Постанова 4855 № 640/15359/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15359/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 16 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до ї Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності Національної поліції України протиправною та зобов`язання Національної поліції України провести перевірку за участю ОСОБА_1 , щодо можливого здійснення фізичного та психологічного насильства над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з залученням соціальної служби, місцевих органів державної влади з метою захисту прав та інтересів дитини. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 29.04.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України зі скаргою, в якій повідомив про те, що з 06.01.2020 р. по 28.04.2021 р. він позбавлений можливості приймати участь у вихованні дитини - малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через перешкоджання ОСОБА_3 та її родичів, чим порушуються інтереси дитини. У скарзі ОСОБА_1 просив - підтвердити місце перебування дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; прийняти участь у розгляді скарги в порядку ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»; залучити працівників соціальної служби та служби по справах дітей та сім`ї для перевірки психологічного стану дитини та її матеріального забезпечення; повідомити місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування щодо порушень з боку матері та її родичів прав та інтересів дитини; притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за скоєння психологічного насильства над дитиною. Листом від 24.05.2021 р. за №Х-348/125/19/06-2021 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві (Управління превентивної діяльності) надано відповідь на скаргу, у якій зазначено про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких з огляду на приписи Сімейного кодексу України, до компетенції органів поліції не відноситься, а вирішується органами опіки та піклування або судом. Позивач вважає отриману відповідь такою, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності щодо розгляду його скарги з посиланням на положення Законів України «Про звернення громадян», "Про Національну поліцію», "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Сімейного кодексу України, міжнародні акти щодо захисту прав дитини. Національна поліція України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав. Відповідач зазначає, що скарга позивача від 29.04.2021 р. розглянута у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» з наданням відповіді у встановлені строки. Відповідно до резолюції заступника Голови НПУ від 29.04.2021 р. розгляд скарги доручено ГУНП у м. Києві, яке і надало відповідь. За таких обставин, на думку відповідача, належним відповідачем є Головне управління НП у м. Києві. Відповідач зазначає, що позивач із аналогічними чи схожими за змістом зверненнями протягом 2020-2021 років багаторазово звертався до НПУ, ГУНП в м. Києві, ГУНП в Київській області, ДБР, Уповноваженого ВРУ з прав людини, і за його зверненнями неодноразово проводилися перевірки. З огляду на положення ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України спір між батьками щодо проживання малолітньої дитини має вирішуватися у суді або органами опіки і піклування. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 1, 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. В даному випадку, звертаючись до Національної поліції України 29.04.2021 р. ОСОБА_1 просив підтвердити місце перебування дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ,, залучити працівників соціальної служби та служби по справах дітей та сім`ї для перевірки психологічного стану дитини та її матеріального забезпечення; повідомити місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування щодо порушень з боку матері та її родичів прав та інтересів дитини, а також притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за скоєння психологічного насильства над дитиною. Вказані вимоги по суті не є зверненням з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів позивача та/або малолітньої дитини, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб, тобто, не є скаргою в розумінні ст. 3 Закону № 393/96-ВР. Натомість, за змістом вказане звернення містить прохання про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, тобто, містить ознаки заяви (клопотання), а також містить твердження про порушення вимог законодавства фізичною особою - ОСОБА_3 , що взагалі предметом звернення громадян в порядку Закону № 393/96-ВР бути не може. Згідно зі ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Згідно зі ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Згідно з матеріалами справи після отримання звернення 29.04.2021 р. відповідно до резолюції заступника Голови НПУ від 29.04.2021 р. розгляд скарги доручено ГУНП у м. Києві, яке і надало відповідь листом від 24.05.2021 р. за №Х-348/125/19/06-2021. Тобто, звернення позивача розглянуто у встановленому порядку, і протиправної бездіяльності щодо його розгляду відповідачем не допущено. Згідно зі ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. В даному випадку позивач звернувся до Національної поліції України, яка є це центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII, і яка дійшла висновку про передачу звернення на розгляд до свого територіального управління за належністю, що відповідає вимогам ст. 7 Закону. Згідно зі ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам. Оскільки за результатами розгляду звернення було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких з огляду на приписи Сімейного кодексу України, до компетенції органів поліції не відноситься, а вирішується органами опіки та піклування або судом, тобто, підстави для розгляду звернення по суті відсутні. За таких обставин підстави для запрошення позивача на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, також були відсутні, оскільки звернення по суті не розглядалося і не вирішувалося. При цьому, позивачу було роз`яснено, до відома яких органів відноситься вирішення його звернення. Згідно з ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Щодо уповноважених підрозділів Національної поліції України, то їх обов`язки у відповідній сфері визначено ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР, і з перелічених у зверненні позивача питань лише складання протоколів про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов`язків щодо виховання і навчання дітей, інформування відповідних служб у справах дітей відноситься до їх компетенції. При чому, згідно ст. 6 Закону № 20/95-ВР справи про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними своїх обов`язків щодо виховання і навчання дітей вирішують суди, що також відповідає ст. 221 КУпАП (щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення по ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей). З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідь від 24.05.2021 р. за №Х-348/125/19/06-2021 по суті не відповідає вимогам законодавства. Щодо позовних вимог про зобов`язання Національної поліції України провести перевірку за участю ОСОБА_1 , щодо можливого здійснення фізичного та психологічного насильства над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з залученням соціальної служби, місцевих органів державної влади з метою захисту прав та інтересів дитини, то у позові не наведено, на підставі яких актів законодавства проведення вказаної перевірки має бути забезпечене саме Національною поліцією України як центральним органом виконавчої влади. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: М.І. Кобаль А.Г. Степанюк