Постанова 4856 № 560/11920/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11920/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 20 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : у вересні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (відповідача), в якому просив зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2018 по 06.09.2021. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 18.11.2021 позов задовольнив частково. Стягнув з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2018 до 06.09.2021 в сумі 8854 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 84 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року по справі 560/4677/21 відповідачем 06.09.2021 виплачено грошові кошти у сумі 8858,90 грн за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018 та заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017, що підтверджується випискою з банку по рахунку позивача. Вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за період з 11.09.2018 по 06.09.2021 в повному обсязі без застосування судом першої інстанції принципу справедливості та пропорційності. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції 18.09.2018 було проведено належні розрахунки в останній день служби, при цьому претензій до роботодавця в позивача не було. Проте, розраховуючи на компенсацію позивач звернувся до суду лише 15.04.2021. Вважає, що розмір встановлених судом розмір відшкодування відповідає принципу справедливості та пропорційності і відповідає обставинам справи. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював з 20.12.2015 на посаді інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції. 11.09.2018 позивач звільнений з органів поліції. Однак, відповідачем не виплачено позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018, та індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. 06.09.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року по справі №560/4677/21 відповідачем виплачено позивачу кошти у сумі 8858,90 грн за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018 та заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017, що підтверджується випискою з банку по рахунку позивача. Оскільки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за період з 11.09.2018 по 06.09.2021, а тому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині зменшення виплати середнього заробітку, колегія суддів виходить з наступного. Як вірно зазначено судом першої інстанції позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. Саме з 11.09.2018 (день звільнення) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства, а тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 11.09.2018, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат. Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що істотність частки невиплачених при звільненні сум за службу в нічний час та заборгованості з індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 8858,90 грн. (розмір несвоєчасно виплачених сум) / 331642,18 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 2,67 %. Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 2,67% становить: 303,98 (середньоденний заробіток позивача) х 2,67% х 1091 ( днів затримки розрахунку) = 8854,84 грн. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Приписами частини 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц також зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця (пункт 81); суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (пункт 89). Враховуючи означені вище правові позиції Верховного Суду, за якими розмір відповідальності відповідача повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум, тому розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у цьому випадку має визначатися виключно пропорційно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум. Колегія суддів вказує, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості. Між тим, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, які визначені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 та від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, суд виходячи із обставин даної справи та окреслених Верховним Судом критеріїв, вважає обґрунтованим зменшення судом першої інстанції розміру відповідного відшкодування. Колегія суддів зауважує, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався існуючими судовими спорами. Відповідно, такі виплати були проведені відповідачем після набранням судовими рішеннями законної сили, з чого власне і виник значний період затримки розрахунку. Тобто, невиплата відповідачем усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру. Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас, у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Крім того, позивач був звільнений 18.09.2018 проте, розраховуючи на компенсацію позивач звернувся до суду лише 15.04.2021, розуміючи при цьому, що у спірних правовідносинах строки звернення до суду не застосовуються. Тобто, період такої значної затримки проведення відповідачем остаточних розрахунків пов`язаний в тому числі і з поведінкою позивача. З врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 8854,84 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.