісового фонду Івано-Франківського ЛПК МО України на території Богородчанського, Калуського, Тисменицького районів був переданий ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" лише 29 липня 2009 року за актом приймання-передачі матеріалів щодо виконавчого провадження з виконання наказу № 17746, виданого 24 листопада 2003 року. Так, Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 12 листопада 2003 року у справі №12/263 за позовом ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" до відповідачів: Івано-Франківського філіалу Інституту землеустрою та Обласного управління земельних ресурсів зобов`язав Івано-Франківський філіал Інституту землеустрою видати ПП "СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" проект відведення земель лісового фонду та державні акти на право постійного користування. На виконання означеного рішення господарський суд Івано-Франківської області 24 листопада 2003 року видав наказ № 17746, виконавче провадження ВП №13739398 з виконання наказу було відкрито 09 липня 2009 року. 12 січня 2010 року державний виконавець склав акт, в якому зазначив, що рішення суду в частині видачі державних актів на право постійного користування не виконане, бланки серії III-ІФ №000121, №000121, №000123, №000124 боржником ДП "Івано-Франківським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" отримані, заповнена графічна частина, однак не виготовлені в повному обсязі і не передані стягувачу, оскільки з часу винесення рішення суду змінилося законодавство в частині процедури виготовлення, заповнення, реєстрації, видачі та форми бланку Державного акта. 15 липня 2011 року ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" зверталось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення від 12 листопада 2003 року у справі №12/263 саме у зв`язку із неможливістю його виконання, у задоволенні якої суд відмовив (ухвала від 10 листопада 2011 року). Івано-Франківська обласна Рада 17 травня 2019 року ухвалила рішення №1133-28/2019, яким рекомендувала Івано-Франківській обласній державній адміністрації розглянути питання раціонального використання та оформлення прав на землі лісового фонду державної власності, які відповідно до рішення обласної ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 "Про вилучення і надання земель лісового фонду" передані у постійне користування ПП "СЛНДПЗГ "Чорний ліс". Предметом розгляду в цій справі є вимога прокурора визнати відсутнім у відповідача право постійного користування земельними ділянками лісового фонду площею 8527 га для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів Івано-Франківської області; зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (відповідача змінено на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію) земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора переглядає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20, яким у позові відмовлено. Щодо позовної вимоги визнати відсутнім у відповідача право постійного користування земельними ділянками лісового фонду. Статтею 152 Земельного кодексу України в редакції Закону від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч.1). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3). Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним. Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності. У спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини першої та другої статті 5 ГПК України. Отже, порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Наведена позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду. У цій справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав і тому просить суд зобов`язати відповідача повернути таку. Заявлена прокурором вимога визнати відсутнім у відповідача права постійного користування земельними ділянками лісового фонду площею 8527 га для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів є, по суті, підставою другої позовної вимоги - зобов`язати відповідача повернути на користь держави земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. Отже, позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає. Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (замінено на Івано-Франківська обласна державна адміністрація) земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України). Як вже зазначено, Івано-Франківська обласна Рада рішенням від 14 березня 2000 року № 278-12/2000, зокрема, затвердила проект відведення земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства Приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс"; надала Приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" в постійне користування землі лісового фонду площею 8531га, в тому числі: Богородчанського - 2008га, Калуського - 3674га, Тисменицького 2849 га районів; зобов`язала Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природо-заповідне господарство "Чорний ліс" у місячний термін замовити виготовлення документів, що посвідчують право користування землею відповідно до чинного законодавства; доручила Богородчанській, Калуській, Тисменицькій районним Радам видати державні акти на право постійного користування землею. На час ухвалення рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14 березня 2000 року № 278-12/2000 та складення і підписання 25 травня 2000 року Зведеного акта прийому-передачі земель лісового фонду про передачу земель лісового фонду загальною площею 8527 га ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" спірної земельної ділянки діяв Земельний кодекс України в редакції закону N 561-XII з наступними змінами і доповненнями. Статтями 7, 19 Земельного кодексу України передбачено повноваження обласних Рад народних депутатів надавати земельні ділянки для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам - у постійне користування із земель, що перебувають у державній власності. За приписами статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Відповідно до частини першої статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Подібні положення наведені й у Лісовому кодексі України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними. Відповідно до статті 9 Лісового кодексу України у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. Згідно з статтею 100 Земельного кодексу України землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території; обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і відведених земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; розробку проектів та іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням і охороною земель. Статтею 102 Земельного кодексу України унормовано порядок розгляду і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою. З обставин справи видно, що станом на дату прийняття названого рішення в Івано-Франківської обласної ради і в ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" не було землевпорядних документів - проекту відведення земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства та його погодженння. Проект відведення земельних ділянок та передачі лісів в постійне користування ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" за рахунок земель лісового фонду Івано-Франківського ЛПК МО України на території Богородчанського, Калуського, Тисменицького районів був переданий ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" 29 липня 2009 року за актом приймання-передачі матеріалів щодо виконавчого провадження з виконання наказу № 17746, виданого 24 листопада 2003 року на примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2003 року у справі №12/263. У матеріалах справи відсутні докази погодження проекту, відповідних висновків щодо проекту, як це передбачено статтями 100, 102 Земельного кодексу України N 561-XII та підзаконними актами. Немає у матеріалах справи й доказів встановлення землевпорядними організаціями меж спірної земельної ділянки лісового фонду в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" на постійне користування спірними землями лісового фонду державних актів на право постійного користування земельними ділянками. У силу названих вище положень закону та наведених обставин, наявність рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 недостатньо для висновку про набуття ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" права постійного користування спірними земельними ділянками лісового фонду. Зведений акт прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року теж не є належним і допустимим доказом набуття відповідачем права постійного користування землями лісового фонду загальною площею 8527 га. Таким чином, у Приватного підприємства Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" не виникло право постійного користування спірними землями лісового фонду державної власності відповідно до приписів статей 22, 23 Земельного кодексу України N 561-XII. Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про набуття відповідачем права користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14 березня 2000 року № 278-12/2000 "Про вилучення і надання земель лісового фонду". З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України в редакції закону від 25 жовтня 2001 року N 2768-III. Відповідно до частини першої статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ч.1). За текстом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі. Згідно з пунктом 1 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. В аспекті наведеного суд апеляційної інстанції констатує:

1. У Приватного підприємства Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" не виникло права постійного користування спірними землями лісового фонду державної власності відповідно до приписів статей 22, 23 Земельного кодексу України N 561-XII.

2. Приватне підприємство Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" не належить до жодної категорії осіб, яким відповідно до частини першої статті 57, частини 2 статті 92 Земельного кодексу України N 2768-III можуть бути надані в постійне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення із земель державної та комунальної власності.

3. Рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 не може бути виконано відповідно до вимог чинного Земельного кодексу України.

4. Водночас Приватне підприємство Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" користується земельними ділянками лісового фонду державної власності площею 8527 га, які були передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів Івано-Франківської області, що є порушенням права держави в особі Кабінету Міністрів України, а з урахування внесених змін є порушенням права держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Зважаючи на наведене, помилковими і суперечливими є висновки суду першої інстанції, що право користування земельною ділянкою зберігається за Приватним підприємством "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" до його належного оформлення. Не відповідають обставинам справи і висновки суду про дотримання відповідачем вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, його поведінку щодо отримання правовстановлюючих документів та належного оформлення права користування землею, тобто відповідач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування". Адже, як вже зазначено, у відповідача не виникло право користування спірною земельною ділянкою - не відбулося встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); не видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Більш того, на дату прийняття рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14 березня 2000 року №278-12/2000 не існувало проекту відведення земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства Приватному підприємству "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс". Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2003 року у справі №12/263 і наступні ухвали щодо його виконання, а також рішення Івано-Франківської обласної ради від 17 травня 2019 року №1133-28/2019 додатково підтверджують цю тезу. У судових рішеннях зі справ № 909/548/18, № 5/289, № 909/729/13 суди давали правову оцінку певним фактам з огляду на предмет і підстави позовних вимог, яка в силу частини 7 статті 75 ГПК України не є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки. Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат. ПП СЛМНДПЗГ "Чорний ліс" не дотримало вимог статей 22, 23, 100, 102 Земельного кодексу України в редакції закону N 561-XII, тому у нього не виникло права користування спірною земельною ділянкою лісового фонду державної власності, відповідно відсутні й підстави на «правомірне очікування» щодо спірної земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Беручи до уваги наведені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 підлягає скасуванню - у частині відмови в позові Заступника Генерального прокурора України зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. Судові витрати в частині задоволення апеляційної скарги слід покласти на Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" . Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 в частині відмови у позові зобов`язати Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів скасувати. Ухвалити нове судове рішення: «Зобов`язати Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" повернути на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації земельні ділянки лісового фонду площею 8527 га, передані згідно зі зведеним актом прийому-передачі земель лісового фонду від 25 травня 2000 року для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів. Стягнути з Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" (с.Завій, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30475245) на користь Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, місто Київ, код ЄДРПОУ 00034051) 2 102,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову.» У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2020 року у справі №909/392/20 (в частині відмови у позові визнати відсутнім у Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" право постійного користування земельними ділянками лісового фонду площею 8527 га для ведення лісового господарства на території Богородчанського, Калуського та Тисменицького районів) залишити без змін. Стягнути з Приватного підприємства "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" (с.Завій, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30475245) на користь Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, місто Київ, код ЄДРПОУ 00034051) 3 153,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 13 квітня 2022 року. Головуюча суддя В.М. Гриців Суддя О.В. Зварич Суддя Г.Г. Якімець