Постанова КАС ВС № 824/548/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2022 року Київ справа №824/548/16-а адміністративне провадження № К/9901/60951/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Пасічник С.С., суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Брезіної Т.М. від 07 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С. від 01 серпня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду з позовом до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (яку ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, Інспекція), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0015811304. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалась на безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати сум грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки наявними доказами підтверджено обставини самостійного виправлення позивачем описки у податковій звітності за відповідні періоди. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов ФОП задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0015811304 про застосування штрафної санкції у сумі 11154,18 грн. в частині нарахованої штрафної санкції у розмірі 6539,69 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 вересня 2015 року, після закінчення встановлених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу строків погашення узгодженого грошового зобов`язання, здійснено нарахування штрафу (пені) не після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, а після 30 днів. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 01 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд, постановляючи рішення, виходив з того, що відповідач під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати й ухвалити нове рішення - про задоволення позову у повному обсязі. У доводах касаційної скарги, посилаючись на невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального та процесуального права, вказує, зокрема про розгляд апеляційним судом справи за відсутності позивача та її представника. Також зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки. На думку позивача, судами не враховано, що у разі подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку, яким вносяться зміни до раніше поданої податкової звітності, що не пов`язані із заниженням податкового зобов`язання минулих періодів, підстави для застосування штрафних санкцій у контролюючого органу відсутні. Інспекція у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ФОП узгоджених податкових зобов`язань до бюджету, за результатами якої складено акт від 27 квітня 2016 року №754/24-12-13-04/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 295.3 статті 295 ПК України, а саме порушення строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб за 2015 рік. На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0015811304, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 55770,90 грн. зобов`язано сплатити штраф (20%) у сумі 11154,18 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП оскаржила його у судовому порядку. В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування ПДВ. Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Таким чином у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки. Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова). При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Зміст наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що контролюючий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. А відтак з`ясування відповідачем під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена з питань своєчасності сплати сум податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб, висновок судів у справі, що розглядається, про законність оспорюваного податкового повідомлення - рішення (його частини - суд першої інстанції) не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права. За наведеного та у зв`язку із відсутністю у даній справі спору щодо виду перевірки, на підставі якої прийнято податкове повідомлення-рішення, та її предмету, касаційний суд вважає, що акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду в цій справі, не є законним та підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0015811304. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.С. Пасічник Л.І. Бившева І.А. Васильєва , Судді Верховного Суду